Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 1.5.3. Умови та тенденції розвитку сучасних МЕВ
Як більш-менш точно оцінити фактор зовнішньої торгівлі як визначальної форми МЕВ для країни та для її економіки?
У статистиці, в тому числі міжнародній, використовується відносний показник – зіставлення обсягу зовнішньої торгівлі країни з її Внутрішнім виробництвом:
Порівняння відповідних даних у зіставних вартісних величинах (зведення до єдиної валюти) дозволяє зробити висновки про значення зовнішньоекономічного фактора для національного господарства, його динаміки за певний період.
Очевидно, що у малих країнах такий показник вищий. Це пояснюється більшою різноманітністю ресурсів, якими володіє велика країна по відношенню до меншої.
У розвинених, середніх за величиною країнах даний показник становить 50-70%, у великих країнах світу – 20-30% . Через замкнутість економіки, дотримання концепції “орієнтація на власні сили” у колишньому СРСР цей показник становив усього 4-6%.
На сьогодні цей показник для України можна розрахувати дуже просто: обсяг зовнішньої торгівлі (у доларах) за відповідний період співвідноситься з величиною ВВП, який також перерахований з внутрішніх цін у доларах. Усі ці дані можна знайти в офіційній статистиці.
Згідно з прогнозуючими оцінками, уже в найближчий час (через 10-15 років) співвідношення зовнішньоторгового обороту до внутрішнього виробництва великих країн становитиме 30-40%.
Зрозуміло, цей показник не дає точної оцінки впливу МЕВ на національну економіку. Його потрібно скоригувати, включивши показник іноземних інвестицій, а також обсяг національного виробництва з використанням іноземних ліцензій і ноу-хау.
Наступним важливим показником, який характеризує вплив МЕВ на національну економіку, Є величина зовнішньоторгового обороту на душу населення. У середньому в світі він становить приблизно 400 доларів, а в окремих країнах складає 7-11 тис. дол. До прикладу, цей показник дорівнює: у США – 4800; ФРН – 11000; Японії – 10200; Франції – 8700; Англії – 7200.
Перевагою цього індикатора є те, що він може бути розрахований по окремих регіонах країни, галузях, підприємствах і навіть по окремій продукції. Цей показник повинен використовуватися у поєднанні з аналізом структури експорту та імпорту, визначенням частки сировинних ресурсів, які не відтворюються, і частки готової промислової продукції.
Одним із визначальних показників МЕВ є середній показник руху прямих іноземних інвестицій на душу населення. Але і тут потрібно використовувати додаткові показники, зокрема такий, як структура інвестицій.
Роль МЕВ для окремих галузей або навіть товарних груп, видів товарів і послуг відображається в показнику експортно-імпортної квоти, про що піде мова далі, у зв’язку з аналізом поняття “відкрита економіка”.
Долучення країни до світових економічних відносин, без сумніву, позитивний момент. Але цей процес стосовно імпорту потрібно обгрунтовано коригувати, враховуючи фактор конкуренції на внутрішньому ринку і його наслідки (закриття підприємств, безробіття).
Окремо слід аналізувати показник частки імпортної продукції по споживчих товарах. Його аналіз має важливе економічне і соціальне значення, в тому числі й для виявлення негативних явищ. Особливо це стосується проблем витіснення власного виробника, наповнення ринку неякісною продукцією тощо.
1.5.3. Умови та тенденції розвитку сучасних МЕВ
Умови, які склалися на рубежі XX-XXI століть, суттєво відрізняються навіть від тих, які були у 80-х роках, не кажучи вже про більш віддалені часи. Але ці відмінності зумовлені не стільки еволюційним розвитком, скільки радикальними метаморфозами, що відбулися на рубежі XXI століття. Сьогодні всіма визнаються положення, які пояснюють ці зміни.
По-перше, Світ єдиний. Сучасне світове господарство є складовою світоутворення, а отже знаходиться в безпосередньому зв’язку і взаємообумовленості з політичною, правовою, біологічною та іншими системами. Економічна ізоляція країни не тільки згубна, але й по суті неможлива.
Нині близько третини світового виробництва контролюється ТНК. Наприкінці 90-х років у всьому світі нараховувалося близько 300 тисяч іноземних філіалів транснаціональних корпорацій. (Для порівняння: на початку 60-х років їх було 3500). Більше третини світових торгових потоків у 90-х роках проходили у самих компаніях, у той час як у 70-х роках цей показник становив лише 20%. Міжнародні торгово-економічні зв’язки на цій основі мають більш стійкий характер.
Формування міжнародних монополій призводить до звуження сфери вільного ринку з відповідними атрибутами конкуренції, ризику, “вилітанням в трубу” і т. ін. Тепер товар здебільшого виробляється не просто на ринок, а для конкретного адресного покупця, на основі довгострокових підрядних відносин. Важливим результатом діяльності ТНК є організація виробництва за рубежем через відповідне інвестування. До 3/4 міжнародного виробництва здійснюється фірмами розвинених країн. Обсяг такого виробництва останніми роками перевищив масштаби світового експорту.
У 1997 році у світі функціонувало понад 44,5 тисячі ТНК. Кількість їх філій перевищувала 270 тисяч. Нині ними виробляється близько 20% продукції світової економіки. ТНК контролюють до 40% світового промислового виробництва, понад
50-60% міжнародної торгівлі. Щорічний обсяг продукції перевищує 4 трлн дол., кількість зайнятих становить понад 70 млн чоловік. Близько 40% вартості майна 100 найкрупніших ТНК світу знаходиться на території іноземних держав. За прогнозами іноземних експертів, найближчими роками у світовому господарстві очікується гегемонія кількох сот ТНК, які будуть контролювати 3/4 світового ВВП. Уже сьогодні в ряді країн частка виробництва, що здійснюється філіями ТНК, штаб-квартири яких знаходяться в інших країнах, сягає 40-50% виробництва промислової продукції. Рекордсменом у цьому відношенні є Ірландія, у якій на такі підприємства припадає 66% всього промислового виробництва і 47% зайнятих у цій сфері.
По-друге, В основі сучасного світового господарства лежать ринкові відносини, а економічними лідерами виступають країни з більш високим рівнем розвитку цих відносин. Не випадково країни, які раніше орієнтувалися на ідеали соціалізму, у даний період поставили за мету побудувати ринкове господарство.
Серед явищ, які нині відбуваються в світовій економіці, можна виділити такі:
– сповільнення темпів зростання виробництв. До прикладу, в 60-ті роки світовий ВВП зростав на 5% щорічно, в 70-ті – на 3,6% , у 80-ті – на 2,8%, а в 90-ті він не перевищував 2%;
– відносне переміщення місця отримання прибутку зі сфери виробництва у сферу послуг (головним чином у фінансове середовище);
– збільшення кількості безробітних серед працездатної частини населення; особливо це стосується слаборозвинених країн;
– зростання державної заборгованості;
– зростання військових витрат, які викликані головним чином не потребою військового характеру, а бажанням створити антициклічний попит;
– падіння реальної зарплати в державному секторі економіки;
– розширення тіньової економіки;
– розширення нелегальної міграції населення між зонами.
Як впливають на МЕВ зміщення, які відбуваються в світо-господарській системі?
Перша Із вище сформульованих умов розвитку сучасних МЕВ обгрунтовано веде до глобалізації усіх без винятку процесів. Поняття і концепція глобалізації використовується по відношенню до всіх сфер людської діяльності. Сьогодні говорять про глобалізацію правового простору, політичних відносин, економіки, навіть криміналітету. Суть цього поняття полягає в тому, що процеси, які відбуваються в одній зі сфер суспільного життя, однозначно набувають глобального характеру, здійснюючи вплив на інші сфери. Таким чином робимо висновок: глобалізація світової економіки як частина глобалізації взагалі має горизонтальні і вертикальні аспекти.
Закономірності розвитку виробництва і міжнародного поділу праці об’єктивно привели до того, що на орбіту МЕВ сьогодні в тій чи іншій мірі вийшли всі країни світу. Інтернаціональний характер сучасного виробництва дедалі більше глобалізується. МЕВ все більше і більше виходять за рамки двосторонніх відносин і набувають характеру багатосторонніх, регіональних.
Разом з тим, все важче розмежовувати глобалізацію в якійсь окремій сфері – чи то правовій, чи то економічній. Всі вони з часом стають все більше і більше інтегрованими. МЕВ стають планетарними економічними відносинами.
Друге положення, Яке було обгрунтовано у попередньому питанні, стосується місця і ролі ринкових відносин у світовому господарстві. Постає необхідність визначення і практичного використання єдиного для всіх країн критерію оцінки місця тієї чи іншої країни у світовій ієрархії. До недавнього часу світове співтовариство поділялося переважно за соціально-економічними і політичними ознаками. Закономірно, що в міжнародних економічних відносинах знаходило втілення конфронтаційне протистояння по лінії “Схід – Захід”. Основний зміст такого поділу був спрямований на те, щоб маскувати реальний стан речей в країні. У світлі сучасного бачення зрозуміло, що концепція розвитку, пов’язана з комуністичною моделлю, показала свою безперспективність. Згідно з “формаційною” моделлю поділу світу з класифікації випали десятки країн, яких відносили до “третього світу”.
В основу моделі сучасної класифікації країн світу покладений критерій відповідності економіки будь-якої держави принципам ринкового господарювання. Звідси випливає потреба і можливість виділити у світовому ринку наступні три сегменти:
– країни з розвиненою ринковою економікою (промислово розвинені країни);
– країни, що розвиваються в ринковому напрямку (частина більш розвинених в економічному відношенні країн так званого “третього світу” та колишні соціалістичні країни);
– країни з неринковою економікою (скоріше, теоретичне поняття, адже таких практично не існує) (рис. 1.2).
Вищенаведений критерій, без сумніву, умовний. Наприклад, не зовсім зрозуміло, коли і за яких параметрів країна може перейти з одного рівня на інший?
Рис. 1.2. Систематизація країн за рядом економічних ознак
Перехід до нового критерію класифікації і визнання світу як єдиного цілого завершило довготривалий етап протистояння двох систем. Це має визначальний вплив на МБВ.
По-перше, Суттєво змінився принцип формування економічних спілок і блоків держав. Иа перший план висуваються дійсно економічні, а не політичні вигоди, які прикривалися економічними деклараціями. Другим важливим принципом у формуванні об’єднання є досягнення приблизно однакового рівня економічного розвитку країн, що входять в те чи інше регіональне об’єднання.
По-друге, Ініціювалися процеси якісного перегрупування сил на світовій арені. Деякі держави, що раніше належали до розвинених, виходячи з нового критерію класифікації, опинилися в іншій групі і навпаки. Це стимулювало припинення діяльності раніше створених об’єднань. Припинили діяльність і такі об’єднання, до яких входили країни із суттєво відмінними рівнями економічного розвитку.
По-третє, Посилилась боротьба між окремими ланками світової економіки. Більше того, вся система відносин між країнами світу переживає певні, нерідко складні, процеси. Тому можна говорити в якійсь мірі про спонтанність характеру сучасних МЕВ, на які не можуть вплинути навіть великі міжнародні організації.
І, нарешті, По-четверте. Вісь політичного суперництва по лінії “Схід – Захід” дедалі чіткіше перетворюється у вісь “Центр – Периферія”. Це визначає і збільшення розриву між розвиненими і слаборозвиненими країнами. Відбувається консолідація країн за принципом “Центр – Центр” і “Периферія – Периферія”.
Наведена класифікація країн світу не знімає, а, навпаки, передбачає й інші підходи. Зокрема, для аналізу цілком виправданий підхід, який пропонує використання схеми, згідно з якою держави класифікуються за співвідношенням промисловості і сільського господарства в національному виробництві. За умови такого підходу держави поділяються на :
– промислово розвинені;
– промислово-аграрні;
– аграрно-промислові;
– аграрні.
Припинення конфронтації між найбільш впливовими складовими світового господарства – країнами-лідерами, на перший погляд, повинно було б сприяти досягненню консенсусу між цими державами. Однак постає питання: кого слід віднести до великих держав? Якщо за критерій брати забезпеченість ресурсами, виникає ситуація багатополярно-го світу. Якщо за критерій брати здатність держави здійснювати вплив на прийняття глобальних рішень, то наявна монопольна ситуація, в якій домінують США, хоча з багатьох економічних показників США далеко не перші. Але в такому випадку світова економіка і МЕВ надалі не будуть розвиватися безконфліктно. МЕВ набувають конструктивного характеру і спрямовані на ефективне вирішення глобальних проблем.
Із вищевикладеного випливають такі висновки відносно перспектив МЕВ і факторів, що впливають на процес їх розвитку:
– відбувається прискорення науково-технічного прогресу, що проявляється в поширенні нових технологій, включаючи засоби зв’язку, транспорту і озброєння; глобальна комп’ютеризація економічної діяльності по-новому ставить питання щодо способів ведення бізнесу;
– глобальна інформатизованість значно полегшує можливості отримання комерційної, загальноекономічної, спеціальної інформації;
– відбулися суттєві зміни в галузі охорони оточуючого середовища. Сьогодні потрібні величезні кошти для стабілізації екосистеми з подальшим поліпшенням екологічних умов. Звідки брати кошти? Фінансувати з Периферії чи з Центру? Це пов’язано із зниженням життєвого рівня, загостренням конфлікту між Центром і Периферією;
– посилюється вплив фактора приросту і постійного переміщення народонаселення;
– збільшується розрив між багатими і бідними країнами;
– зростає економічна взаємозалежність країн світового співтовариства;
– посилюється роль міжнародних економічних організацій;
– зростає роль недержавних міжнародних організацій (ТНК).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)