Міжнародні економічні відносини – Амеліна І. В. – Види міжнародного кредиту
Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.
Мета міжнародного кредиту – отримати максимальний дохід у вигляді відсотка.
Принципи міжнародного кредиту
1. Терміновість – кредити надаються на певний термін.
2. Поворотність – повернення грошей власникові.
3. Платність – плата за користування кредитом.
4. Забезпеченість – гарантії одержувача кредиту. Види гарантій:
– матеріальні – нерухомість і матеріальні цінності;
– урядові.
5. Цільовий характер міжнародного кредиту, як правило, надається під вирішення конкретних техніко-економічно обгрунтованих завдань.
Суб’єкти МК
– держава;
– групи держав;
– фірми;
– банки;
– страхові компанії;
– транснаціональні компанії;
– міжнародні організації;
– державні установи (міністерства, відомства).
Функції МК
1. Забезпечує перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів.
2. Дозволяє ефективніше використовувати фінансові і матеріальні ресурси.
3. Сприяє накопиченню матеріальних і фінансових ресурсів з метою їх раціональнішого використання в майбутньому.
4. Прискорює процес реалізації товарів, розширює межі міжнародної торгівлі.
5. Забезпечує володіння найважливішими методами конкурентної боротьби на світовому ринку.
6. Сприяє вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн.
7. Знижує платоспроможність країн-позичальників і підвищує рівень їх заборгованості кредиторам.
Види міжнародного кредиту
1. За термінами кредитування
1. Надкороткостроковий – кредит, який надається на строк до одного місяця;
2. Короткостроковий – до 1 року;
3. Середньостроковий – від 1 до 5 років (у певних випадках – до 7 років)
4. Довгостроковий – понад 5 років (у певних випадках – понад 7 років).
2. За характером забезпечення
1. Забезпечений МК – капітал, який надається в заставу під товарно-матеріальні цінності і комерційні документи. Формою їх забезпечення виступають товари, акредитиви, тратти або векселі, гарантовані третіми особами, гарантії промислових і торгових компаній, банків і так далі.
2. Бланковий капітал – капітал, який наданий без гарантій застави і комерційних документів. Не має забезпечення і надається під зобов’язання імпортера погасити кредит або в певний термін, або при настанні певних умов.
Надається переважно клієнтам, які мають тривалі ділові відносини з банком і мають високу платоспроможність.
3. За об’єктами кредитування
1. Комерційний МК – первинна форма кредиту, яка називається також фірмовим кредитом, – позика, яка надається підприємством (фірмою), як правило, експортером однієї країни імпортерові іншої країни у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Використовується в міжнародній торгівлі, але має обмежене використання при взаємних постачаннях інвестиційних товарів, призначених для модернізації, реконструкції, оновлення технологічної структури виробництва.
2. Фінансовий МК – надання засобів в грошово-валютній формі. Можуть надаватися у валютах країни кредитора і країни боржника, а також в третіх валютах або в декількох валютах, якщо позика розташовується одночасно в декількох країнах.
4. За суб’єктами надання
1. Приватні МК – матеріально-грошові засоби, які надаються приватними фірмами і банками і розділяються відповідно на фірмові і банківські.
2. Урядові (міжурядові, державні позики) – надаються урядовими кредитними закладами на більш пільгових умовах, ніж приватні, зокрема, вони можуть бути безпроцентними, на термін в декілька десятків років. Участь державного капіталу дозволяє понизити вартість кредитування і продовжити його термін.
3. Кредити міжнародних організацій – надаються переважно Міжнародним валютним фондом, структурами Світового банку, ЄБРР, регіональними банками розвитку і іншими фінансовими інститутами.
4. Змішані МК – кредити, в яких беруть участь приватні підприємства, компанії і відповідні державні органи.
5. За цільовим призначенням
1. Зв’язаний МК – що має строго цільовий характер, що закріплюється в кредитному договорі, контракті або угоді. Даний кредит ділиться на:
– комерційний кредит – МК, який надається на закупівлю товарів або оплату послуг;
– інвестиційний капітал – МК, який виділяється для будівництва конкретних господарських об’єктів або для модернізації вже існуючих промислових комплексів.
2. Фінансовий МК – капітал, що не має строгого цільового призначення і що використовується на розсуд позичальника на будь-які цілі.
3. Емісія цінних паперів – будь-який різновид міжнародного кредиту, коли банки виступають як посередники між позичальниками і безпосередніми кредиторами – інвесторами, що розміщують свої грошові кошти в цінні папери.
6. За напрямом використання
1. Виробничі – призначені для розвитку економіки країни, яка їх отримує: для закупівлі промислового устаткування, матеріалів, ліцензій, “ноу-хау”, оплати виробничих послуг, забезпечення внутрішньо-торговельних операцій і інших господарських потреб.
2. Невиробничі – використовуються на утримання державного апарату, армії, закупівлі зброї, погашення зовнішньої заборгованості за раніш отримані кредити і тому подібне.
7. За умовами використання
1. Разові МК – надаються в певну сумі і погашаються в певний термін.
2. Поновлювані – визначається ліміт кредиту і загальний термін користування ним, а погашена частина автоматично поновлюється.
8. За способом погашення
1. Пропорційні – погашення кредиту здійснюється рівними частками впродовж певного терміну.
2. Прогресивні – суми погашення зростають.
3. Одноразові – погашення кредиту здійснюється в один певний термін.
9. Залежно від умов реалізації
1. Готівка – позика зараховується на рахунок імпортера.
2. Акцептні – позика надається експортером або імпортером шляхом передачі банку своїх векселів, виставлених на конкретний банк.
10. За формою надання
1. Товарний МК – наданий у вигляді товарів.
2. Валютний МК – надається у ВКВ і валютних цінностях.
11. Кредитування зовнішньої торгівлі
Охоплює:
1. Кредитування експорту.
2. Кредитування імпорту.
Кредитування експорту Може здійснюватися у формах:
– Авансових платежів, які надають країни-експортери іноземним виробникам;
– Банківського кредитування: надання кредитів в дорозі; відкриття кредитних ліній; надання кредитів під товари або товарні документи в країні імпортера; бланкові кредити;
– Факторингу (від англ. Factor – агент, посередник) – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги. Експортер поступається факторинговій фірмі правом отримання платежів від платників за поставлені товари. Остання в свою чергу зобов’язується повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму відразу. За здійснення факторингових операцій експортер вносить передбачену угодою плату, яка може бути дещо вищою від відсотків за кредит. Якщо факторинг зручніший для фінансування експорту товарів споживання з терміном кредитування від 90 до 180 днів, то такий вид кредитування, як Форфейтинг використовується при фінансуванні експорту товарів виробничого призначення з терміном кредитування до кількох років. У багатьох країнах прийшли до висновку, що форфейтування може бути відносно недорогим, альтернативним іншим формам експортного фінансування, що застосовуються зараз;
– Форфейтингу (від франц. “a forfait” – відмова від прав) – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортерові еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов’язань та разового збору за зобов’язання купити векселі експортера.
Форфейтинг – одна з нових форм кредитування зовнішньої торгівлі. її поява зумовлена швидким зростанням експорту дорогого устаткування з тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світових ринках та зростанням ролі кредиту у розвитку світової торгівлі;
– лізингу (від англ. Leasing – довгострокова оренда) – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну лізингу. Лізинг передбачає відносини купівлі – продажу та оренди, але основою відносин є кредитна операція – лізингова компанія надає орендатору фінансову послугу;
– компенсаційні угоди – форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит.
По суті, міжнародні кредити, які надаються у валюті, це форма трансформації комерційного кредиту у банківський, внаслідок якої експортер отримує ряд переваг. Насамперед, прискорюється одержання ним коштів за товар, а значить і обіг всього капіталу. Експортер звільняється від ризику неплатежу та валютного ризику, а також ризику, пов’язаного з коливанням ставок відсотків. Спрощується баланс підприємства за рахунок часткового звільнення від дебіторської заборгованості.
Єврокредити – кредити, що надаються у валюті, яка є іноземною для банку – євровалюті, єврокредити видаються на євроринку. Цей ринок вільний від національної системи державного регулювання, його особливістю є пільговий (реєстраційний, податковий, валютний) режим для банківських операцій.
Поява євроринку відноситься до 60-х років, коли банківські депозити у великих європейських банках значною мірою були представлені в доларах – так званих євродоларах, що було пов’язано з масовим відливом доларів з США. На депозитах багатьох європейських банків знаходилися й інші валюти, що були іноземними для країни розташування банку. Ці депозити отримали назву євровалюти.
Банки почали використовувати ці кошти для кредитування клієнтів з різних країн. Банки США, розвиваючи мережу філій закордоном, взяли активну участь у становленні цих ринків. До 90-х років обсяг євродоларового ринку перевищив 2 трлн. дол., а зараз за різними оцінками складає 7-8 і навіть 15 трлн. дол. Приблизно 75 % цих коштів знаходиться на банківських депозитах. Банки, що мають такі депозити і надають кредити в євродоларах і євровалютах, називаються євробанки.
Євровалютні ринки не обов’язково пов’язані з європейськими країнами. Окрім фінансових центрів в Європі (Лондон, Париж, Франкфурт-на-Майні, Люксембург), такі операції ведуться в Нью-Йорку, Гонконзі, Сінгапурі, Бахрейні тощо.
Великі банки мають широку мережу закордонних філій і відділень, через яку вони контролюють фінансові операції на міжнародному рівні. Це – транснаціональні банки (ТНБ), серед яких лідирують американські. В 1960 р. тільки 8 банків США мали філії закордоном, їх активи складали не менш 4 млрд. дол. Зараз закордонні філії вже мають більш ніж 100 американських банків із загальними активами більше 500 млрд. дол. Основна клієнтура ТНБ – промислові ТНК, які самі беруть активну участь в світових фінансових операціях.
Єврокредити, як правило, надаються на умовах “ролловер” (ролловерний кредит) на строк 5-10 років. Весь договірний строк ділиться на періоди 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошову ринку. До основних форм ролловерного кредиту відносять: ролловерні європозики, відновлювані ролловерні кредити та ролловер-стенд-бай єврокредити (ролловерний кредит підтримки).
Ролловерні європозики на початку свого використання мали фіксовані ставки відсотка. Внаслідок краху Бреттон-Вудської системи при їх наданні почали використовувати “плаваючі” ставки відсотка.
Відновлювані ролловерні кредити не мають встановленого загального розміру суми кредиту. При його одержанні обговорюється лише дата зміни “ціни” та обсягу кредиту в межах терміну надання, що, як правило, збігається з часом зміни ставки відсотка. Базою для їх виникнення були національні револьверні, або контокорентні, кредити, в яких практикують використання овердрафту.
Ролловер стенд-бай еврокредит (ролловерний кредит підтримки) має характер підстрахувального. При укладенні договору на його отримання позика фактично не надається. Банк лише бере на себе зобов’язання надати впродовж дії договору єврокредит за першою вимогою позичальника.
Відсоткова ставка за ролловерними кредитами складається з двох частин базової ставки і маржі. За базу приймаються відсоткові ставки за три – або шестимісячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку, наприклад ЛІБОР (LIBOR) у Лондоні.
ЛІБОР – ставка, запропонована на Лондонському міжбанківському ринку депозитів. Це відсоткова ставка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2 % залежно від стану ринку та надійності (рейтингу) позичальника.
За аналогією з ЛІБОР в інших фінансових центрах останнім часом стали формуватися свої базові ставки: ФІБОР – у Франкфурті-на-Майні, СІБОР – в Сінгапурі, БІБОР – в Бахрейні тощо.
У міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються декількома банками одному позичальнику. Створення синдикату банків дозволяє об’єднати ресурси його учасників для проведення великих кредитних операцій. Обсяги синдикованого кредиту, як правило, сягають декількох мільярдів доларів, а строки досить тривалі – в середньому 7-10 років. Такі умови кредитування дозволяють з одного боку, зібрати таку суму кредиту, яка не під силу одному банку, а з іншого – розподілити кредитний ризик між всіма його учасниками пропорційно їхньої частки в сумі кредиту.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)