Міжнародні економічні відносини – Амеліна І. В. – Тема 9. Міжнародні науково-технічні зв’язки
1. Світовий ринок технологій
Технологія – сукупність знань про використання або удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку, виготовлення, зміну стану, якості і форми сировини, матеріалів або напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції.
Міжнародні документи ООН трактують поняття “технологія”:
– набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг;
– матеріалізовану або упредметнену технологію (машини, устаткування і т. д.)
У практиці міжнародної торгівлі використовуються різні терміни, що відносяться до обміну науково-технічними знаннями, такі як “міжнародний обмін результатами науково-технічної діяльності”, “міжнародний технологічний обмін”, “обмін промисловою технологією”, “передача технологій” і т. д. Ці терміни за своїм змістом вважаються тотожними.
Міжнародний технологічний обмін – це сукупність економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.
Основні Передумови, Що обумовлюють бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями:
– на рівні країни – це нерівномірність розвитку країн, світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути пов’язане з недостатнім обсягом витрат на НДДКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування;
– на рівні підприємств придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.
Економічна доцільність експорту технології це:
– джерело одержання доходів;
– форма боротьби за товарний ринок;
– спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;
– спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через участь у прибутках, виробництві, і т. п.;
– можливість доступу до іншої технології через “перехресне ліцензування”;
– можливість більш ефективного удосконалювання об’єкта ліцензії за участю покупця і т. д.
Економічна доцільність імпорту технології це:
– доступ до нововведень високого технічного рівня;
– засіб економії витрат на НДДКР;
– засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт;
– забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;
– умова розширення експорту продукції, що випускається за іноземними технологіями;
– гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця і т. д. Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США, Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС).
Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами “третього світу”.
Унаслідок збільшення інтелектуальної еліти “третій світ” усе більше завойовує позиції в деяких передових галузях промисловості. Наприклад, витрати на експлуатацію заводу напівпровідників у Східній Азії з її великою пропозицією робочої сили, зростаючим бізнесом, приблизно в 5 разів нижче, ніж у Японії і США і майже на третину нижче, ніж у Європі.
Найбільший вплив у цій сфері робить Східна Азія. Вони мають рівень грамотності вище, ніж у США. Південна Корея, що була в 1960 р. на рівні країн Африки, обігнала Англію за показниками ВНП.
Східноазіатські і латиноамериканські ринки вже мають велике значення для багатьох американських експортерів, особливо виробників дорогих споживчих товарів і засобів виробництва, тому що Японія і Європа переживають спад. За 5 останніх років обсяг американського експорту в Мексику виріс майже в 3 рази і ще більше після створення інтеграційного об’єднання НАФТА.
Україна в цьому плані переживає далеко не кращі часи. Глибока економічна і соціальна криза призвела до того, що досить значимий технологічний і науковий потенціал України використовується не цілком. Більш того, щорічно наукову сферу залишають 30 тис. вчених і фахівців. Тільки 1 % промислових підприємств України займаються освоєнням нових технологій.
Світовий ринок технологій Можна підрозділити на 4 сегменти:
– ринок патентів і ліцензій;
– ринок науково – і технологічно ємної продукції;
– ринок високотехнологічного капіталу;
– ринок науково-технічних фахівців.
На промислово розвинуті країни приходиться близько 90 % світового ринку технології, у т. ч. більше 60 % приходиться на США, Японію, Великобританію, Німеччину і Францію. Велика частина торгівлі ліцензіями приходиться на наступні галузі: електротехнічна й електронна промисловість – 19 %, загальне машинобудування – 18 %; хімічна промисловість – 17,4 %, транспортне машинобудування – 10,2 %.
Особливості сучасного світового ринку технологій
1. Світовий ранок технологій сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому.
2. Головними суб’єктами виступають ТНК, у яких відбувається спільне використання результатів НДДКР материнськими і дочірніми компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвинутий краще національного. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутріфірмовий обмін ТНК. Більш 60 % ліцензійних надходжень промислово розвинутих країн приходиться на частку внутрікорпораційних надходжень (у США – 80 %).
3. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій (приблизно 90 %);
4. Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:
1 етап – продаж готової продукції, зробленої за новою технологією;
2 етап – технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих іноземних інвестицій;
3 етап – чисте ліцензування.
5. Технологічний розрив між різними групами країн, спричиняє багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:
– високі технології (унікальні, прогресивні) обертаються між промислово розвинутими країнами;
– низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово розвинутих країн є новими для країн, що розвиваються і колишніх соціалістичних країн.
Технології створювані в розвинутих країнах – праце – і ресурсномісткі, але капіталозаощаджуючі; технології країн, що розвиваються – працезаощаджуючі, але ресурсо – і капіталомісткі.
Таким чином, міжнародна торгівля технологіями на практиці обмежена розвитком адаптаційних можливостей у їхньому застосуванні в тій або іншій країні.
6. Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування (Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної організації з аспектів прав на інтелектуальну власність, комітет з передачі технології Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки технології (СТЕМ)).
У міжнародній економіці Носіями технології Можуть виступати такі фактори виробництва:
– товар – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;
– капітал – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами;
– праця – у випадку міжнародної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів;
– земля – у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використане новітнє науково-технічне досягнення.
У міжнародний технологічний обмін залучені всі чотири сфери людської діяльності: наука, техніка, виробництво і керування.
Будучи обмеженою складової світової економічної інтеграції, науково-технічне співробітництво має свою специфіку, форми і методи, обумовлені самою природою науки і техніки.
Сучасні міжнародні науково-технічні зв’язки – це комплекс найрізноманітніших відносин, що виникають як на рівні організацій, підприємств, об’єднань підприємств, так і на рівні держав і міждержавних організацій. Вони здобувають різні форми обміну, співробітництва, що розвиваються, удосконалюються, доповнюють один одного. Обмін науково-технічними досягненнями може бути як безкоштовним, так і Комерційним.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)