Міжнародні економічні відносини – Амеліна І. В. – 1. Сутність поняття “транснаціональна корпорація”
1. Сутність поняття “транснаціональна корпорація”
Як правило, термін корпорація вживається до фірм, концернів і так далі, які функціонують за участю акціонерного капіталу. Корпорація – в англомовних країнах назва акціонерного товариства.
Транснаціональна корпорація – це комплекс, що використовує в своїй діяльності міжнародний підхід і що припускає формування транснаціонального виробничого, торгового і фінансового комплексу з єдиним центром ухвалення рішень в країні базування і з філіями в інших країнах.
Транснаціональні корпорації – це міжнародні компанії. Вони міжнародні за характером своєї діяльності: вони володіють або контролюють виробництво продукції (або послуг) поза межами країни базування, в різних країнах світу, розташовуючи там свої філії, що функціонують відповідно до глобальної стратегії материнської компанії. Таким чином, “міжнародний підхід” ТНК визначається тією роллю, яку займають зарубіжні операції у всіх аспектах економічного життя цих компаній.
“Багатонаціональність” компанії може виявлятися і у сфері власності. Хоча критерієм цієї “між народності”, як правило, є не власність на капітал. Окрім декількох багатонаціональних за капіталом компаній, у всіх останніх ядро власності базується на капіталі однієї, а не різних країн. “Багатонаціональність” власності, як правило, виявляється декілька в іншому: оскільки власність компанії втілюють її акції, то акції транснаціональної корпорації повинні обертатись в багатьох країнах. Це означає, що акції материнської і дочірніх фірм повинні бути доступні для придбання у всіх країнах, де діє багатонаціональна компанія.
З приводу визначення поняття “ТНК”, критеріїв, що дозволяють відокремити їх від інших фірм, до цих пір йдуть суперечки. Оскільки важко з упевненістю визначити, чи використовує компанія “Міжнародний підхід”, застосовуються вужчі робочі визначення транснаціональних корпорацій. Пропонуються до використання такі Критерії віднесення корпорацій до транснаціональних:
– кількість країн, в яких діє компанія (відповідно до різних пропонованих підходів мінімум складає від 2 до 6 країн);
– певне мінімальне число країн, в яких розміщені виробничі потужності компанії;
– певний розмір, якого досягла компанія;
– мінімум частки іноземних операцій в доходах або продажах фірми (як правило, 25 %);
– володіння не менше ніж 25 % “голосуючих” акцій в трьох або більш країнах – той мінімум пайової участі в зарубіжному акціонерному капіталі, який забезпечував би фірмі контроль над економічною діяльністю зарубіжного підприємства і представляв би прямі зарубіжні інвестиції;
– багатонаціональний склад персоналу компаній, склад її вищого керівництва.
ООН, що вивчає діяльність міжнародних корпорацій, довгий час відносила до них такі фірми, які мали річний обіг, що перевищує 100 млн. доларів і філії не менше чим в 6-ти країнах. Останніми роками було зроблено деяке уточнення: про міжнародний статус фірми тепер свідчить такий показник, як величина відсотка її продажів, що реалізовуються за межами країни базування материнської компанії.
Міжнародну корпорацію за методологією ООН можна визначити і за структурою її активів. 40 % вартості майна 100 найбільших міжнародних компаній (включаючи фінансові) базується на територіях інших держав. Найбільші іноземні активи (понад 80 % всіх активів компаній) серед ТНК (окрім фінансового сектора) мають “Bayer” (89,8 %), “Nestle” (86,9 %), “Volkswagen” (84,8 %) і “ABB” (84,7 %).
Одним з критеріїв віднесення компанії до розряду транснаціональних є склад її вищого керівництва, який, як правило, повинен формуватися з підданих різних держав, щоб виключити односторонню орієнтацію діяльності компанії на інтереси якої-небудь однієї країни.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)