Міжнародні економічні відносини – Амеліна І. В. – 1. Передумови розвитку МЕВ як структурного елементу світового господарства

1. Передумови розвитку МЕВ як структурного елементу світового господарства

Особливістю функціонування світового господарства на початку ХХІ століття є інтенсивний розвиток міжнародної економіки. Це явище отримало назву” глобалізація”. Що це таке? Відбувається розширення і поглиблення економічних стосунків між країнами, групами країн, економічними угрупуваннями, окремими компаніями і організаціями.

Цей процес виявляється в поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, збільшенні відкритості економік, їх взаємодоповненні, зближенні, розвитку регіональних міжнародних структур.

Головна особливість МЕВ початку ІІІ тисячоліття полягає в тому, що їх зміст, основні тенденції і суперечності, динаміка, структура і форми розвитку визначаються впливом технологічної і інформаційної революції, процесами глобалізації.

Світове господарство – це глобальний економічний організм, сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії і взаємозалежності, який підпорядковується об’єктивним законам ринкової економіки. Оскільки МЕВ – елемент структури світового господарства, то вони розвиваються разом з його формуванням.

У своєму розвитку СГ пройшло довгий шлях. Можна виділити IV основних етапи цього розвитку:

1. Великі географічні відкриття ХV-ХVІ століть.

2. Промислова революція – кінець ХІХ – початок ХХ ст.

3. Початок ХХ ст. – 90-ті роки ХХ ст.

4. 90-ті роки ХХ ст. – теперішній час.

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться:

– лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами;

– активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

– розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі, впливає на економіку і політику окремих країн;

– в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. її функції переходять до урядів країн “великої сімки”. Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі – Міжнародний валютний фонд – Світовий банк;

– подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.

Процеси лібералізації, відкриття національних економік приводять до таких наслідків:

А) посилення конкуренції між національними та іноземними виробниками, банкрутства вітчизняних підприємств;

Б) зміни відносних цін;

В) структурних зрушень.

Не завжди лібералізація зовнішньоекономічних відносин країни із зовнішнім світом обумовлює підвищення ефективності функціонування національної економіки. Наприклад, у Чилі в результаті великомасштабної лібералізації, замість того, щоб модернізуватись, значна частина промислового сектору практично зникла.

Передумовами розвитку МЕВ є:

1. Інтернаціоналізація господарського життя – це процес переростання продуктивними силами і виробничими відносинами національних меж.

Сфери інтернаціоналізації:

– продуктивні сили – це створення міжнародних господарських об’єктів в країнах світової спільноти;

– виробничі стосунки – відбуваються при здійсненні спільного підприємництва;

– спільне виробництво – виявляється в створенні спільних підприємств;

– обмін – зовнішня торгівля, світова торгівля;

– транспорт – виявляється в створенні міжнародних транспортних систем: трубопровідних, морських, повітряних і др.;

– паливно-енергетичний комплекс – взаємне постачання енергоносіїв країнами світової спільноти;

– галуззі народного господарства – розвиток господарських зв’язків між суміжними галузями економіки країн-партнерів;

– розподіл – спільне вирішення питань розподілу виробничих, науково-технічних, трудових і фінансових ресурсів;

– споживання – об’єднання зусиль країн партнерів в області раціонального споживання продукції, яку вони виробляють, в масштабі СГ;

– інформаційні системи – об’єднання матеріальних ресурсів, фінансових коштів з метою використання інформації в рамках СГ;

– управління – об’єднання зусиль суб’єктів СГ з метою широкого використання досвіду управління економічними процесами на національному і інтернаціональному рівнях.

2. Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на випуску певної продукції з метою задоволення як власних потреб, так і потреб країн-партнерів.

Види МПП

Загальний – Це поділ праці між країнами за найбільш крупними сферами (галузями) суспільного виробництва (промисловість, с/г, будівництво, транспорт, зв’язок);

– частковий – поділ праці між країнами усередині однієї сфери суспільного виробництва або галузі економіки (добувна, металургійна, енергетична промисловість);

– одиничний – поділ праці між суб’єктами світового господарства в рамках однієї відособленої господарської одиниці (СП).

Основна форма МПП – міжнародна спеціалізація виробництва.

Види спеціалізації

– міжгалузева – спеціалізація країн на окремих галузях виробництва;

– галузева – спеціалізація країн усередині окремої галузі виробництва.

Її форми:

– предметна – спеціалізація країни на випуску окремих виробів;

– агрегатна – спеціалізація країни на випуску вузлів для машин і устаткування;

– подетальна – спеціалізація країни на випуску окремих деталей;

– технологічна – спеціалізація країни на окремих операціях технологічного процесу.

Кооперація виробництва – це об’єднання господарських зусиль країн партнерів з метою випуску кінцевої готової продукції на одному з головних підприємств.

Основні форми міжнародної кооперації

– міжнародна кооперація праці – об’єднання трудових ресурсів;

– міжнародна кооперація виробництва – налагодження прямих виробничих зв’язків, спільне виробництво;

– міжнародна кооперація фінансових ресурсів – об’єднання фінансових ресурсів.

3. Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення, переплетення і адаптації національних економік. Проявляється в розвитку всебічних господарських зв’язків між галузями світового господарства. Це сучасний етап розвитку господарських зв’язків між країнами світової спільноти. Визначає сучасні перспективні напрями МЕВ у всіх сферах виробництва.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні економічні відносини – Амеліна І. В. – 1. Передумови розвитку МЕВ як структурного елементу світового господарства