Міжнародне публічне право – Репецький В. М. – 18.1. Загальна характеристика міжнародного кримінального права та його місце в системі міжнародного права
18.1. Загальна характеристика міжнародного кримінального права та його місце в системі міжнародного права
Міжнародне кримінальне право бере свій початок з норм міжнародного звичаю, які тривалий час забороняли піратство і воєнні злочини149. Нині важко назвати конкретно, коли саме виникли перші норми міжнародного кримінального права. На думку одних дослідників, вони беруть початок з епохи Стародавнього Єгипту та часів класичної Греції, на думку інших – з епохи середньовіччя, треті вважають, що норми міжнародного кримінального права вперше сформовані уXIX ст., четверті обгрунтовують, що про міжнародне кримінальне право можна вести мову тільки з XX ст., коли відбулися перші спроби притягнення світовою спільнотою до відповідальності осіб, які вчинили злочини під час Першої світової війни.
Стосовно самого терміна “міжнародне кримінальне право”, то він виник на межі XIX і XX ст. і позначав норми, які регулювали співробітництво держав по боротьбі із такими злочинами, як работоргівля, торгівля наркотиками, підробка грошей та ін., що зачіпали інтереси декількох держав. Однак широке використання цей термін одержав тільки після Другої світової війни, що пов’язано з діяльністю Нюрнберзького та Токійського міжнародних воєнних трибуналів. Незважаючи на нетривале функціонування вказаних трибуналів, вони суттєво вплинули на подальший розвиток системи міжнародної кримінальної юстиції і міжнародного кримінального права загалом. Зокрема, Статути цих трибуналів закріпили спеціальні принципи міжнародного кримінального права, до яких варто віднести: невідворотність кримінального покарання за злочини проти міжнародного права; посадове становище особи не звільняє її від персональної відповідальності; якщо держава не встановлює покарання за дії, віднесені за міжнародним правом до категорії злочинів проти миру і людства, то це не є обставиною, яка звільняє винного від міжнародної кримінальної відповідальності; незастосування строків давності до воєнних злочинців.
Міжнародне кримінальне право – це комплексна галузь міжнародного права, яка складається з таких під галузей, як міжнародне матеріальне кримінальне право (міжнародне кримінальне право у вузькому розумінні), міжнародне кримінально-процесуальне право, міжнародне кримінально-виконавче право та норми, що регламентують оперативно-розшукову діяльність. Іноді до їх переліку відносять і норми, які стосуються судоустрою. До міжнародного матеріального кримінального права належить сукупність принципів і норм, які встановлюють злочинність протиправних діянь, регулюють питання співучасті, звільнення від кримінальної відповідальності та покарання тощо. Міжнародне кримінально-процесуальне право регулює питання розслідування міжнародних злочинів, судового розгляду справи, перегляду рішення суду, встановлює правовий статус суб’єктів міжнародного кримінального судочинства. Міжнародне кримінально-виконавче право встановлює правовий статус засуджених, формулює стандарти поводження з ними, а також регламентує питання співробітництва держав у вказаній сфері. Норми, які регламентують оперативно-розшукову діяльність, регулюють співробітництво держав з відвернення та розкриття злочинів, розшуку винних осіб та їх затримання.
Необхідно наголосити на тісному зв’язку міжнародного кримінального права з внутрішньодержавним кримінальним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим та нормами, які регламентують оперативно-розшукову діяльність. Саме під впливом указаних галузей внутрішньодержавного права було сформоване міжнародне кримінальне право. Тому в них є досить схожі норми, які стосуються вини, осудності, віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, звільнення від кримінальної відповідальності, правового статусу підозрюваних, обвинувачених, прокурора та захисника, стадійності провадження по справі тощо. Однак притягнення до кримінальної відповідальності осіб, а також їх покарання виключно на підставі норм міжнародного права є неможливим. Це пов’язано з недостатньо сформованим інституційним механізмом, а також фактичною відсутністю у міжнародному праві санкцій за міжнародні злочини. Міжнародні кримінальні суди та трибунали мають досить обмежену юрисдикцію, крім того, з самого початку заснування та діяльності міжнародних судів та трибуналів передбачалось, що вони не будуть підміняти собою національні суди, які відіграють ключову роль у боротьбі з міжнародними злочинами. Тому міжнародне кримінальне право втілюється передусім через національні правові системи. А отже, відвернення і припинення міжнародних злочинів, покарання винних осіб можливе тільки за умови поєднання міжнародного кримінального права та вказаних галузей національного права.
Міжнародне кримінальне право тісно пов’язане з іншими галузями міжнародного права. Тепер спостерігається тенденція, коли серйозне порушення основних галузевих принципів і норм міжнародного гуманітарного права, права прав людини, повітряного, морського, екологічного та деяких інших галузей міжнародного права стає міжнародним злочином. Особливо тісний зв’язок простежується між нормами міжнародного кримінального та міжнародного гуманітарного права. У міжнародному гуманітарному праві існує інститут кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права. Крім того, у назвах самих міжнародних кримінальних трибуналів часто присутня вказівка на порушення норм саме міжнародного гуманітарного права150, що підкреслює особливий, тісний взаємозв’язок указаних галузей міжнародного права. Наприклад, Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 р.; Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид й інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди, і громадян, відповідальних за геноцид й інші схожі порушення, вчинені на території сусідніх держав, у період з 1 січня 1994 р. по 31 грудня 1994 р.
Основними джерелами міжнародного кримінального права є міжнародний договір та звичай.
Вагомість міжнародного договору як джерела міжнародного кримінального права обумовлюється тим, що це джерело чітко, у письмовій формі встановлює склади відповідних міжнародних злочинів, регулює питання, пов’язані з розслідуванням таких злочинів, розшуком та затриманням винних осіб тощо. Водночас у зв’язку з тим, що положення міжнародного договору зобов’язують тільки учасників такого договору, продовжує широко застосовуватися міжнародний звичай, тобто правило поведінки, яке в результаті тривалого та одноманітного застосування в аналогічних ситуаціях визнається як юридично обов’язкове. Ведучи мову про співвідношення звичаєвих і договірних норм, варто зауважити, що договірні норми дуже часто засновуються на звичаєвих нормах, а також розглядаються як відображення змісту норм звичаєвого міжнародного права. Це стосується, зокрема, Гаазьких конвенцій 1899 р. та 1907 р., Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв збройних конфліктів, а також додаткових протоколів до них 1977 р.
Отже, міжнародне кримінальне право – це система принципів та норм, що регулюють співробітництво держав з відвернення та розкриття злочинів, розшуку винних осіб та їх затримання, встановлюють процесуальний порядок розслідування міжнародних злочинів те судового розгляду справи міжнародними судами та трибуналами, а також визначають правовий статус засуджених та стандарти поводження з засудженими.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)