Міжнародне приватне право – Довгерт A. C. – 5. Особливості правового статусу офшорних компаній
22. Сучасні компанії намагаються мінімізувати податковий тягар шляхом здійснення заходів з податкового планування. Важливим аспектом такого планування є вибір юрисдикції, де діє пільговий режим оподаткування, для реєстрації компанії чи здійснення основних видів її діяльності. Такий режим завдяки сприятливому “податковому клімату” стимулює залучення іноземних інвестицій і створює “податкову гавань” (tax haven) для іноземних юридичних осіб. Нині налічується понад 100 юрисдикцій, які вважаються офшорними, серед них найбільш відомими є Багамські острови, Кайманові острови, Антильські острови, Тайвань, Сінгапур, Гібралтар та ін. Офшорні зони можуть створюватися і в окремих містах, штатах чи регіонах країн (наприклад, штати Делавар та Флорида в США).
Як правило, національне законодавство в офшорних зонах передбачає спрощений порядок реєстрації іноземних юридичних осіб і надає податкові пільги, обсяг яких може бути різним. У класичних офшорних центрах (наприклад, Британські Віргінські острови, острови Кука) іноземні компанії повністю звільняються від оподаткування (оподатковуються за нульовою ставкою), незалежно від предмета і видів діяльності компаній (універсальні офшорні зони); інші офшорні юрисдикції надають спеціальні пільги в оподаткуванні окремих видів підприємницької діяльності чи окремих видів компаній (спеціалізовані офшорні зони) або встановлюють порівняно низькі податкові ставки. Окрім названих вище, до характерних ознак офшорних юрисдикцій прийнято відносити відсутність валютного контролю (відсутність обмежень на ввезення та вивезення капіталів, необхідності отримання спеціальних дозволів чи ліцензій), відсутність вимог чи їх мінімальний обсяг щодо створення та діяльності компаній (зокрема, вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу, мінімальної кількості акціонерів чи учасників, щодо ведення бухгалтерського обліку та проведення аудиторських перевірок, подання фінансової звітності, розкриття фінансово-господарської інформації тощо), забезпечення конфіденційності інформації про засновників та учасників компанії, зареєстрованої в офшорній юрисдикції. Нарешті, реєстрація компанії в офшорній юрисдикції є ще й способом уникнути можливих ризиків, пов’язаних з політичною чи економічною обстановкою.
23. Характерною особливістю офшорної компанії є те, що її комерційна і господарська діяльність, як правило, здійснюється за межами країни її реєстрації і джерела її доходів є іноземними стосовно місця реєстрації. Адміністративно-управлінський центр такої компанії майже завжди знаходиться за кордоном; при цьому законодавством місця реєстрації дозволяється наявність номінальних директорів та номінальних акціонерів. Інформація про реальних власників компанії є конфіденційною і може надаватися лише на підставі судового рішення чи у випадках, передбачених міжнародними угодами. Конфіденційність забезпечується і стосовно капіталів, що вивозяться з інших держав, завдяки чому офшорні юрисдикції іноді використовуються у незаконних операціях. Цей факт є причиною намагання забезпечити прозорість і контроль фінансових операцій, які здійснюються з офшорними компаніями, що характерно, зокрема, для всіх держав ЄС. Недостатня прозорість і відсутність обміну інформацією з податковими органами інших держав світу, нечесна податкова конкуренція з боку офшорних юрисдикцій, їх використання для відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом, та грошей, призначених для фінансування тероризму, зумовили негативне ставлення до офшорних юрисдикцій, насамперед з боку Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)