Міжнародне приватне право – Довгерт A. C. – 2. Наука міжнародного приватного права в Україні у радянський період (1920-ті роки – 1991 р.)
9. Дослідження з МПрП у радянській Україні у 20-40-х роках XX ст. проводив лише Володимир Михайлович Корецький (1890-1984). Професор В. М. Корецький, здобувши юридичну освіту ще до революції, в радянські часи стає відомим науковим і громадським діячем, автором наукових творів у різних сферах права та історії. Перша половина його творчого шляху (до переїзду в Київ у 1948 р.) відмічена понад 20 працями у сфері МПрП. Майже всі вони досліджують питання міжнародного господарського права. Навіть його робота “Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права” (1948), що була створена на основі його докторської дисертації (“Важнейшие проблемы международного частного права в англо-американской судебной практике по делам, затрагивающих интересы СССР”, 1939), написана крізь призму його підходів до міжнародного господарського права. Те саме можна сказати і про його рецензії на книги О. М. Макарова (1924), /. С. Перетерського (1925), Є. І. Кельмана (1926) та про статтю “Савиньи в международном частном праве” (1926).
Зосередившись на міжнародному господарському праві, В. М. Корецький не ставив за мету створення системи міжнародного приватного права. Тому в його працях ми не знаходимо авторських чітких пояснень суті, складу норм, правової природи МПрП та інших теоретичних питань. Так, в “Очерках международного хозяйственного права” він розглядає МПрП тільки як колізійне право. Разом з тим у рецензії на книгу І. С Перетерського він відмічає, що завдання МПрП полягає у вивченні та формулюванні норм, які безпосередньо регулюють світогосподарські відносини. Це “безпосереднєрегулювання” проходить червоною ниткою через усі праці проф. В. Корецького.
Система міжнародного господарського права була представлена В. Корецьким у такому вигляді: А. Загальна частина з чотирьох підрозділів: І) Поняття міжнародного господарського права (сюди включалися параграфи про орієнтування в понятті та співвідношення міжнародного господарського права з МПрП, правом іноземців, світовим правом, міжнародним публічним правом, внутрішньогосподарським правом, інтерлокальним правом та з міжнародною економічною політикою); II) Економіко-політичні принципи регулювання (рівність, свобода торгівлі, принцип найбільшого сприяння, принципи “орen door” та “closed door”, взаємність, “економічна війна”, безпосереднє регулювання державою); III) Техніка регулювання; IV) Джерела регулювання. Б. Особлива частина, в якій намічено одинадцять сфер господарювання (наприклад, міжнародне торгове право, міжнародне право зв’язку тощо).
Очевидно, В. М. Корецький планував дослідити всі намічені питання, але праці, які залишив учений, охоплюють лише частину з них. Із Загальної частини міжнародного господарського права він висвітлив чотири питання, присвячені поняттю міжнародного господарського права (“Очерки международного хозяйственного права”, 1928; “Униформизм в праве”, 1927) та два питання щодо принципів регулювання (“Оговорка взаимности в международном честном праве”, 1925; “Принцип “открытых дверей””, 1927). В Особливій частині міжнародного господарського права В. М. Корецький показав своє бачення до двох сфер: міжнародного радіоправа та міжнародного торговельного права.
Попри те, що В. М. Корецький досліджував насамперед питання міжнародного господарського права, він зробив значний внесок у науку МПрП. По-перше, він проаналізував новітні на той час західні доктрини та літературу з МПрП. Сучасника вражає опрацьована вченим у непрості 20-30-ті роки минулого століття велика кількість праць західних публіцистів. По-друге, його роботи, на думку проф. Л. А. Лунца, стали гострим і глибоким аналізом питань Загальної частини МПрП.
10. Після Другої Світової війни наукові дослідження з МПрП в Україні тривалий час не проводили, крім невеликих публікацій на початку 1950-х років доцента Київського університету Вадима Івановича Лисовського (1904-1997) на тему міжнародного комерційного арбітражу (“Вопросы исполнения арбитражных решений по внешней торговле”, 1950) та зовнішньої торгівлі (“Законодательные акты стран народной демократии по внешней торговле”, 1951).
У післявоєнний період центром дослідження МПрП в Україні стає Київський університет імені Тараса Шевченка. Цьому, зокрема, сприяло те, що після війні на юридичному факультеті та на створеному у 1944 р. факультеті міжнародних відносин започатковано викладання навчального курсу з міжнародного приватного права.
Варто сказати, ідо МПрП на той час вивчали (крім Московського інституту міжнародних відносин при Міністерстві закордонних справ СРСР та Академії зовнішньої торгівлі лише на юрфаках Київського, Московського, Ленінградського та Ростовського університетів, які працювали за індивідуальними навчальними програмами.
На юридичному факультеті Київською університету в 40-х роках минулого століття МПрП викладали в обсязі 40, а потім 60 лекційних годин для всіх студентів денної, вечірньої та заочної форм навчання. В 70-80-х роках цей предмет викладали як спецкурс для студентів господарсько-правової та державно-правової спеціалізацій стаціонару обсягом 20 лекційних годин. У різні роки у період з 1944 по 1991 р. курс МПрП на юридичному факультеті викладали Г. К. Матвеев, O. A. Підопригора, Г. К. Дмитpiєвa, Н. П. Лещенко, А. С. Довгерт.
Для студентів факультету міжнародних відносин МПрП стало провідною дисципліною поряд з міжнародним публічним правом. У 1970-1980-х роках цей курс обсягом 76 лекційних годин блискуче читала Г. К. Дмитрієва. Пізніше його викладали В. І Кисіль і А. С. Довгерт.
11. Широкі дослідження проблем МПрП у Київському університеті розгортаються завдяки зусиллям видатного вченого і педагога проф. Г. К. Матвеева, його сина проф. Ю. Г. Матвєєва, які підготували чимало послідовників цієї справи.
12. В історію цивілістики проф. Ген надій Константинович Матвеев (1908-1996) увійшов насамперед своїми фундаментальними працями у сфері цивільно-правової відповідальності. Проте не менш вагомий внесок він зробив і в науку МПрП. До проблем останньої Г. К. Матвеев звернувся на початку 60-х років, написавши рецензії на знакові роботи радянської науки МПрП М. М. Богуславського, A. A. Рубанова, Л. А. Лунца, Н. В. Орлової.
У 70-80 роках XX ст. Г. К. Матвеев взяв участь у всесоюзній науковій дискусії щодо природи, системи та джерел міжнародного приватного права. В опублікованих у цей час працях (“Задачи дальнейшего развития международного частного права”, 1978′, “Предмет, система и задачи дальнейшего развития международного частного права”, 1978′, “Международное частное право как отрасль советского права”, 1980) Г. К. Матвеев захищав позицію тих учених (І. С. Перетерський, Л. А. Лунц та ін.), які розглядали МПрП як самостійну галузь національного права цивілістичного характеру, відокремлюючи його від міжнародного публічного права та внутрішнього цивільного права. З метою більш чіткого розмежування МПрП із названих галузей права він звужує МПрП до системи колізійних норм. Таким чином, проф. Г. К. Матвеев повертається до уявлень про МПрП, які домінували в середині XIX ст., хіба що тепер його відносять до внутрішнього права держави.
Іншим напрямом досліджень Г. К. Матвєєва у сфері МПрП були колізійні проблеми сімейного права. Певним підсумком цих досліджень став унікальний підручник із сімейного права (“Советское семейное право”, 1978; друге видання 1985), в якому розглядались не тільки матеріально-правові питання сімейного права різних країн, але й колізійні питання сімейно-шлюбних відносин. У своїх працях Г. К. Матвеев виступав за пом’якшення територіального принципу радянського права щодо умов укладення шлюбів. Він був палким прихильником приєднання СРСР до багатьох міжнародних конвенцій у сфері сімейного права.
Заслуга проф. Г К Матвеева полягає також в організації викладання курсу МПрП на юридичному факультеті та факультеті міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету.
13. У 1970-і роки в сфері міжнародного авторського права починає свої студії син Г. К. Матвеева Юрій Геннадійович Матвеев (1940-1990).
Головним спонукальним мотивом звернення проф. Ю. Г Матвеева до проблем міжнародного авторського права (після розробки теми деліктної відповідальності в англо-американському праві) ще до приєднання СРСР до Всесвітньої конвенції з авторського права у 1973 р. стала його наукова відповідальність щодо потреби осмислення складного механізму міжнародної охорони авторських прав, який відшліфовувався протягом майже століття, та залучення до нього СРСР. Основними працями Ю. Г. Матвеева в цій сфері стали: “Международные конвенции по авторскому праву” (1975 p., друге видання 1978 р.) та “Международная охрана авторских прав” (1987 p., друге видання 2000 p.). З цієї теми у 1981 р. Ю. Г Матвеев захистив докторську дисертацію.
Підхід вченого до міжнародної охорони авторських прав мав універсальний характер і не був обмежений положеннями лише однієї Всесвітньої конвенції, до якої приєднався СРСР. Такий підхід був зумовлений взаємопов’язаністю численних конвенцій з авторського права, а також глибокою переконаністю проф. Ю. Г. Матвеева в тому, що у майбутньому країна неодмінно розширить свою участь у системі міжнародної охорони авторських прав.
Крім аналізу двох текстів (1952 р. і 1971 р.) Всесвітньої конвенції з авторського права і всіх текстів Бернської конвенції Ю. Г. Матвеев здійснив глибоке дослідження Римської конвенції з охорони інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення1961 p., Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 p., Брюссельської конвенції про поширення сигналів, що несуть програми та передаються через супутники 1974 p., регіональних угод з авторського права (Латиноамериканські конвенції, Арабська конвенція 1981 р.) та інших міжнародних договорів.
Професор Ю. Г. Матвеев дослідив багато теоретичних проблем регламентації як традиційних, так і нових питань авторського права в умовах науково-технічної революції. Серед них: правова охорона перекладів та перекладачів; міжнародна регламентація фотографічних репродукцій творів, що охороняються авторським правом; охорона творів фольклору; міжнародно-правові проблеми охорони комп’ютерних програм; охорона творів при використанні кабельного телебачення; охорона творів при використанні їх відеозаписувальною технікою та багато інших.
Вагомий внесок зробив проф. Юрій Матвеев у справу поглибленого вивчення авторського права у вузах та організації досліджень у цій сфері.
14. Батько і син Матвєєви підготували цілу когорту науковців-послідовників, започаткувавши тим самим українську наукову школу з МПрП. Під їх керівництвом аспіранти проводили дослідження з багатьох проблем у цій сфері в рамках кандидатських дисертацій. Так, уже на початку 1960-х років аспірант проф. Г К. Матвеева Анатолій Якович Сивоконь друкує праці з міжнародного спадкового права, що надалі сприяло написанню і успішному захисту кандидатської дисертації “Коллизионные вопросы наследования в международном частном праве”.
Варто згадати, що в 1965 р. була захищена ще одна дисертація з проблем міжнародного спадкового права (“Права иностранцев, относящиеся к собственности и наследованию в Украинской ССР”). її автор – Іван Антонович Беленчук, учень В. М, Корецького, у 60-70-х роках викладав адміністративне право в Київському університеті. Йому належить науково-практичний коментар до VIII розділу (питання МПрП) Цивільного кодексу УРСР 1963 р.
На початку 1970-х років під керівництвом проф. Г. К. Матвеева питання міжнародного сімейного права починає досліджувати Олена Григорівна Дрижчана. У 1972 р. вона захистила дисертацію “Коллизионные вопросы алиментирования в международном частном праве.” Проблемам міжнародного цивільного процесу були присвячені праці викладача юридичного факультету Євгена Володимировича Гусєва (тема дисертації: “Признание и исполнение в Украинской ССР решений иностранных судов”, 1978).
Аспіранти проф. Г К. Матвеева Віктор Вікторович Магценко захистив кандидатську дисертацію з питань міжнародного права власності, а Василь Іванович Кисіль продовжив дослідження свого вчителя у сфері міжнародного сімейного права (тема дисертації: “Расторжение иностранных браков в международном частном праве”, 1980).
Анатолій Степанович Довгерт під керівництвом Ю. Г Матвєєва та Г. К Матвєєва вивчав проблеми міжнародного авторського права, захистивши у 1982 р. дисертацію “Международная охрана авторских прав и развивающиеся страны”.
На факультеті міжнародних відносин та міжнародного права у 1980-х роках радянськими та іноземними здобувачами була захищена ще низка кандидатських дисертацій з МПрП, зокрема: “Международный договор и нормы международного частного права” (М. Х. Бабаев, 1983), “Унификация норм международной купли-продажи” (I. A. Паліашвілі, 1985), “Унификация коллизионных норм в договорах об оказании правовой помощи с участием СССР” (А. Г. Хачатурян, 1990).
Проведення в Київському університеті досліджень у багатьох сферах МПрП дало можливість у 1985 р. випустити перший в Україні посібник з міжнародного приватного права (Международное частное право: учебное пособие для вузов / под общей ред. Г. К. Матвеева), який і сьогодні зберігає свою оригінальність та актуальність.
15. Розглянувши події та праці радянської доби в історії науки МПрП в Україні, можна дійти таких висновків.
По-перше, у цей період естафета досліджень МПрП перейшла від міжнародників до цивілістів, які вважали МПрП внутрішньодержавною правовою галуззю цивілістичного характеру, до складу якої одні включали лише колізійні норми (Г. К Матвеев), а інші розуміли її ширше.
По-друге, стався значний прорив у дослідженні проблем особливої частини МПрП, зокрема, міжнародного речового та міжнародного авторського права, міжнародного господарського права, міжнародного сімейного та спадкового права, міжнародного цивільного процесу. Що правда, концентрація уваги на “практичному” МПрП обернулася певним спадом у розробленні загальнотеоретичних проблем МПрП (система, природа, прийоми регулювання тощо). У сфері “високих теорій” дослідники віддавали пальму першості Москві і лише приєднувалися до тих чи інших “перевірених” концептуальних підходів.
По-третє, з 1960 по 1990 р. вчені Київського університету захистили 10 кандидатських дисертацій та одну докторську дисертацію (Ю. Г. Матвєєв) з МПрП, в результаті чого з’явилося доволі широке коло дослідників у складній сфері правознавства та були підготовлені умови для створення кафедри міжнародного приватного права у Київському університеті й відкриття спеціалізації з міжнародного приватного права для юристів-міжнародників.
На відміну від попереднього етапу, у період, що розглядається, вийшло друком чимало статей у наукових журналах, декілька монографій, навчальний посібник з питань МПрП, курс якого у 40-х роках XX ст. почали викладати в Київському університеті.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)