Міжнародна торгівля та інвестиції – Павленко І. І. – 5.2. Міжнародна інвестиційна діяльність України

Серед багатьох проблем, які впливають на складні процеси становлення та ефективне функціонування національної економіки в умовах ринку, необхідно виділити найважливішу – проблему формування фінансових ресурсів, які забезпечують відтворення та оновлення матеріально-технічного потенціалу виробництва. Система фінансового забезпечення розвитку всіх галузей народного господарства включає такі важливі форми як кредитування та інвестування. Інвестиції, як свідчить міжнародний досвід, відіграють особливу роль у розбудові держави. Позитивні тенденції у розвитку економіки країни дозволяють успішно вирішувати найбільш гострі проблеми, виявити регіональні та галузеві пріоритети, окреслити шляхи реалізації інвестиційної політики.

Останніми роками в країні спостерігається позитивна динаміка в зміні обсягів реального інвестування, які спрямовуються у національну економіку, про що свідчить аналіз даних табл. 5.6.

Таблиця 5.6. Динаміка капітальних інвестицій в Україні

Показники

Роки

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Капітальні інвестиції,

Всього, млн грн:

– у тому числі в

Основний капітал,

Млн грн

– у тому числі в основний капітал, %

89314

111174

148972

222679

272074

192878

75714

93096

125254

188486

233081

151777

85

83

84

85

86

79

Капітальні інвестиції

За рахунок внутріш-

Ніх джерел:

– млн грн.

– %

66486

79247

116164

173912

215167

138742

74

72

78

78

79

72

Капітальні інвестиції за рахунок коштів

Іноземних інвесторів,

%

3,6

5,0

3,7

3,5

3,3

4,5

Потреба в інвестиціях для реформування і перебудови економіки постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У цій ситуації при обмеженості національних заощаджень великого значення починають набувати іноземні інвестиції як додаткове джерело фінансування.

За оцінками фахівців обсяг необхідних іноземних інвестицій у нашу економіку становить понад 40 млрд дол. США.

Західні економісти доводять, що планування економічного зростання в країнах, що розвиваються, на сьогодні неможливе без допуску іноземного капіталу в економіку кожної з них. При цьому в кожному випадку знаходять певні аргументи на користь іноземного капіталу як найбільш ефективного засобу для досягнення національного процвітання.

Тому залучення іноземних інвестицій в українську економіку є одним з найважливіших завдань, яке має бути в найближчі роки вирішене керівництвом держави.

Закордонний капітал необхідний нашій країні з кількох причин:

– економічна криза і різке скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів вимагають залучення закордонних джерел фінансування конкретних проектів у виробничій та бюджетній сферах;

– застосовані іноземними інвесторами сучасні технології здатні істотно підвищити конкурентоспроможність вітчизняного виробництва (що дуже важливо для експортоорієнтованих галузей);

– підприємства з іноземними інвестиціями, створюючи нові робочі місця, сприяють підвищенню рівня зайнятості населення України і зниженню соціальної напруженості;

– конкуренція між підприємствами з іноземними інвестиціями й українськими підприємствами може відігравати суттєву роль у боротьбі з монополізмом на внутрішньому ринку;

– у довгостроковій перспективі “вбудовування” України у світовий цикл руху капіталу сприятиме інтеграції нашої держави у світове господарство та отриманню нею оптимальної “ніші” у міжнародному поділі праці.

Прямі капіталовкладення в промисловість не тільки приносять країнам, що розвиваються, чистий приріст національного багатства, але й сприяють припливу іноземних фахівців, які працюють на піднесення технічного й культурного рівня країни, полегшують можливість підготовки кваліфікованих кадрів, поширюють найсучасніші технологічні методи. Інвестиції в транспорт, зв’язок, комунальне господарство розглядаються як один з найсильніших стимулів, що активізує діяльність національних виробників.

Протягом 2003-2009 років позитивна динаміка характеризує як внутрішнє, так і зовнішнє інвестування в економіку країни. У 2005 році приріст капітальних інвестицій за рахунок внутрішніх джерел був найменшим (22,2%), на відміну від приросту ПЗІ. Така ситуація зумовлена, у першу чергу, зниженням темпів зростання ВВП (2, 7% у 2005 році, проти 12,1% у 2004-му).

Разом з тим аналіз даних, що наведені в табл. 5.6, свідчить, що частка ПЗІ в структурі капіталовкладень постійно зростає, і різниця в співвідношенні між часткою, що інвестується з внутрішніх джерел, та ПЗІ постійно зменшується.

В Україні створено певну законодавчу базу для розвитку іноземного інвестування. Власне законодавство про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції з’явилося після прийняття 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України. Мова йде про такі документи:

– Закон України від 18.09.1991 р. “Про інвестиційну діяльність”.

Став першим нормативним актом, який в узагальненому вигляді відображає правові, економічні й соціальні умови інвестиційного процесу на території України.

– Закон України “Про іноземні інвестиції” від 13 березня 1992 року. Це перший нормативний акт, що регламентував процес саме іноземного інвестування в Україні.

– 19 березня 1996 року було прийнято новий Закон України “Про режим іноземного інвестування”, згідно з яким для іноземних інвесторів на території України було встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарчої діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Зокрема цей Закон передбачає, що для окремих інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій, які реалізуються відповідно до державної програми розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери, а також для окремих територій може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. До того ж чітко встановлено порядок присвоєння економічному суб’єктові статусу підприємства з іноземними інвестиціями.

У розділі II Закону України “Про режим іноземного інвестування” також установлюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

Отже, законодавство України гарантує іноземним інвесторам:

– захист від примусового вилучення іноземних інвестицій (за винятком випадків виконання рятувальних робіт у разі стихійного лиха, аварій, епідемій і надзвичайних ситуацій), а також від незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

– компенсації та відшкодування збитку, завданого іноземним інвесторам (включаючи втрачену вигоду і моральний збиток, завданий їм унаслідок дій чи бездіяльності, неналежного виконання державними органами України своїх обов’язків);

– вивезення доходів і майна в разі припинення інвестиційної діяльності (тобто реалізація права на повернення не пізніше, ніж через 6 місяців від дня припинення діяльності, інвестицій у натуральній формі чи у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі відповідно до їх реальної вартості на момент припинення інвестиційної діяльності);

– безперешкодне й негайне переведення за кордон прибутку, доходів та інших коштів, отриманих унаслідок здійснення іноземного інвестування.

Основними документами, які регламентують певні аспекти інвестиційної діяльності в українській економіці та сприяють її розвитку є Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”, “Програма розвитку інвестиційної діяльності України на 2002-2010 роки”. Також існує низка інших програмних документів, які відпрацьовані провідними спеціалістами центральних органів державного управління і які визначають стратегічні та пріоритетні напрями розвитку економіки країни.

З часу одержання незалежності уряд України намагається заохотити іноземних інвесторів до вкладання коштів у розвиток економіки. Але попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної при вабливості України.

Для оцінки сучасного інноваційного клімату в Україні звернімо увагу на міжнародні рейтинги ведення бізнесу та на оцінку конкурентоспроможності вітчизняної економіки нашої країни за основними показниками. На жаль, за міжнародними оцінками рейтинги України не посідають високих місць і не мають позитивних прогнозів на підвищення.

Так, за версією агентства Economist Intelligence Unit (EIU), якість бізнес-середовища в Україні оцінюється 75 місцем серед 82 країн. Американське видання Wall Street Journal, разом з американським неурядовим фондом Heritage Foundation, публікує рейтинг під назвою “Індекс свободи економіки”, що дає можливість, зокрема, визначити інвестиційну привабливість країни в глобальному аспекті. Наприклад, у 2005 році наша країна перебувала на 88 місці із 155 можливих і відносилась до групи “в основному не вільних економік”, а в 2006 році – на 99 місці із 161 можливих і відносилась до тієї самої групи. За підсумками 2009 року – опинилась вже на 152 місці із 179 можливих, в групі “невільних економік” (дослівний переклад з англійської – “репресивних економік”). У 2010 р. наша країна опинилась на 162 місці з 179 країн після групи країн Африки, які посіли 144-161 місця.

Відповідно до щорічного звіту міжнародної антикорупційної організації “Transparency International Україна посідає 134 місце із 180 можливих у рейтингу оцінки поширення корупції у світі; показник корупції в державі за 2008 рік погіршився на два пункти, а індекс становив 2,5 (за шкалою від 0 до 10, де 0 – найвищий рівень корупції, 10 – найнижчий, разом з тим індекс нижчий 3,0 вважається показником “галопуючої корупції”), при цьому наші методи боротьби з корупцією визнано неефективними.

Так, за даними Світового банку, Україна за рівнем якості середовища для ведення господарської діяльності посідає 128 місце із 175 країн, поступаючись усім країнам Центрально-Східної Європи, і навіть більшості пострадянських держав, таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99), Молдова (103).

В Україні нараховується 98 видів податкових платежів, на опрацювання та сплату яких компанії витрачають 2185 годин робочого часу щороку. Її також відносять до 6 країн з найбільш високим рівнем оподаткування (ставка податку на прибуток підприємств дорівнює 25%, але за оцінками фахівців сумарний рівень оподаткування перевищує 70%).

Звісно, що вищезазначені рейтинги формують у потенційних західних інвесторів вкрай негативне враження про Україну і змушують їх проводити обережну та вичікувальну політику у сфері інвестиційного співробітництва, витісняючи на другий план такі потенційно привабливі особливості як потужний, хоча й технічно застарілий виробничий апарат, наявність дешевої кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

З метою покращення інвестиційного клімату потрібно вжити ряд кардинальних заходів, спрямованих на формування у країні як загальних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, що мають безпосередньо впливати на процес залучення іноземних інвестицій. Серед заходів загального характеру як першочергові слід назвати такі:

– досягнення національної згоди між різними владними структурами, соціальними групами, політичними партіями та іншими громадськими організаціями з приводу пріоритетності вирішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи;

– активізація роботи Верховної Ради над удосконаленням цивільного і карного законодавства, що має забезпечити створення в країні цивілізованого не криміногенного ринку;

– радикалізація боротьби зі злочинністю;

– гальмування інфляції усіма відомими у світовій практиці методами, крім невиплати працівникам зарплатні;

– перегляд податкового законодавства метою його спрощення і стимулювання виробництва;

– відновлення довіри національного інвестора до фінансових установ;

– мобілізація вільних коштів підприємств і населення на інвестиційні потреби шляхом підвищення відсоткових ставок за депозитами;

– надання податкових пільг банкам, вітчизняним та іноземним інвесторам, які здійснюють довгострокові інвестиції, з тим щоб цілком компенсувати їм збитки від уповільненого повернення вкладеного капіталу, а також мінімізувати інвестиційні ризики;

– розвиток фінансової інфраструктури.

Незважаючи на негативні аспекти рейтингових оцінок інвестиційного клімату, в Україні зберігається висока прибутковість портфельних інвестицій. Величезна прибутковість вітчизняного фондового ринку змушує авторитетні міжнародні агентства й біржі включати Україну у свої індекси. Останнім часом український фондовий ринок був включений у ряд індексів, розроблених для оцінки прибутковості й ризиків на ринках країн, що розвиваються. Найбільш популярний серед таких індексів розробили два провідні світових постачальники фінансової інформації – міжнародне рейтингове агентство Standard &; Poor’s (S&;P) та агентство MSCI Barra (входить у банківську групу Morgan Stanley). Такі індекси являють собою фондові індикатори категорії Frontier Markets (схильних до ризиків або високоризикових ринків). За класифікацією S&;P, Україна відноситься до групи Frontier, у яку входять ще 23 країни (Румунія, Словенія, Хорватія, Болгарія, Казахстан, Латвія, Естонія, Литва та інші). Інвестиційний індекс S&;P/IFCG Extended Frontier 150 містить найліквідніші папери найбільших емітентів з країн, що розвиваються (це понад 30 ринків Східної Європи, Азії, Балканських і Балтійських країн, Африки, Близького Сходу, Латинської Америки й Карибського басейну), а також акції українських компаній.

Агентство розраховує для кожної країни групи цілу низку показників (ринкова капіталізація, коефіцієнти P/E та P/BV тощо) та індекс S&;P/IFCG. До “індексного кошика” індексу S&;P/IFCG – Україна станом на 1 вересня 2008 р. входили цінні папери 18 емітентів: відкриті акціонерні товариства “Укртелеком”, “Укрнафта”, “Західенерго”, “Центренерго”, “Дніпроенерго”, “Концерн Стирол”, “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, “Азовсталь”, “АКБ Укрсоцбанк”, “Арселор Міталл Кривий Ріг”, “Полтавський ГЗК”, “Райффайзен Банк Аваль”, “Авдіївский коксохімічний завод”, “Мотор Січ”, “Київенерго”, “Донбасенерго” і “Маріупольський завод важкого машинобудування”.

За даними агентства Standard &; Poor’s (S&;P), капіталізація фондового ринку України в 2008 г становила 84,1 млрд дол., це найбільший показник серед країн зазначеної групи. Дещо нижчий рівень капіталізації мав Казахстан – 81,7 млрд дол., інші держави суттєво відставали від двох лідерів групи за цим показником: Румунія – 56,5 млрд дол., Хорватія – 52,8 млрд дол., Словенія – 22,5 млрд дол., Болгарія – 16,1 млрд дол.

Лінійка “прикордонних” індексів MSCI Frontier Markets (MSCI FM), які стосуються схильних до ризиків ринків базуються на “кошику” цінних паперів у який включено акції підприємств із 19 країн, у тому числі й Україну. При формуванні цього “кошика” відбувається оцінка активів компаній за 20 показниками.

Позитивний ефект від включення Українських підприємств до складу міжнародних індексів може бути досить відчутним. У цьому випадку дуже важливий психологічний фактор, адже увага таких іменитих організацій як S&;P і MSCI Barra до вітчизняного фондового ринку може викликати інтерес інвесторів, навіть тих, які не працювали з Україною раніше.

Поява нових світових індексів, що включають в розрахунок українські цінні папери, сприяє розвитку в нашій країні такого продукту, як індексні фонди. Ця модель інвестиційної діяльності полягає у створенні певного портфеля цінних паперів, структура якого повторює “кошик” якогось індексу або індикатора біржової торгівлі.

Обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли в Україну до 1 січня 2008 року, становив 188,5 млн дол. США і збільшився порівняно з 2002 роком на 151,3 млн дол., причому різкий стрибок у збільшенні відбувся 2005 року. Щорічну динаміку надходжень ПЗІ за 2003-2009 рр. наведено в табл. 5.7. Певні заходи та корекції макроекономічної політики з метою формування оптимальних співвідношень між зростанням інвестицій і номінальних доходів, а також початок світової фінансової кризи, відповідним чином вплинули на динаміку ПЗІ у 2007-2009 роках. Основними формами залучення інвестицій протягом цього періоду є грошові внески та рухоме й нерухоме майно.

Таблиця 5.7. Динаміка надходження ПЗІ в Україну

Показники

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Прямі іноземні інвестиції, млн грн.

6794,4

9047,0

16890,0

21607,3

29542,7

35616,4

Темпи щорічного приросту ПЗІ, %

33

87

28

37

21

Аналіз залучених прямих іноземних інвестицій в Україну (табл. 5.8) свідчить про те, що найбільш активними на українському ринку виступають інвестори з Кіпру (22,8%), Німеччини (18,5%), Нідерландів (8,6%) Австрії (6,6%), Великої Британії (6,2%), Росії (5,8%) США (4,0%). На них припадає майже 72,5% від загального обсягу ПЗІ.

Таблиця 5.8. Розподіл ПЗІ за країнами інвестування в 2008 р.

Надійшло в Україну

Обсяг ПЗІ

У % від загального

(млн дол США)

Обсягу

Всього

360450,2

100

Кіпр

8366,2

22,8

Німеччина

6757,2

18,5

Нідерланди

3127,1

8,6

Австрія

2411,1

6,6

Велика Британія

2248,6

6,2

Російська Федерація

2106,3

5,8

США

1455,7

4

Швеція

1247,6

3,4

Віргінські Острови

1197,6

3,3

Франція

1178,0

3,2

Інші країни

6414,8

17,6

Підвищення обсягів прямих інвестиційних потоків в економіку України засвідчує, переважно, активізацію зацікавленості розвинутих країн Заходу у використанні наявних в Україні можливостей вигідного вкладання капіталу. Разом з тим, вочевидь, інвестиції з Кіпру й Віргінських Островів засвідчують про розпочатий процес детінізації й повернення українського капіталу в економіку України.

Що стосується розподілу вкладених ПЗІ за галузями та напрямами економічної діяльності, то можна зробити висновок, що при наявних темпах їхнього надходження в Україну, на наш погляд, не забезпечується виробничо-промислова пріоритетність економічного розвитку. Адже в промисловість і будівництво вкладено менше третини ПЗІ, а понад 2/3 акумулювались в інших сферах діяльності, переважно невиробничо-обслуговуючого характеру. Не отримало суттєвих закордонних вкладень і вітчизняне сільське господарство, яке конче їх потребує для здійснення інноваційно-модернізаційних зрушень, особливо враховуючи світову продовольчу проблему та ситуації, зумовлені вступом нашої держави у СОТ. Отже, з боку уряду не вжито відповідних регулятивних заходів (зокрема не створено економічних стимулів, привабливих інвестиційних умов) для спрямування ПЗІ в ключові галузі економіки.

Принциповим видається аналіз інвестиційного клімату України в регіональному розрізі, оскільки, по-перше, наша держава має визнані науково-технологічні й промислові центри і, по-друге, для неї характерні диспропорції в природно-ресурсних потенціалах і рівнях економічного розвитку регіонів (областей). Масштабні іноземні інвестиції можуть або поглибити ці диспропорції, або нівелювати їх, якщо буде проводитися відповідна цілеспрямована інвестиційна політика.

Одну з перших комплексних методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів України розроблено під керівництвом І. А. Бланка. Вона передбачає ранжування регіонів (областей) за п’ятьма синтетичними (узагальненими) показниками з урахуванням їх значущості. Отже з погляду інвестиційної привабливості І. А. Бланк розподіляє регіони України на 4 групи:

1) пріоритетної інвестиційної привабливості (Київ і Київська область, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Запорізька області й Автономна Республіка Крим);

2) досить високої інвестиційної привабливості (Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська області);

3) середньої інвестиційної привабливості (Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Сумська, Миколаївська, Черкаська, Чернігівська області);

4) низької інвестиційної привабливості (Волинська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області).

Нерівномірність територіального зосередження економічного потенціалу (на Донецьку, Дніпропетровську, Київську і Харківську області припадає близько 50% національного доходу, а на інші області – в середньому лише по 2-3%) не тільки спричиняє суттєві соціально-економічні диспропорції, а й зумовлює відповідну деформованість структури експорту та зовнішньоекономічних зв’язків у цілому. І це тоді, коли багато областей мають нереалізований експортний потенціал у сферах, які є для України пріоритетними – міжнародна транспортно-комунікаційна інфраструктура, міжнародний туризм тощо. Тому в цілому повинен забезпечуватися баланс регіональних пріоритетів при залученні та використанні іноземних інвестицій у контексті структурної перебудови національної економіки.

Іноземні інвестиції концентруються лише в окремих містах чи областях. Як правило, іноземні інвестори надають перевагу урбанізованим регіонам, з відносно розвиненою (за українськими мірками) інфраструктурою, наявністю кваліфікованих трудових ресурсів, достатньою пропозицією виробничих ресурсів, офісних приміщень, а таким мінімальним вимогам в Україні відповідають лише кілька областей чи міста-мільйонники. Привертає увагу зниження інтересу інвесторів до регіонів, що в недавньому минулому розглядались як перспективні (АР Крим, Київська область та ін.).

Характеристика інвестиційної активності регіонів України тільки за обсягом залучених іноземних інвестицій буде недостатньою, бо не враховує тенденцій розвитку інвестиційного процесу. Його динамічність, на наш погляд, визначається темпами приросту інвестицій. За останні сім років середній приріст ПЗІ становив 25%. Регіональні відмінності цього показника коливаються у межах 5-45%. У табл. 5.9 згруповано регіони за темпами приросту інвестицій. Така класифікація дає можливість визначити інтенсивність інвестиційного процесу в регіонах. Збереження високих темпів приросту ПЗІ залежить від виваженості регіональної політики.

Таблиця 5.9. Класифікація регіонів за інтенсивністю інвестиційних потоків

Річні темпи приросту ПЗІ, %

Регіони

Понад 35

Дніпропетровська, Луганська і Харківська обл.

25-35

Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Сумська, Хмельницька обл., м. Київ, м. Севастополь

15-25

АР Крим, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Чернівецька обл.

До 15

Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Черкаська, Чернігівська обл.

За результатами 2007 року український ринок цінних паперів посідав друге місце за прибутковістю у світі (113%), пропустивши вперед тільки Китай. Основний індекс українського фондового ринку ПФТС зріс у 2007 році на 135,3% (таблиця 5.10). Якщо взяти до уваги валютні втрати, то в перерахуванні на євро інвестиції в український фондовий ринок принесли інвесторам 113,3% річних. За підсумками року найбільшими за капіталізацією емітентами стали підприємства: “Арселор Міталл Кривий Ріг” – 61,2 млрд грн, “Азовсталь” – 33,2 млрд грн, “Північний ГЗК” – 29,4 млрд грн, “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” – 23,7 млрд грн, “Райффайзен Банк Аваль” – 23,0 млрд грн. Такі успіхи українського ринку за результатами 2007 року, в першу чергу, викликані зростанням виробництва у секторі енергетики й металургії.

Таблиця 5.10. Прибутковість світових фондових ринків станом на за 2007 р., %

Країна

Прибутковість,%

Китай

150,6

Україна

113,3

Словенія

78,1

Бангладеш

69,1

Нігерія

68,9

Хорватія

63,7

Бразилія

55,9

Туреччина

54,6

Росія

8,1

Велика Британія

-5,2

США 8&;Р 500

-6,1

У 2008-2009 рр. український фондовий ринок втратив значну частину вартості, що характерно також для більшості провідних фінансових ринків світу, які зазнали впливу світової фінансової кризи. За цей рік світова капіталізація біржових індексів знизилась більш ніж на 40%. Зростанню інвестиційної активності в Україні сприяє розвиток фондового ринку та фінансової інфраструктури. У державі майже сформовано інституційні засади для розвитку фінансового ринку. Продовжує збільшуватись кількість інституційних інвесторів. За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на у 2007 році в Україні було зареєстровано 745 інвестиційних фондів, з них більшу частину, а саме, 74,23%, становлять венчурні пайові інвестиційні фонди, а разом з пайовими не диверсифікованими інвестиційними фондами та венчурними корпоративними інвестиційними фондами їхня частка дорівнює 83,09%. При цьому тільки в 126 інвестиційних фондах інвесторами можуть виступати фізичні особи, а це тільки 16,8% від загальної кількості інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні.

Фонди, в яких заборонено участь фізичних осіб, тобто венчурні пайові інвестиційні фонди, пайові не диверсифіковані інвестиційні фонди та венчурні корпоративні інвестиційні фонди мають також перевагу у вартісних показниках. Яким чином змінювались активи ІСІ, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (надалі – УАІБ) показано в табл. 5.11.

Таблиця 5.11. Динаміка активів, зосереджених в інститутах спільного інвестування, млн грн

Вид фондів

01.01.2005

01.01.2006

01.01.2007

01.10.2007

Відкриті

3,38

27,96

61,96

267,89

Інтервальні

24,03

31,27

41,43

134,44

Закриті (невенчурні)

88,72

341,05

1 079,16

2 396,11

Венчурні

1 406,52

4 497,76

12 743, 71

26 435,01

Усього

1 522,65

4 898, 04

13 926,26

29 233,45

За даними таблиці 5.11 активи ІСІ станом на 2007 рік дорівнювали 29 233,45 млн грн, частка венчурних фондів у загальній структурі активів ІСІ становила понад 90%, проте цей показник поступово знижується на користь публічних інвестиційних фондів. Це можна пояснити підвищенням уваги фізичних осіб до ІСІ і прибутковістю, яку вони показують, а також активною рекламно-інформаційною діяльністю компаній з управління активами.

Останнім часом населення в Україні вкладає свої заощадження переважно у вигляді банківських депозитів. За даними асоціації українських банків, сума, акумульована фізичними особами на банківських депозитах в 2007 році, дорівнювала 140 млрд грн., що становить 26,72% від ВВП.

Характерною ознакою розвитку прямого іноземного інвестування в Україні є збільшення кількості угод про злиття й поглинання підприємств. Цей показник мав стійку тенденцію до зростання до початку 2008 року. За даними аналітичної групи журналу “Слияния и поглощения”, порівняно з рекордним показником 2007 року – 21,49 млрд дол, у 2008-му місткість українського ринку злиттів та поглинань (М&;А) знизилась майже в 6 разів – до 3,7 млрд дол, що пов’язується зі світової економічною кризою. У трійці галузей-лідерів за кількістю та обсягам угод про злиття й поглинання були фінансовий сектор, металургія і харчова промисловість.

Динаміку та структуру надходжень ПЗІ в економіку визначають процеси транс націоналізації вітчизняних капіталів. Підтвердженням цього може служити діяльність відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, яке створено шляхом корпоратизації підприємства Виробниче об’єднання “Укрнафта”. Його найбільші акціонери – НАК “Нафтогаз України” і Фонд державного майна. На підставі Указу Президента України НАК “Нафтогаз України” належить 50% статутного фонду плюс одна акція ВАТ “Укрнафта”, а Фонду державного майна України на початок 2004 року належало 12,05% статутного фонду.

ВАТ “Укрнафта” є монопольною нафтовидобувною компанією, види її діяльності – геологорозвідувальні роботи, експлуатаційне буріння, видобуток нафти, конденсату, супутнього нафтового і природного газу, підготовка нафти та її переробка. На компанію припадає 85% від загального обсягу видобутої нафти в Україні. Вона посіла перше місце серед 100 кращих акціонерних товариств України. Стратегія на ринках капіталів, яка розробляється ВАТ “Укрнафта”, охоплює низку заходів щодо залучення західних банків, інвестиційних компаній та інших фінансових інститутів з метою розвитку і реалізації спільних проектів на фондовому ринку.

За умов переходу ВАТ “Укрнафта” в 2000 році на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку й проведення міжнародного аудиту його діяльності, у тому числі аудиту запасів нафти і газу, з’явилась можливість розпочати випуск позичкових фінансових інструментів на міжнародних ринках капіталу. Також було проведено результативну роботу в рамках співробітництва з країнами Близького Сходу; зокрема відкрито представництво ВАТ “Укрнафта” в м. Сана (Єменська Республіка), яке працюватиме на постійній основі. Це може стати базою для проведення робіт з нафто – й газовидобутку в країнах близькосхідного регіону. ВАТ “Укрнафта” також вивчає можливість співробітництва з країнами СНД, Іраном, Лівією, Саудівською Аравією, Польщею та іншими країнами світу. Спеціалісти компанії виконують роботи з будівництва свердловин за кордоном (Російська Федерація, Ірак, Індія, Пакистан, Сирія, Алжир, Лівія, Куба, В’єтнам). Цілком реальним є створення в цих країнах виробничих підрозділів “Укрнафти”.

Таблиця 5.12. Галузевий розподіл угод про злиття та поглинання за участю українських компаній*

Галузі

Підсумки за 2007 р

Підсумки за 2008 р.

Кількість угод

Сума угод млн дол.

Кількість угод

Сума угод млн дол.

Фінанси

22

5035

8

1917

Металургія

6

8163

2

590

Харчова

10

822

13

575

Гірничорудна

3

1598

1

300

Будівництво й нерухомість

5

217

4

154

Ритейл

5

645

1

60

ЗМІ

11

1516

2

36

Інше

1

12

1

20

Машинобудування

7

550

1

15

Нафтогазова

5

1391

1

10

Телекомунікації

3

203

1

10

Готельний бізнес, дозвілля, туризм

1

5

Електроенергетика

2

788

Хімічна

3

175

Транспорт

1

350

Інформаційні технології

3

34

РАЗОМ

87

21499

36

3692

* Розглянуто угоди на суму не менше 5,0 млн дол.

Україну можна вважати потенційно привабливою для інвестування, що пояснюється такими факторами як наявність високого природно-ресурсного потенціалу, насиченість і різноманітність якого створює базу для широкої інвестиційної діяльності. Україна володіє грунтами найвищої у світі якості (60% сільськогосподарських угідь – чорноземи). Крім того територія України визначається сприятливими кліматичними умовами. Інвестиційній діяльності також сприяє демографічний фактор, зокрема високопрофесійний трудовий потенціал, наявність регіонів з традиційно незайнятим населенням працездатного віку: Закарпаття, Івано-Франківська та Чернігівська області.

Разом з тим Україна має великий споживчий ринок, а за рівнем виробництва окремих видів продукції вона посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком руди і виробництвом сталі. Перспективними галузями вважаються чорна та кольорова металургія, які становлять майже чверть усього промислового виробництва, а також машинобудування, хімічна й нафтохімічна галузі, легка промисловість.

Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом і потенціалом залишається одним з найбільших у Європі і другим після Росії серед країн СНД. Країна має статус атомної і космічної держави (працює власне Національне космічне агентство). Досягнення та кваліфікація українських вчених високо цінуються у всіх розвинених країнах світу.

Однак іноземні інвестори відзначають певні перешкоди для інвестування в українську економіку, які формують несприятливий інвестиційний клімат, а саме, нестабільне й надмірне державне регулювання економіки, нечітка правова система, мінливість економічного й політичного середовища, корупція, великий податковий тягар, проблеми у встановленні чітких прав власності, низький рівень доходів громадян, відсутність матеріальної інфраструктури, проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки.

Тому з метою перетворення наявних в Україні сприятливих для інвестування факторів у переваги й створення її високої інвестиційної привабливості з боку держави, насамперед, необхідно здійснити певні заходи. З цієї метою в Україні розроблено програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки.

Ця Програма грунтується на положеннях Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття”

Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки” та “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році”, указів Президента України від 22 лютого 2001 р. № 108 “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” і від 12 липня 2001 р. № 512 “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”, Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. № 384.

Отже, для активізації інвестиційної діяльності до 2010 р. передбачено:

– знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;

– усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів та завершити судову реформу;

– удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;

– завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність і прозорість у прийнятті рішень органами влади, внаслідок цього подолати бюрократизм та прояви корупції;

– запровадити ефективні методи корпоративного управління;

– сприяти розвиненості ринків капіталу, в


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародна торгівля та інвестиції – Павленко І. І. – 5.2. Міжнародна інвестиційна діяльність України