Міжнародна макроекономіка – Козак Ю. Г. – Управління політичним ризиком
Компанії, які ведуть свій бізнес в іноземних державах, піддаються політичному ризику значно більше, ніж компанії вітчизняні. Політичний ризик належить до наслідків, які виникають в результаті майбутніх змін політики тієї чи іншої країни, невизначеності і нестабільності урядового курсу по відношенню до бізнесу або інвесторів. Зміни законів і правил ведення бізнесу можуть вплинути на ведення справ, відтак у функцію міжнародного фінансового менеджменту входить оцінювання міри впливу політичного ризику на фінансовий стан компанії і розроблення методів його зниження.
Можливими змінами в політиці по відношенню до міжнародного бізнесу та інвесторів можуть бути:
O запровадження контролю за обліком валют, що обмежує чи блокує спроможність філії переказати прибуток своїй базовій компанії;
O запровадження контролю за цінами;
O зміни у валютному законодавстві, що перешкоджає виконанню міжнародних контрактів або репатріації валютної виручки;
O зміни юридичної бази, що заважає здійснювати підприємницьку діяльність;
O внесення змін у арбітражне право;
O експропріація або націоналізація;
O урядове втручання у ведення бізнесу або управління активами у відкритій формі (офіційне регулювання, ліцензування, контроль над цінами) і прихованій (бюрократичні тяганини, вимагання хабарів, різниця в платежах за послуги інфраструктури, конвертація валюти за дискримінаційним валютним курсом тощо);
O зміни в оподаткуванні як корпоративних прибутків або доходів, так і доходів фізичних осіб. Зміни податкових законів можуть більше впливати на вартість фірми, ніж націоналізація та експропріація. І оскільки ймовірність податкових змін набагато вища, саме вони становлять основне джерело політичного ризику.
Оскільки політичний ризик належить до подій, котрі можуть відбутися в майбутньому, точних методів його виміру не існує. Використовуються суб’єктивні і кількісні методи. Суб’єктивні: 1) відвідування керівництвом компанії країни, що розглядається (метод “великого турне”) і 2) звернення до консультативних фірм (метод “Дельфі” термін, що походить від Дельфійського оракула); кількісні методи: 1) статистичний, який грунтується на історичних кореляціях між деякими вимірюваними змінними і наступними збитками через політичний ризик і 2) висновки на основі соціально-політико-поведінківської теорії, яка враховує чинники, котрі призводять до дій, що мають своїми результатами втрати через політичний ризик.
Усунути або повністю контролювати політичний ризик неможливо, але компанії можуть вжити певних заходів, котрі зменшать вплив несприятливих політичних дій на фірму. Насамперед компанія повинна добитися розуміння приймаючою стороною (урядом, громадянами) взаємної вигоди від інвестицій. Формальною процедурою такого розуміння є конфесійна угода, в якій застерігаються права і зобов’язання іноземної компанії. Однак треба мати на увазі, що виконання умов такої угоди для країни перебування необов’язкове. Стратегією управління політичним ризиком може бути отримання страхового полісу в якому-небудь урядовому агентстві щодо страхування політичних ризиків. Наприклад, американська урядова Корпорація зарубіжних приватних інвестицій (КЗПІ) по страхуванню політичних ризиків американських компаній, яка займається прямими зарубіжними інвестиціями, пропонує чотири види страхування:
1) проти введення обмежень на переведення грошових коштів у доларах від прибутків іноземних відділень та філій;
2) від експропріації і націоналізації;
3) проти збитків у прибутках, спричинених політичними конфліктами і безпорядками;
4) проти втрати майна, завданої внаслідок воєнних дій, соціальних заворушень тощо.
Батьківська компанія може зменшити вплив політичного ризику, якщо вона буде орієнтуватися в зарубіжній інвестиційній діяльності на ринки місцевих кредиторів або через розміщення своїх акцій серед місцевих інвесторів. Угода про спільну діяльність також знижує політичний ризик. Можлива передача вирішення суперечливих моментів на розгляд Міжнародного центру вирішення інвестиційних суперечок, що забезпечує посередництво у проведенні арбітражу, рішення якого стають обов’язковими для учасників суперечок.
У будь-якому випадку, коли компанії ведуть справи із суверенними урядами, їхніми керівними принципами повинно бути досягнення взаємного інтересу.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. У чому сутність капітального бюджетування?
2. Як здійснюється управління портфелем зарубіжних цінних паперів?
3. Що таке міжнародні взаємні фонди та в чому їхня привабливість?
4. Що являє собою чинна капітальна політика?
5. Як здійснюється транснаціональне фінансування?
6. Які особливості фінансування експорту та імпорту?
7. Якою є дивідендна політика корпорації?
8. Що розуміють під валютним ризиком?
9. Які особливості перерахованого валютного ризики?
10. Які основні риси операційного валютного ризику?
11. Чим відрізняється економічний ризик від перерахованого та операційного?
12. Які існують методи страхування та мінімізації валютного ризику?
13. Які існують головні ризики під час прийняття рішення про ПП?
14. Як здійснюється управління політичним ризиком?
(2 votes, average: 2,50 out of 5)