Міжнародна макроекономіка – Козак Ю. Г. – 14.2. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
Міжнародний банк реконструкції й розвитку – МБРР (International Bank for Reconstruction and Development – IBRD) заснований у 1945 p. Місцеперебування – Вашингтон. До учасників банку входить 186 країн, зокрема й Україна (з 1992 p.). Основні цілі:
O сприяння країнам-членам у розвитку економіки шляхом надання їм довгострокових позик і кредитів;
O заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участі в позиках та інших інвестиціях приватних кредиторів;
O стимулювання тривалого збалансованого зростання міжнародної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балансів країн-членів.
Формування ресурсів. Джерелами їхнього формування є статутний капітал, що складається підпискою країн-членів; позикові кошти; платежі в рахунок погашення боргу.
Статутний капітал банку формується нетрадиційно. Уряди країн-членів купують акції, але сплачують лише невелику частину їх вартості (6 %). Решта капіталу недоторкана і може бути затребувана банком лише в разі відсутності в нього ресурсів для термінового погашення своїх зобов’язань. Поки що таких випадків не траплялося. Цей гарантійний капітал не можна використовувати для надання кредитів.
Підписка країн-членів на акції банку здійснюється відповідно з їхньою економічною потужністю. Кожна країна має свою квоту в статутному капіталі. Квота України становить 0,8 % капіталу банку, США
– 17, Японії – 6,24. Росії, Канади, Саудівської Аравії, Індії та Італії
– по 2,99 % [44, с. 217].
Зовнішні джерела фінансування. МБРР є значним позичальником на світовому фінансовому ринку. Він випускає облігації під 7 % річних, що дуже вигідно приватним інвесторам. їхній інтерес підігрівається ще й тим, що банк дає гарантії під ці облігації. Крім того, приватні банки й інші кредитні інститути вкладають свої капітали в облігації МБРР. За рахунок емісії облігацій МБРР формує 94 % своїх ресурсів.
Кредитна політика МБРР. Основне призначення кредитів – стимулювати розвиток приватного сектора в країнах-членах. До прийняття рішення про надання кредиту в країну прибуває місія МБРР, яка вивчає економічну ситуацію, оцінює доцільність здійснення проектів, під які плануються кредити. Місія складає свій висновок і рекомендації, які країна мусить прийняти, інакше може й не одержати кредиту.
Кредити надаються тільки урядам, відповідно – їхнім центральним банкам для фінансування великих проектів під гарантії урядів.
Кредити надаються на строк 15-20 років. Ставка кредиту в середньому перевищує на 0,5 % ставку за позиковими коштами банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7 % річних, то кредитна ставка становить у середньому 7,5 %.
Для країн, що розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати безвідсотковий кредит.
Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від реструктуризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не було. Хоч прибуток не є головною метою МБРР, він працює прибутково. В середині 90-х років пересічно за рік прибуток становив понад 1 млрд дол.; він використовується для поповнення ресурсів МБРР. Дивідендів своїм членам банк не сплачує.
МБРР спочатку кредитував конкретні об’єкти, переважно інфраструктури, ретельно їх відбираючи. Це обмежувало позичальникам можливість маневру, що викликало їхнє невдоволення. З 80-х років кредити стали менше прив’язуватись до конкретних об’єктів. Крім підприємств приватного сектора, банк став кредитувати й державні підприємства, але під гарантії уряду. Банк кредитує й галузі, куди приватний капітал йде неохоче через їхню високу капіталоємність або низьку рентабельність (енергетика, транспорт, сільське господарство).
Банк покриває своїми кредитами лише 30 % вартості об’єкта. У промисловість спрямовується близько 15 % кредитів банку, у сільське господарство – 20 %.
Останніми роками МБРР займається проблемою врегулювання зовнішнього боргу країн, що розвиваються: видає структурні кредити для регулювання структури економіки, оздоровлення платіжного балансу.
За цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на дві групи – інвестиційні й системні. Перші надаються під конкретні проекти та програми підприємствам, установам, на навчання та новації. Другі призначені на подолання труднощів макроекономічного характеру. Якщо раніше перевага надавалася інвестиційним проектам, то згодом МБРР змінив стратегію на користь системних проектів (їхня частка становить понад 60 %). Нова стратегія полягає в переході від фінансування окремих проектів до співпраці з державними і громадськими організаціями, а також приватним сектором.
Системні кредити поділяються на такі види:
■ структурного регулювання – на фінансову підтримку трансформації економічної політики і здійснення інституційних реформ у країнах, що отримують кредити;
■ структурної перебудови сектора – на підтримку змін у політиці й інституційних реформ у найважливіших секторах;
■ на відбудову – на підтримку урядової політики реформ, спрямованих на розвиток приватного сектора;
■ на скорочення заборгованості – на допомогу країнам з високим рівнем заборгованості [87, с. 113-115].
(2 votes, average: 3,00 out of 5)