Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – 1.4.9. Що таке ринок євровалют?
У міжнародній валютній термінології розрізняють:
* валютні ринки, тобто продаж і купівлю валюти в країні її походження;
❖ євровалютний ринок – ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти.
Наприклад, якщо банк Франції бере кредит в доларах у США, то це – операція на міжнародному валютному ринку, а якщо отримує такий кредит у банку в Лондоні, то угода вкладена на ринку євровалют. Євродолар – це валюта на рахунках банків, котрі знаходяться не в США, тобто не “на батьківщині” цієї валюти, а в іншій країні. Отже, долар в пасиві банку у Франції є євродоларом. Банки, які проводять ці операції, є євробанками в тій частині своєї діяльності в іноземній валюті, котру вони проводять на своїй території. На євроринку відбувається швидке переміщення грошей з однієї країни до іншої в залежності від величини відсоткової ставки і співвідношення валютних курсів.
Євробанківська діяльність приваблива з двох причин: відносною відсутністю регулювання і величезними розмірами ринку євровалют. На євробанки зазвичай не розповсюджуються вимоги відносно наявності необхідних резервів, а також вимоги щодо структури капіталу і виплат надбавок за страхування депозитів.
Ринок євровалют виник у 1950-х роках. Передумовами розвитку цього ринку були;
❖ по-перше, можливість філій американських банків в Європі і європейських банків сплачувати за доларові депозити більш високі відсотки, ніж в США. Крім того, доларові кредити, які видавались в Європі, коштували дешевше;
* по-друге, надлишок коштів в доларах у країн-експортерів нафти з Близького Сходу і країн, які віддавали перевагу розміщенню в європейських банках;
* по-третє, попит на доларові кредити збоку країн, що розвиваються;
* по-четверте, зняття валютних обмежень у просуванні капіталу західноєвропейськими країнами.
Це призвело до встановлення на національних європейських валютних ринках сприятливих умов для здійснення операцій з депозитами нерезидентів. Країни Західної Європи відчували гострий доларовий дефіцит і всіляко заохочували приплив коштів на рахунок нерезидентів у своїх банках, оскільки такі депозити слугують валютним кредитом для країн, що приймають ці депозити. Відтак рахунки іноземців звільнялись від оподаткування і обов’язкового резервування частини коштів в місцевому центральному банку. Щоб відрізнити припливаючі на рахунки нерезидентів в європейські банки “безгоспні” валюти від грошових одиниць, контрольованих емітуючими їх центральними банками, вони отримали приставку “євро”, котра вперше стала додаватись до доларів США, а вже потім, в міру їх освоєння євроринком, і до інших вільно використовуваних валют.
Відхід від валютного регулювання і податкового законодавства даної країни спонукав міжнародні банки до всебічного сприяння розвитку ринку євровалют. В наші дні він набув величезних масштабів (обсяг його близько 700 трлн. дол. на рік) і охоплює всі великі міжнародні банки, фінансові центри всього світу і всі конвертовані валюти.
На Європу припадає близько 50% операцій ринку євровалют. Головним фінансовим центром євровалютного ринку є Лондон (понад 20% світового обсягу операцій в євровалюті). Зараз нараховується понад 35 центрів євровалютного ринку. До числа найбільших, окрім Лондона, відносяться Токіо (близько 20% обсягу угод ринку), Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні (по 10%), Париж (7%), Цюріх – Женева (6%), Люксембург (4%), Амстердам, Брюссель (по 3%).
Європейська валютна система (ЄВС) була створена у 1979 році. її створення було викликане прагненням країн ЄС встановити взаємно фіксовані валютні курси з метою розвитку спільного європейського ринку, проведення єдиної сільськогосподарської політики ЄС і отримання більшої ваги в міжнародних економічних переговорах.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)