Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – 1.4.30. В чому суть облігацій?
За останні 10 років оборотна світовому ринку акцій зросли у 20 разів і вія посідає одне з центральних місць серед інших фінансових ринків. У 2000 р. сумарна капіталізація ринку акцій вперше перевищила світовий ВВП.
Під капіталізацією ринку розуміється показник, що відображає ринкову вартість всіх компаній, які беруть участь в операціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акцій на кількість акцій, що перебувають в обігу.
Обсяги капіталізації світових ринків акцій представлені в таблиці 2.10.
Таблиця 2.10. Капіталізація світових ринків акцій на кінець року, млн. дол.
Особливо швидким зростанням світового ринку акцій характеризується друга половина 90-х років. Це пов’язано у першу чергу з компаніями інформаційних технологій, де лідером є США.
Капіталізація на ринках розвинутих країн збільшилась в II разів, на ринках, що формуються – у 22,8 рази. В абсолютному виразі розвинуті ринки переважають решту світу в 13,3 рази.
Водночас слід звернути увагу на зміну ситуації на світових ринках акцій у 2000 р. у порівнянні з попередніми роками. На ринках акцій більшості розвинутих країн (США, Японія, Європа) відбувається масове скинення акцій молодих компаній високих технологій переважно інформатики і зв’язку. Інвестори в акції компаній, які надають послуги з торгівлі за допомогою Інтернету, найбільше постраждали. Це сталося в результаті зростання цін на акції, хоча прибутки компанії не отримували. Інвестори згодом стали робити ставку не на Інтернет-компанії, а на виробників устаткування і програмного забезпечення, котрі одержувати величезні прибутки і демонстрували високі темпи їх зростання.
Показник капіталізації у 2000 р. підвищився в Канаді, Італії і Швейцарії.
В цілому найвищі показники капіталізації мають ринки акцій США, Японії, Великобританії. їх спільний ринок капіталізації становить 66% світового ринку акцій. Частка Європи зросла з 25% до 30%.
Зростання капіталізації відбувається в основному за рахунок підвищення цін акцій, оскільки кількість акціонерних товариств, які мають офіційну котировку на фондових біржах, змінилась в розвинутих країнах несуттєво. Численність листингових емітентів збільшилось за останні 15 років з 18 до 21 тис.
1.4.30. В чому суть облігацій?
Для мобілізації фінансових ресурсів корпорації, державні і муніципальні органи випускають в обігу на РЦП облігації. Облігація – це борговий інвестиційний цінний папір, який засвідчує внесення її тримачем грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому в передбачений у ній строк номінальну вартість з сплатою фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації. Тримач облігації (інвестор) не є співвласником акціонерного капіталу, він – кредитор і має право на отримання твердого доходу і повернення у певний строк номінальної вартості облігації або іншого майнового еквіваленту.
Привабливість облігацій для інвестора полягає в тому, що в них більш високий ступінь надійності у порівнянні з акціями, хоча доходність – нижча (в розвинутих країнах в межах 6-12%). Найнадійнішими вважаються облігації державних і місцевих позик, котрі гарантуються владою і забезпечуються відповідним майном. Недоліком облігацій є те, що фіксована купонна ставка являє собою періодичну виплату відсотків через певні проміжки часу без врахування інфляції. Для підвищення привабливості облігацій для інвесторів емітуються облігації з плаваючою відсотковою ставкою, котра змінюється разом із зміною доходності і позичкового відсотка, облігації з індексованим відсотком за рівнем цін на товар. Деякі облігації надають право на частину майна корпорації у випадку її ліквідації. Види облігацій різноманітні, вони можуть відрізнятися за:
1) ступенем надійності, підкріпленим заставою нерухомого майна або інших фондів і не підкріпленим заставою;
2) строком позики – короткострокові (до 3 років), середньострокові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до 30 років), безстрокові;
3) періодичністю нарахування доходів. За режимом обігу – вільним обігом і обмеженим обігом;
4) принципом погашення – серійні облігації, котрі погашаються послідовно за серіями через певні інтервали часу, і ординарні облігації, котрі погашаються одночасно у встановлену дату;
5) характером оподаткування – звичайний податок, знижений податок, що не підлягають оподаткуванню;
6) механізмом виплати відсоткової ставки – іменні облігації, відсоткові виплати за котрими спрямовуються безпосередньо власникам, чиї імена вказані в облігації, і пред’явницькі (що не реєструються), до котрих додаються купони на отримання відсотків на кожну дату платежу тощо.
Курс облігацій на ринку цінних паперів залежить від попиту і пропозиції на них, котрі, у свою чергу, визначаються доходом, який дають облігації, рівнем позичкового відсотка, ступенем прибутковості альтернативних вкладень грошових коштів. Якщо на РЦП є облігації декількох корпорацій, номінал яких однаковий, то, за інших рівних умов, більший попит буде на ті облігації, у яких вища відсоткова ставка. Залежить попит і від рейтингу облігацій, котрий визначається спеціальними агентствами на основі аналізу фінансового стану компанії та її здатності виконувати зобов’язання. Ринкова ціна кожної конкретної облігації у певний момент часу може бути вищою або нижчою від номінальної вартості, зростати або знижуватися.
Міжнародні облігації поділяються на:
– іноземні (закордонні) облігації, котрі продаються поза країною позичальника в місцевій валюті цієї країни. Наприклад, французька корпорація, яка продає свої облігації у Великій Британії у фунтах стерлінгів, вважається розповсюдником іноземної облігації. Місцеві інвестори, які зацікавлені в купівлі облігацій в місцевій валюті, є основними покупцями іноземних облігацій. Андерайтером (гарантом) розміщення таких облігацій є, головним чином, місцевий банківський синдикат (в даному випадку англійський).
Отже, основні відмінні риси випуску іноземних облігацій такі:
1) випуск облігацій здійснюється нерезидентським (іноземним) позичальником – французькою корпорацією;
2) валютою випуску облігацій є фунт стерлінгів;
3) розміщення облігацій гарантується, головним чином, англійським банківським синдикатом;
❖ єврооблігації, що продаються в країнах, які відрізняються від тієї, у валюті якої вони виражені. Для розповсюдження єврооблігацій потрібен транснаціональний банківський синдикат. В деяких випадках єврооблігації випускаються в декількох валютах, що дозволяє кредитору вимагати сплати в одній з декількох валют, що знижує ризик, пов’язаний з обмінними курсами, і розширює коло інвесторів. Разом з тим у більшості випадків і відсотки, і основна сума за єврооблігаціями виплачується в доларах США.
Звичайно доходи, отримані за єврооблігаціями, не обкладаються податком. Єврооблігації особливо привабливі для інвесторів, котрі платять відносно високі податки на свої оголошені доходи і менші – для інвесторів, діяльність яких не обкладається податками (страхові компанії, пенсійні фонди).
Валютний чинник відіграє велику роль у випуску єврооблігацій. Але не будь-яка валюта підходить для вираження єврооблігацій. Валюта повинна мати вільне ходіння і в ній повинні без ризику виражатись обкладені платежі. Надто стійкі валюти небажані з точки зору позичальника, а нестійкі – з точки зору кредитора. При виборі між двома варіантами вираження єврооблігацій існує компроміс між відсотковою ставкою і стійкістю валюти.
Єврооблігації мають ряд цінних властивостей.
По-перше, вони надають право вибору валюти вираження.
По-друге, облігації мають високий ступінь валютної еластичності як за складом валют вираження, так і за питомою вагою єврооблігацій. виражених у тій чи іншій валюті в їх загальній масі.
По-третє, єврооблігації забезпечують більшу мобільність капіталу в міжнародному масштабі, оскільки залучають більшу кількість позичальників та інвесторів, ніж інші міжнародні фінансові інструменти.
По-четверте, єврооблігації забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію портфелів і вищі доходи, ніж вкладення у вітчизняні облігації.
По-п’яте, існує тісний зв’язок між міжнародним євровалютним ринком і ринком єврооблігацій. Наприклад, ділери єврооблігацій можуть отримувати позики для фінансування своїх операцій в євровалютах.
І останнє: доход з єврооблігацій не обкладається прибутковим податком.
Ринок єврооблігацій не має конкретного географічного місцезнаходження, хоча нові випуски зазвичай відбуваються в Лондоні, Люксембурзі. Ринок єврооблігацій є багатовалютним і у великій мірі анонімним, оскільки єврооблігації випускаються “на пред’явника”, що влаштовує багатьох інвесторів. Строки погашення єврооблігацій коротші (5,10,15 років), ніж закордонних облігацій (20-30 років). Ставки відсотку з єврооблігацій мають тенденцію визначатись ставками за тією ж валютою на внутрішньому ринку капіталу, але часто бувають нижчими через більш високу ефективність ринку єврооблігацій.
Розвиток ринку єврооблігацій породив наступні їх різновидності: облігації з варрантами, які дають право на купівлю акцій тієї ж корпорації; короткострокові зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою; облігації з нульовим купоном; глобальні облігації.
Глобальні облігації – це облігації, випуск яких передбачається на всі основні ринки світу. МБРР відіграє провідну роль у випуску світових облігацій. Перший такий випуск був здійснений у 1992 р. в ієнах.
Умови цього випуску показує таблиця 2.11.
Таблиця 2.11. Перший світовий випуск МББР облігацій в єнах – 1992 р.
Емітент | Міжнародний банк реконструкції і розвитку |
Обсяг | 250 млдр. єн |
Спред при перепропозиції | 19 базових пунктів по JGB № 129 |
Номінальний відсотковий доход | 5.25% |
Строк | 10 років |
Інвестиційні банки, які вільно виступають главою синдикату андерайтерів | IBJI. Джей Пі Морган (JP Morgan). Номура (Nomura) |
Розміщення облігацій | 20% в Японії 17% в США 10% на Далекому Сході (крім Японії1) 53% в Європі і на Середньому Сході |
ЮВ – японська урядова облігація |
Обсяг операцій на ринку єврооблігацій зростає. Так, якщо в середин 70-х років він становив 10 млрд. дол., то наприкінці 90-х – 570 млрд. дол.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)