Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 9.5. Форми і методи регулювання інвестування на національному та міжнародному рівнях
Тривала практика міжнародної інвестиційної діяльності довела, що політика стимулювання іноземних інвестицій має бути цілісною системою взаємопов’язаних заходів, органічним елементом стратегії соціально-економічного розвитку країни з огляду на взаємопов’язані фактори ПІІ (табл. 9.1).
Таблиця 9.1
Фактори прямого іноземного інвестування
Назва групи факторів | Фактори ПІІ |
Глобально-економічні | – стан розвитку міжнародної економіки, міжнародних факторних ринків, насамперед ринку капіталів; – стабільність світової валютної системи; – рівень розвитку міжнародної інвестиційної інфраструктури; – рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції |
Загально-економічні | – темпи економічного зростання; – співвідношення споживання і заощадження; – ставка позичкового процента; – середня норма прибутку в реальному секторі; – стан транспортної інфраструктури; – рівень і динаміка інфляції; – стан платіжного балансу; – середній рівень оподаткування |
Ресурсно-економічні | – географічне положення; – існування та якість природних ресурсів, насамперед рідких; – демографічна ситуація |
Політико-економічні | – політична стабільність; – ступінь втручання уряду в економіку; – відношення до іноземних інвестицій; – дотримання дво – та багатосторонніх угод; – “схильність до націоналізації”; – корумпованість влади; – існування радикальних політичних груп |
Кожна країна має певну Систему обслуговування міжнародного руху капіталу – сукупність правових актів, інститутів, економічних механізмів та інструментів, що формують і реалізують державну політику. Найбільшою популярністю серед урядів як у країнах базування, так і в приймаючих країнах користуються такі Адміністративні та економічні методи та інструменти:
– Надання державних гарантій. Гарантії можуть надаватися як країною базування, так і приймаючою країною. Уряди, зацікавлені в стимулюванні експорту капіталу, можуть надавати національним корпораціям гарантії повернення повної суми інвестованого капіталу або якоїсь його частини за рахунок державних джерел у разі націоналізації, стихійних лих, неможливості переведення прибутку за кордон, не конвертованості місцевої валюти й інших непередбачуваних обставин;
– Страхування зарубіжних інвестицій може здійснюватись як приватними, так і державними агентствами;
– Урегулювання інвестиційних суперечок;
– Виключення подвійного оподаткування. Держави, корпорації яких особливо активно здійснюють взаємні прямі інвестиції, нерідко укладають угоди про виключення подвійного оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями. Корпорація платить у приймаючій країні тільки ту частину податку, яку вона не заплатила в країні базування;
– Адміністративна і дипломатична підтримка. Прямі інвестори звичайно є об’єктом опіки з боку державних органів країни базування: зокрема, уряд може проводити переговори із зарубіжними країнами про створення найсприятливіших умов для національних інвесторів;
– Створення вільних економічних зон. Досягти сприятливого за усіма параметрами інвестиційного клімату і, особливо, постійно утримувати його на високому конкурентному рівні досить важко навіть для розвинутих країн, а для більшості країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою – майже неможливо. Тому урядом підтримується створення локальних зон сприятливого інвестиційного клімату. Найбільш ефективною й апробованою в багатьох країнах формою таких зон є вільні (спеціальні) економічні зони (ВЕЗ) різних типів.
Форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності з боку держави в країнах базування наведено у табл. 9.2.
Важливою є Галузева селективність іноземних інвестицій. Спираючись на інтереси національної безпеки, враховуючи стан і перспективи розвитку пріоритетних сфер і галузей, виділяють галузі, закриті для іноземного капіталу, та галузі, в яких участь іноземного капіталу обмежується: телекомунікації, ВПК, супутниковий зв’язок, експлуатація природних ресурсів тощо.
Таблиця 9.2
Форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності
Форми | Інструменти |
Фінансово-кредитне стимулювання | Безпроцентні кредити, пільгові кредити, інвестиційні гарантії |
Податкове стимулювання | Зниження ставки податку, податкові угоди з іншими країнами, зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та / або сировини, прискорена амортизація, податкові кредити |
Стимулювання інфра-структурного забезпечення | Надання землі у безкоштовне користування або на пільгових умовах, надання будівель і споруд у безкоштовне користування або за пільговими цінами, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги щодо фрахту |
Стимулювання конкретних інвестиційних проектів | Гранти (цільове фінансування) ресурсо – і приро-дозберігаючого обладнання; гранти проектів, орієнтованих на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів; поліпшення умов праці; сприяння в проведенні техніко-економічних обгрунтувань проектів; гранти на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи |
Протекціоністьські заходи | Тарифи та нетарифні інструменти |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)