Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 16.4. Становлення валютної системи України
Регіональна валютна система Являє собою договірно-правову форму організації валютних відносин групи країн.
Елементи регіональної валютної системи:
– регіональна міжнародна розрахункова одиниця;
– спеціальний режим регулювання валютних курсів;
– загальні валютні фонди і регіональні кредитно-розрахункові установи.
Європейська валютна система (ЄВС) – форма міждержавного регулювання валютних відносин країн європейського інтеграційного комплексу, цілі утворення та стартові механізми якої наведено на рис. 16.1 та 16.2.
Етапи розвитку ЄВС:
– І етап (1947-1950 рр.) – валютні угоди між країнами Західної Європи виникли головним чином на двосторонній основі;
– ІІ етап (1950-1958 рр.) – сформувався та функціонував Європейський платіжний союз (ЄПС), який об’єднав 17 країн Західної Європи;
– ІІІ етап пов’язаний з трансформацією ЄПС у Європейський валютний союз – ЄВС (почав функціонувати з 1 січня 1959 р.): передбачав утворення спільного для країн-членів ЄС Європейського центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою – євро.
Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи становлення ЄВС (табл. 16.3).
Таблиця 16.3
Етапи становлення Європейського валютного союзу (ЄВС)
Етапи | Характерні ознаки |
Перший етап (1990-1998 Рр.) | – повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС; – завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС; – розробка заходів щодо зближення (конвергенції) ряду економічних параметрів для країн-членів |
Другий етап (січень 1999 р. – червень 2002 р.) | – створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком; – установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також стосовно ЕКЮ; – емісія єдиної грошової одиниці – євро; – проведення єдиної валютної політики країнами-членами ЄВС |
Третій етап – сучасний | – фіксація курсів національних валют щодо євро, здійснення фінансових безготівкових операцій, як у євро, так і в національній валюті; – впровадження з 1 січня 2002 р. євро у готівковий обіг та його перетворення в єдину європейську валюту країн єврозони |
Основними Перевагами введення єдиної валюти є:
– зменшення операційних витрат;
– розширення і зростання ліквідності фінансових ринків;
– зменшення валютних ризиків;
– спрощення міжнародних фінансових операцій;
– вирівнювання можливостей економічного співробітництва завдяки вирівнюванню умов торгівлі;
– запровадження єдиного масштабу цін;
– зменшення курсових витрат і ризиків під час здійснення економічних операцій.
16.4. Становлення валютної системи України
Реформування Валютної системи України Розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи в умовах становлення державності України і трансформації командно-адміністративної системи в ринкову.
Реформування валютної системи України здійснюється поетапно.
I етап – (1991 р. – листопад 1994 р.) – характеризувався такими заходами:
– установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті;
– дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах;
– вихід з рублевої зони (1992 р.), початок офіційного котирування українського карбованця до російського рубля з одночасною девальвацією карбованця; створення механізму міждержавних розрахунків;
– запровадження у грудні 1992 р. режиму плаваючого валютного курсу українського карбованця; початок формування валютного ринку і роботи Української міжбанківської валютної біржі
(УМВБ);
– офіційно започатковано створення державних золотовалютних резервів;
– з лютого 1993 р. проголошено курс на лібералізацію валютного ринку і запровадження дієвого механізму валютного регулювання і контролю;
– з метою приборкання інфляційних процесів із серпня 1993 р. до жовтня 1994 р. діє директивна фіксація курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля з посиленням адміністративних обмежень валютного ринку
II етап – (друга половина 1994 р. – вересень 1996 р.). Його характерні ознаки:
– повернення до ринкових методів організації валютних відносин, перехід від фіксованого до керованого плаваючого курсу, відновлення роботи Української міжбанківської валютної біржі;
– ліквідація множинності валютних курсів;
– значне скорочення валютних обмежень.
ІІІ етап (сучасний) розпочався з випуску в обіг у 1996 р. національної валюти – гривні і характеризується такими заходами і результатами:
– перехід на режим регульованого плавання валютного курсу гривні (курсоутворення обмежувалось до 2000 р. валютним коридором);
– певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
– подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
– приєднання України (травень 1997 р.) до ст. VIII Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями;
– проведення більш гнучкої курсової політики в умовах стрімкого падіння курсу долара на світових фінансових ринках (2008 р.);
– реструктуризація золотовалютних резервів шляхом зменшення питомої ваги доларових резервів.
Основні терміни та поняття
Стандарт біметалевий, паритет золотий, валютна система, стандарт золотозлитковий, монетарне золото, стандарт золотовалютний, європейська валютна система (ЄВС), стандарт золотомонетний, стандарт паперово-грошовий, регіональна валютна система, паритет монетарний, стандарт золотий, світова (міжнародна) валютна система, стандарт грошовий, національна валютна система.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)