Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 16.2. Еволюція світової валютної системи
Еволюція світової валютної системи, Етапи якої наведено у табл. 16.2, відображає:
1) еволюцію грошового матеріалу від товарних металевих грошей до паперово-кредитних, поступову демонетизацію золота;
2) зміну принципів установлення валютного курсу, ступеня впливу держави на процеси курсоутворення.
Міжнародна валютна система еволюціонує разом з еволюцією міжнародної економіки. Найважливіші тенденції сучасної валютної системи:
– глобалізація;
– посилення регульованого характеру;
– ускладнення структури, перш за все, за рахунок розвитку регіональних валютних систем.
Таблиця 16.2
Етапи еволюції світової валютної системи
Етапи | Характерні ознаки | Переваги | Недоліки |
Система золотого стандарту. Сформувалась на початку XX ст. | – фіксація золотого змісту національних валют; – безпосередня кон-вертованість національних валют у золото; – існування фіксованих валютних курсів | – стабільність валютних курсів; – стабільність внутрішніх цін; – незначний і короткостроковий характер інфляції; – тенденція до зближення національних економік, формування світового господарства; – забезпечується довгострокова рівновага платіжного балансу | – висока вартість функціонування; – недостатня еластичність; – жорстка залежність від зовнішніх факторів (масштаби видобутку золота тощо); – певна регіональна обмеженість: система надавала значні переваги одним країнам за рахунок інших; – історична обмеженість |
Система золото-валютного стандарту. Оформлена рішеннями Бреттон-Вуд-ської конференції 1944 р. | – для країн-учасниць МВФ зберігалась роль золота як загального еквівалента, платіжного засобу і розрахункової одиниці у міжнародному обігу; – резервною валютою стає американський долар, визначаються паритети (пропорції обміну) ж у золоті, так і у доларах США відповідно їх золотому вмісту (1 унція = 35 г. золота); – дотримання принципу фіксованих курсів; | – більша стабільність валютної системи і стабілізація механізмів міжнародних розрахунків; – створення особливого механізму ключових валют і розширення на цій основі обсягу та структури міжнародних ліквідних засобів; – формування міждержавної інституційно-правової системи, спрямованої на регламентацію поведінки економічних суб’єктів у фінансовій сфері | – залишається висока вартість функціонування; – неможливість для членів МВФ проводити незалежну валютну політику; – суперечливий характер |
Продовження табл. 16.2 -1-1
– передбачався перехід до взаємної конвертованості всіх валют країн-учасниць МВФ; – заборонено вільну приватну купівлю та продаж золота | |||
Система Паперово- Валютного Стандарту (Ямайська Угода 1979 р.) | – повна демонетизація золота у валютних відносинах; – використання багатьох національних валют (разом З доларом, а також Колективних валют) як міжнародні розрахункові та Ліквідні засоби; – перетворення Колективної грошової одиниці – СДР – у головний Резервний актив і Міжнародний засіб розрахунків і Платежів; – ведення “плаваючих” валютних Курсів | – відносна гнучкість Та демократизм, Відповідність Принципам відкритої ринкової економіки і тенденціям Глобалізації; – підривається диктат американського долара; – можливість проведення самостійної Національної кредитно-грошової Політики | – нестійкий характер Функціонування, Непередбачуваність Валютних курсів та Значні масштаби валютних спекуляцій; – валютні війни; – зростання валютних Ризиків; – хронічний, глобальний характер Інфляції, постійна Незбалансованість Міжнародних розрахунків; – необхідність створення спеціальних Інститутів та фінансових інструментів Для зниження валютних ризиків та Збільшення обсягів і Диверсифікації міжнародних валютних Ліквідних засобів |
Характерні Ознаки демонетизації золота:
– золото остаточно втрачає функції грошей;
– не може слугувати мірою вартості грошей, основою визначення валютних курсів; скасовується прив’язка валют до золота;
– золото вилучається з власних операцій МВФ.
З огляду на досвід світової економічної кризи 2007-2010 рр. а також рекомендацій групи “0-20” важливими напрямками реформування діючої Ямайської світової валютної системи є:
– зміни в наявній світовій резервній системі з метою зменшення ролі долара США та створення забезпеченої на багатосторонньому рівні системи з кількох валют, яка з часом можливо перетвориться на забезпечену всіма сторонами систему з єдиною світовою валютою;
– удосконалення підходів до вибору режимів валютних курсів;
– забезпечення ефективного контролю за рухом капіталу, в тому числі фіктивного;
– реформування міжнародних фінансових інститутів, перерозподіл квот у МВФ і Світовому банку;
– зміцнення національних та регіональних фінансових систем. Послаблення позицій долара США як світової резервної валюти
Уможливлює появу нових резервних валют. Передумовами визнання резервної валюти є розвинута ліквідна і надійна фінансова система, ефективна економічна політика, конвертованість. Втім в найближчій перспективі можливість заміни долара новою єдиною міжнародною резервною валютою є малоймовірною. Проти витіснення долару виступають держави з найкрупнішими економіками – США та Китай, які не зацікавлені у деградації власних величезних доларових авуарів і резервів. До 2020 року найбільш перспективною вважається ідея розширення кола резервних валют. Резервними валютами першого ешелону залишаться долар та євро, співвідношення між якими буде змінюватися протягом часу в той чи інший бік. До сучасних резервних валют другого ешелону (ієна, фунт стерлінгів, швейцарський франк) будуть все активніше приєднуватися російський рубль та китайський юань.
За результатами самітів лідерів країн “0-20” у Вашингтоні (2008 р.), Лондоні (2009 р.), Торонто (2010 р.) та Сеулі (2010 р.) у середньостроковій перспективі можлива лише модифікація існуючої Ямайської системи шляхом її часткового реформування з метою підвищення функціональної здатності.