Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 15.4. Міжнародні валютно-фінансові організації та їх роль
Міжнародні валютно-фінансові організації (МВФО) Створюються шляхом об’єднання фінансових ресурсів країнами-учасниця-ми для вирішення певних завдань розвитку світової економіки.
Функції МВФО:
– операції на міжнародному валютному та фінансовому ринку з метою стабілізації та регулювання міжнародної економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі, забезпечення ліквідності світової банківської системи;
– надання міждержавних кредитів на здійснення державних проектів та фінансування бюджетного дефіциту;
– кредитування міжнародних проектів, які відповідають інтересам декількох країн, що беруть участь у проекті;
– кредитування “внутрішніх” проектів (які стосуються інтересів однієї країни або комерційної організації), здійснення яких може позитивно вплинути на міжнародний бізнес (інфраструктурні проекти, проекти в галузі інформаційних технологій тощо);
– благодійна допомога (фінансування програм міжнародної допомоги);
– фінансування фундаментальних наукових досліджень.
За сферою функціонування розрізняють МВФО у системі ООН та регіональні МВФО (рис. 15.4).
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Налічує понад 180 дер-жав-членів. Україна – член МВФ з 1992 р.
Цілі створення МВФ:
– сприяти міжнародному співробітництву у сфері валютної політики;
– сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;
– підтримувати стабільність валютних курсів, упорядковувати валютні відносини між державами-членами, а також протидіяти девальвації валют, що спричинена конкуренцією;
– сприяти формуванню багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між членами фонду; усувати обмеження на трансфер валюти;
– надавати країнам-членам МВФ кредитні ресурси, які дають змогу регулювати незбалансованість зовнішніх платежів, платіжних балансів, зовнішньої заборгованості;
– бути форумом для консультацій і співробітництва в галузі міжнародної торгівлі і валютних відносин.
За своєю організаційною структурою МВФ – акціонерне товариство, систему управління якого наведено на рис. 15.5.
МВФ – Неприбуткова установа, ресурси якої формуються шляхом внесків держав-членів. Кожна держава-член має квоту (внесок), яка зумовлює:
– кількість голосів країни у Фонді (можливість впливати на його політику);
– обсяг кредитів, які держава-член може отримати від Фонду.
Функції МВФ: розробка основних напрямків реформи міжнародної валютної системи; функції інформаційного та консультативного характеру; урегулювання платіжних балансів.
У системі Механізмів МВФ (табл. 15.4) основним засобом є кредитна діяльність.
Таблиця 15.4
Сучасні механізми МВФ
Механізми | Характерні ознаки |
Кредити та кредитні лінії | МВФ надає кошти рівними кредитними траншами. У межах програми розширеного фінансування членам МВФ може надаватися середньостроковий кредит (зазвичай на 3 роки) для подолання внутрішньо – та зовнішньоекономічних перекосів |
Фонд системної трансформації (Systemic Transformation Facility) | Надає фінансову допомогу країнам, які зазнають труднощів у торговельній та платіжній системах у зв’язку з переходом до ринкової економіки |
Фонд компенсаційного фінансування та фінансування у випадку непередбачуваних обставин (Compensatory and Contingency Financing Facility) | Надає допомогу державам-членам у випадках отримання збитків (експорт, значне зростання цін на імпортоване зерно), якщо вони мають тимчасовий характер та обумовлені зовнішніми причинами, а також у разі необхідності підтримки темпів реформ, які проводяться відповідно до політики та угод МВФ |
Система фінансування буферних запасів (Buffer Stock Financing Facility) | МВФ може надавати фінансову допомогу для відновлення запасів сировини |
Термінова допомога (Emergy Assistance) | Надається шляхом закупівлі товарів країн, платіжний баланс яких має значне негативне сальдо внаслідок стихійного лиха |
Фонд структурної адаптації (Structural Adjustment Facility) та Розширений фонд структурної адаптації (Enhanced Structural Adjustment Facility) | Надає допомогу у проведенні структурних реформ у країнах, що розвиваються, а також для реалізації середньострокових ма-кроекономічних програм |
Продовження табл. 15.4
Інститут МВФ, створений у 1964 р. (Вашингтон, США) | Організовує курси та семінари з підвищення кваліфікації державних службовців з країн-членів МВФ |
Світова економічна криза 2007-2010 рр. ініціювала зміну системи поглядів на роль міжнародних валютно-фінансових організацій. На відміну від доктрини монетарно-ліберальної моделі – “Вашингтонський консенсус”, доктрина моделі економічної регіоналізації – “Пекінський консенсус” створює фундамент багатополюсного управління міжнародною економікою, наголошує на посиленні ролі держави та міждержавних об’єднань (дивись таблицю 15.5), а також неформальних фінансових інститутів. Найвпливовішим з них є Форум фінансової стабільності (створений у квітні 1999 р.), до складу якого входять представники національних міністерств фінансів та центральних банків розвинутих країн, ЄЦБ, МВФ, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків. На Лондонському саміті “0-20” у квітні 2009 р. Форум фінансової стабільності перетворений у Раду фінансової стабільності, яка має розширений мандат і розроблятиме рекомендації та принципи, що у подальшому стануть основою для глобального фінансового регулювання.
Таблиця 15.5 Порівняльний аналіз альтернативних доктрин світової фінансової архітектури
Монетарно-ліберальна модель – “Вашингтонський консенсус” | Модель економічної регіоналізації – “Пекінський консенсус” |
Основна мета | |
Розширення та поглиблення впливу глобальних фінансових центрів на національні економіки та фінансові ринки | Формування нових взаємодіючих і конкуруючих регіональних груп як фундаменту сучасного багатополюсного управління світовою економікою |
Роль міжнародних фінансових організацій | |
Досить значна | Другорядна |
Основні принципи | |
– політика, спрямована на залучення іноземних інвестицій; | – захист національних кордонів і національних інтересів; |
Продовження табл. 15.5 -1
– обмежуюча (рестриктивна) грошово-кредитна політика та підтримка стабільності національної Грошової одиниці; – створення валютних резервів як Гарантії для іноземних інвесторів; – лібералізація руху капіталу; – приватизація та перетворення всіх Наявних ресурсів у предмет купів- | – забезпечення економічного зростання при збереженні незалежності від іноземного капіталу; – створення валютних резервів як Інструментів асиметричної сили; – запровадження ефективної системи моніторингу ринків і обмеження фінансових спекуляцій; – посилення державного контролю |
Лі-продажу; – податкові реформи, спрямовані На збільшення податкового тягаря Населення; – скорочення програм соціального Розвитку. | Над великим приватним капіталом; – підтримання високої норми нагромадження; – впровадження інновацій. |