Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 15.3. Основні центри торгівлі валютою
Валютні операції – Це угоди, пов’язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.
Існують різні види валютних операцій (табл. 15.2). Їх класифікація базується на тому, що іноземна валюта може використовуватися як об’єкт (специфічний товар), так і відповідний інструмент, зокрема платіжний, розрахунковий, кредитний тощо, для обслуговування різних економічних операцій, у т. ч. торгових та неторгових.
Таблиця 15.2
Основні види валютних операцій
Види операцій | Зміст операцій |
Депозитні | Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції з розміщення грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку |
Конверсійні | Операції між агентами валютного ринку з обміну визначеної кількості валют однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату |
Арбітражні | Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок |
Спот | Поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валют на 2-й робочий день з дня укладання угоди |
Форвардні | Операції з обміну валюти за узгодженим курсом |
Продовження табл. 15.2
Ф’ючерсні | Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку і термін |
Опціонні | Передбачають право купити чи: продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на час укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду |
Своп | Операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими ж валютами |
Система валютних операцій, сполучена з валютними ризиками, – небезпекою валютних втрат внаслідок змін валютних курсів.
Методом часткового зниження валютних ризиків є хеджування – страхування валютних ризиків шляхом укладання строкових угод на поставку валюти в майбутньому за узгодженою ціною.
15.3. Основні центри торгівлі валютою
Міжнародні валютні ринки мають Географічну локалізацію у Світових фінансових центрах (СФЦ) – місця концентрації банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, валютно-фінансових бірж, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції з валютою та валютними цінностями.
Основою функціонування СФЦ, характерні ознаки яких наведено у табл. 15.3, є регіональні та національні ринки розвинутих країн з великою відкритою економікою: США, Великобританія, Німеччина, Швейцарія тощо.
Умови перетворення валютного ринку в СФЦ:
– високий економічний рівень країни географічної локалізації;
– активна участь країни у міжнародній торгівлі;
– наявність національного ринку капіталів і розвинутої банківської системи;
– статус країни з великою відкритою економікою;
Таблиця 15.3
Сучасні світові фінансові центри
Місце локалізації СФЦ | Характерні ознаки |
Лондон | – займає перше місце в Європі за валютними, депозитними та кредитними операціями; – 32% світової валютної торгівлі (1995 р. – 30%); – найбільша у світі міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (діє з 1982 р.); – виконує роль первинного офшорного центру (обслуговує клієнтів з усього світу, насамперед – з економічно розвинутих країн, які не тільки постачають надлишки капіталу у фінансовий центр, а й позичають кошти, зібрані тут); – лідируюча роль у розвитку нових операцій із цінними паперами; – містить великий ринок торгівлі дорогоцінними металами |
Нью-Йорк (Лос-Анджелес, Чикаго, Сан-Франциско, Торонто) | Нью-Йорк: – 18% світової валютної торгівлі; – у 1980 р. створюється перша у світі суто фінансова строкова біржа – Нью-йоркська ф’ючерсна біржа; – найбільша фондова біржа у світі; – комплексний ринок цінних паперів; – великий емітент акцій та облігацій; – виконує роль первинного офшорного центру |
Токіо | – 8% світової валютної торгівлі |
Сінгапур (приблизно 260 банків наприкінці XX ст.) | – 7% світової валютної торгівлі; – виконує роль залучаючого офшорного центру (здійснює функції внутрішнього фінансового посередника, спрямовуючи офшорні капітали з-за меж регіонального ринку місцевим споживачам) – отримує капітал на Лондонському ринку єврова-лют та на Близькому Сході, а потім направляє його позичальникам з тихоокеансько-азійського регіону через сінгапурський ринок азійських доларів |
Продовження табл. 15.3 -1
Франкфурт (Цюріх, Париж) | Франкфурт: – понад 5% світової валютної торгівлі; – спеціалізується на наданні довгострокових позик |
Сянган (Гонконг) | – 4% світової валютної торгівлі |
Багами (440 банків), Кайманові острови (550 банків) | – облікові офшорні фінансові центри (діє сприятливий режим регулювання та оподаткування. Фінансове посередництво здійснюється передусім між нерезидентами; центр відіграє роль перевалочного пункту: джерела та споживачі капіталу перебувають за його межами) |
Бахрейн (166 банків) | – акумулюючий офшорний фінансовий центр (виконує функцію зовнішнього фінансового посередника. Ринкова територія акумулюючого центру генерує надлишки капіталу шляхом незначного поглинання коштів регіональною економікою. Нагромаджувані надлишки капіталу використовуються за межами центру) |
– розвиток та розширення транснаціональної банківської активності;
– ліберальне валютне та податкове законодавство;
– політична стабільність;
– зростання ринків євровалют;
– зручне географічне розміщення.