Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 11.3. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність
Таблиця 11.1
Класифікація форм міжнародного кредиту
Критерій класифікації | Форми |
За призначенням | – зв’язаний (комерційний) – кредит, що має чітко визначений цільовий характер, закріплений в угоді про кредит. – фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовкладення, будівництво, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютна інтервенція тощо); – “проміжний” – призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад, у вигляді підрядних робіт (інжиніринг). |
За терміном | – надстроковий – до 3-х місяців; – короткостроковий – до 1 року; – середньостроковий – від 1 року до 5 років; – довгостроковий – понад 5 років. |
Продовження табл. 11.1
За формою надання1 | – товарний, котрий надається експортером імпортеру у формі відстрочки платежу за проданий товар, а імпортером експортеру – у вигляді авансу2; – валютний (готівковий), що надається банками у грошовій формі; – акцептний3 – банківський кредит, який може отримати експортер або імпортер через передачу банку власних переводних векселів (тратт), виписаних на даний банк. Банк не вкладає в акцептну операцію власних коштів, однак приймає на себе зобов’язання оплатити тратту у відповідний термін; – депозитний – кредит, який видається банком позичальнику під гарантії депозиту, відкритого в цьому банку, та за умов передачі банку на зберігання його розрахункової книжки; – облігаційний – надання коштів позичальнику шляхом придбання емітованих ним облігацій; – факторинговий – кредит, який видається банком позичальнику внаслідок перевідступлення факторинговій компанії (банку) як неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур і векселів), що виникають між контрагентами у процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, так і зобов’язань по відповідному обслуговуванню постачальника; – форфейтинговий – продаж середньострокових боргових зобов’язань чи вимог по зовнішньоторгових контрактах якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення. |
За валютою позики | – у валюті країни-позичальника; – у валюті країни-кредитора; – у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці. |
Продовження табл. 11.1
За кредитним забезпеченням | – беззаставний; – заставний – забезпеченням слугують товари чи нерухомість, реалізація яких дозволяє кредитору в разі невиконання боржником своїх зобов’язань, отримати відповідну компенсацію; – бланковий – видається боржнику під його зобов’язання (вексель) погасити кредит у відповідний термін. |
За суб’єктом надання кредиту (кредитором) | – приватний, що надається фірмами (комерційне кредитування); – банківський, який надається банками, часом посередниками (брокерами); – офіційний (урядовий, міжнародних та регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій); – змішаний, в якому беруть участь приватні підприємства та держава. |
За умовами розрахунку за кредит | – з фіксованою ставкою відсотка; – ролловерний – ставка відсотка регулярно переглядається (кожні 3 чи 6 місяців) відповідно до змін вартості позикових коштів на міжнародному ринку капіталу; – пільговий; – безкоштовний. |
За характером нарахування відсотків та платежів за кредит | – пропорційний (погашається рівномірними частинами); – прогресивний (кожний наступний платіж є більшим за попередній); – регресивний (кожний наступний платіж є меншим за попередній). |
11.3. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність
Міжнародні кредитно-фінансові інститути – Це всесвітні та регіональні інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.
Мета їх створення та задачі:
– об’єднання зусиль країн світового співтовариства для стабілізації міжнародної валютно-фінансової сфери;
– вивчення і розв’язок найбільш важливих проблем міжнародних фінансів і міжнародної економіки;
– спільна розробка стратегії світової валютно-кредитної і фінансової політики, координація її проведення;
– забезпечення стабілізації національних і колективних валют;
– усунення торговельних бар’єрів і сприяння активній економічній співпраці між державами;
– фінансова підтримка міжнародних, регіональних та національних програм технологічного і соціально-економічного розвитку.