Місцеві фінанси – Сунцова О. О. – Прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів
Фінансове прогнозування – це процес складання органами місцевого самоврядування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується на економічних припущеннях і специфічних припущеннях по фінансовій політиці. Прогнози є інструментами фінансового управління, що можуть припустити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Застосовані поза річним бюджетом прогнози пов’язують річний дохід з іншою, більш довгостроковою роботою по місцевому плануванню і розвитку. Фінансові прогнози доходів і видатків пов’язують річний дохід з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально-економічним розвитком.
Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не існує єдино вірних рішень. Проте, деякі узагальнення можна зробити щодо процесу і результатів, очікуваних від багаторічних фінансових прогнозів:
O На відміну від збалансованого річного бюджету, прогнози зазвичай незба-лансовані і витрати перевищують доходи. Причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах і економічних припущеннях. Ця політика і припущення впливають на доходи і витрати по-різному, тому вони ростуть з різною швидкістю, дисбалансуючи в майбутньому річний бюджет.
O Прогнози витрат – це, в першу чергу, розширення поточних або запланованих програм, а також програм інвестування.
Прогнозування служить двом цілям, а саме:
1. розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);
2. визначає і аналізує можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту) .
Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги органам місцевого самоврядування і громадянам, а саме:
O пов’язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;
O окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання несприятливим подіям;
O поліпшує якість прийняття фінансових рішень;
O дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем;
O удосконалює процес формування бюджету;
O дозволяє краще оцінити бюджетні пропозиції та приймати відповідні рішення;
O сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.
Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду часу, який розглядається. Для того щоб бути ефективними, прогнози не обов’язково повинні бути точними. Фактично в прогнозуванні точність менш важлива, ніж процес. Процес сам по собі може підняти ефективність діяльності органів місцевого самоврядування. Наприклад, якщо органи місцевого самоврядування прогнозують недостачу доходів через два роки, розмір дефіциту менш важливий, ніж факт, що він буде присутній. Якщо органи місцевого самоврядування своєчасно займуться вирішенням проблеми майбутнього дефіциту – це значить, що процес прогнозування змусив відповідальних осіб за прийняття рішень почати діяти раніше, ніж вони б це зробили, поліпшуючи в такий спосіб майбутню фінансову ситуацію.
Для прогнозування доходів необхідно:
O визначити джерела доходів, з яких будуть складатися прогнози;
O зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів принаймні за 3 останніх роки;
O визначити основу для прогнозу (почистити дані, виключивши негрошові надходження чи відшкодування та переплати);
O прогнозувати дані і характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;
O вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;
O визначити, чи прийнятний даний прогноз доходів та відрегулювати його відповідно до змін, що можуть вплинути на доход.
Таблиця 8
Методи прогнозування доходів та видатків
Метод прогнозування | Опис | Приклад чи використання | Коментарі |
Експертна оцінка | Експерт пропонує найкраще припущення про майбутні Доходи/видатки, покладаючись на свої спеціалізовані знання | Часто використовується для приблизної оцінки суми запозичень | |
Аналіз тенденцій | Минулі тенденції надають підставу для прогнозування майбутніх змін | Підходить для оцінки доходів, які є постійними, щороку змінюються на постійну величину чи розвиваються в передбачуваному напрямі | Важливо також розглядати зміни, які ще не відображені в минулих тенденціях (наприклад, зміни в базі оподаткування) |
Детерміністичний підхід | Припускається постійність відношень між прогнозованою перемін-ною та певним іншим фактором (наприклад, економічним чи демографічним перемінним фактором) | Може використовуватися для оцінки податків, пов’язаних з конкретною кількістю проданих чи куплених товарів чи видатків, що пов’язані зі стандартом надання послуг на певному рівні | Потребує прогнозування щодо відповідних пов’язаних факторів |
Економетричне моделювання | Установлює відношення між перемінною доходу або Видатку та рядом “причинних” чи пояснювальних факторів | Використовується щодо перемінних, що перебувають під впливом циклічних змін | Математично складне та потребує великої кіль-кості даних |
Аналіз фінансового впливу | Розглядає прямий та “помножувальний” вплив на доходи Та видатки, що має відношення до нового розвитку | Використовується для прогнозування Додаткових податкових надходжень та Видатків на послуги, які спричинилися Будівництвом нового житла | Може використовувати прості математичні розрахунки, такі як множення частки на приріст населення, або більш складні економетричні методики |
Метод “експертної оцінки” покладається на багаторічний досвід, знання й ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу.
Переваги “експертного” методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.
“Прогнозування тенденцій” – це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у перемінній попереднього року (наприклад, джерело доходу чи категорія витрат). Визначаючи зміни по минулих роках деякі доходи і витрати можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні.
Висновки щодо типу змін, які відбулися дають декілька варіантів її використання в прогнозуванні, а саме:
O якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;
O якщо перемінна в минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же абсолютних розмірах;
O якщо перемінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.
Метод тенденцій – надійний інструмент для доходів та видатків не занадто чутливих до економічних умов.
“Визначальні прогнози” використовують не час, а інші фактори для “визначення” прогнозу. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, споживачах соціальних послуг чи інші соціальні й економічні перемінні, які безпосередньо впливають на доходи чи видатки. Найбільш розповсюджені визначальні прогнози грунтуються на попередньо установленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів чи видатків. Наприклад, можна визначити, що середній розмір сплати фіксованого податку становить 60 гривень з суб’єкта підприємницької діяльності, а також середній приріст переходу платників на сплату фіксованого податку протягом наступного року становитиме 1200), то можна припустити додатково збільшення надходжень у сумі 72000 тис. грн..
Більш реалістичне застосування означальних прогнозів – прогнозування видатків, використовуючи фактичні вхідні дані у видатковій частині бюджету. Наприклад, якщо в наступному році передбачається збільшення перших класів загальноосвітніх шкіл чи кількості отримувачів субсидій населенню, то відповідно необхідно планувати збільшення відповідних витрат.
Визначальне прогнозування покладається на використання середніх величин, які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів і витрат, якщо економіка на підйомі, та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.
“Економетричне чи статистичне прогнозування” поєднує економічні принципи і статистичні теорії. Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи чи видатки, шляхом визначення незалежних перемінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці перемінні можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела доходу чи видатків, пов’язаних з економікою (наприклад, прибутковий податок з громадян).
Регресивний аналіз найбільш підходить для економетричного прогнозування і включає 4 етапи для прогнозування доходів та видатків:
O визначити функціональний взаємозв’язок між визначеними джерелами доходу чи видатків й однією чи двома незалежними перемінними; один з підходів – використовувати серію незалежних перемінних, котрі найбільш прийнятні для фактичних даних по доходах.
O Зібрати фактичні дані по аналізованій залежній перемінній і по кожній з незалежних перемінних.
O Статистично оцінити передбачуваний взаємозв’язок використовуючи лінійну регресію.
O Використовувати прогнозовані величини незалежної перемінної для прогнозування доходів чи витрат.
Економетричне прогнозування найбільш підходить для прогнозування перемінної доходів, що залежить від економічних умов.
Аналіз фінансового впливу розглядає безпосередній зростаючий вплив на надходження та видатки, насамперед ті, які стосуються нових розробок. Щодо прогнозування видатків, то його можна здійснювати з використанням економетричних технологій чи технологій тенденцій, але найбільш прийнятний підхід – підхід визначальної чи бухгалтерської ідентичності. Цей підхід покладається на різні рівні поділу витрат (персонал, матеріали, придбання, обслуговування боргу) із прогнозованими витратами, грунтуючись на послідовних припущеннях про рівень послуг, рівні продуктивності і цін. Цей підхід до прогнозування можна розділити на дві категорії. Перша розділяє видатки організаційно по головних розпорядниках коштів та за економічною класифікацією. Друга розділяє видатки по програмах.
При прогнозуванні видатків використовується два підходи.
Перший підхід використовує фактичні вхідні для прогнозування витрат. Вони можуть включати число працюючих, споживачів соціальних послуг, вартість комунальних послуг та послуг з обслуговування. Наприклад, для визначення фонду оплати праці беруть середню заробітну плату та кількість працюючих.
Другий підхід використовує визначені збільшення в загальній бюджетній базі для прогнозування видатків. Використовуючи бюджет поточного року як вихідну позицію, необхідно визначити постійний рівень обслуговування по бюджету як базову лінію. Пункти, що відкидаються: разові закупівлі, контракти та скорочення послуг.
Збільшення в рівні обслуговування повинні бути визначені місцевою бюджетною політикою (затверджені радою) або бюджетною політикою уряду. Зміни в рівні обслуговування чи вартості можна згрупувати відповідно до таких категорій:
O викликані зміною державного закону;
O затверджені місцевими програмами чи змінами місцевої політики;
O збільшення продуктивності, схвалене радою чи виконкомом;
O розширення сфери обслуговування;
O придбання обладнання, інвестиційні програми.
Важливим фактором прогнозування є система моніторингу тенденцій, що включає роботу по моніторингу ключових економічних і податкових статистичних даних і їхнє відстеження в часовому інтервалі.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)