Місцеві фінанси – Сунцова О. О. – 7.6. Інструменти міжбюджетних відносин
У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки – вхідні і вихідні. Існують і взаємовідносини між окремими ланками – внутрішні бюджетні потоки. Ці взаємовідносини відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.
Форми:
1. Субсидіювання.
2. Вилучення коштів.
3. Бюджетні позички.
4. Взаємні розрахунки.
Субсидіювання – передача коштів бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації.
Субсидія може бути цільовою і знеособленою. Не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримав.
Субвенція – різновидність цільової субсидії, яка передбачає дольову участь у фінансуванні певних заходів та програм декількох бюджетів.
Дотація – цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей вищестоящого бюджету покриття може бути повним або частковим.
Вилучення коштів – передача коштів “бюджетного надлишку” з бюджетів вищих рівнів до бюджетів нижчих рівнів. Явище зворотнє до дотації.
Бюджетний надлишок – це перевищення закріплених за даним бюджетом доходів над його нормованими видатками.
Бюджетні позички – надання коштів вищестоящих бюджетів нижчестоящим на покриття тимчасового касового розриву. Касовий розрив – незбігання в часі фінансування видатків і надходження доходів.
Бюджетні позички мають характерні ознаки:
O безпроцентні;
O мають бути погашені до заробітної плати поточного року;
O видаються тільки нижчестоящому бюджету, безпосередньо підпорядкованому вищестоящому.
Взаємні розрахунки – передача коштів з одного бюджету до іншого у зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів.
При такому перерозподілі в одному бюджеті виникає надлишок коштів, а в іншому – в такому самому розмірі нестача.
За характером взаємовідносини між бюджетами можуть бути договірними або Обов’язковими. Субсидіювання і бюджетні позички здійснюються на договірній основі, а вилучення коштів і взаємні розрахунки – в обов’язковому порядку. За напрямами проведення взаємні розрахунки поділяються на Вертикальні і горизонтальні. В Україні є тільки Вертикальні.
Поняття бюджетних трансфертів, їх правове регулювання
Законодавством України передбачено такі види трансфертів бюджетам самоврядування:
1) трансферти з державного бюджету України:
А) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення;
Б) субвенції на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає населенню;
В) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядування на виконання їхніх повноважень внаслідок надання встановлених державою пільг;
Г) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів;
Г) субвенції на виконання містом Києвом функцій столиці України;
Д) цільові субвенції для районів, які згідно із законами України визначено зоною надзвичайної екологічної ситуації;
Е) субвенції на виконання містом Севастополем функцій головної військово-морської бази України та компенсації втрат, пов’язаних з розміщення військової бази іноземної держави;
Є) інші субвенції;
2) трансферти між бюджетами самоврядування:
А) субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності таких об’єктів;
Б) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст, селищ і сіл;
В) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів;
Г) інші субвенції;
3) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення.
Субвенція на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає обмеженій групі населення України, виділяється бюджетам органів самоврядування. Розмір субвенції визначається шляхом безпосереднього розрахунку потреби у видатках на підставі встановленої кількості споживачів відповідних соціально-культурних програм чи послуг та їх вартості. Для надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядування, пов’язаних з виконанням їх повноважень по наданню пільг, встановлених у державному бюджеті України, формування відповідних коштів передбачається окремою статтею.
Цільові субвенції для районів, визначених зоною надзвичайної екологічної ситуації, надаються для подолання наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, воєнних дій тощо, збитки від яких та вартість необхідних першочергових заходів з подолання таких наслідків перевищують 1% суми видатків державного бюджету на відповідний бюджетний період.
Цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються бюджетам органів самоврядування і мають цільове призначення, визначене умовами їх надання.
Субвенції на виконання спеціальних функцій міст Києва і Севастополя спрямовуються виключно на виконання цих функцій. Розмір таких субвенцій визначається Верховною Радою України при затвердженні закону про державний бюджет України на відповідний бюджетний період і не може перевищувати 30% доходної частини бюджету власних повноважень. У видатковій частині бюджету власних повноважень міст Києва і Севастополя зазначаються програми, спрямовані на здійснення ними спеціальних функцій, визначених відповідними законами.
Субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків їх діяльності надаються одним бюджетом самоврядування іншому для компенсації фактичних видатків з відповідного бюджету на утримання таких об’єктів. Умови утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків їх діяльності та умови надання субвенцій визначаються договором між надавачем та отримувачем.
Субвенції на виконання функцій власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл надаються з метою виконання ними таких функцій. Умови та порядок падання субвенцій на виконання функцій власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл визначаються відповідним договором сторін.
Цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються одним бюджетом самоврядування іншому на підставі договору між надавачем та отримувачем. Право власності на споруджений об’єкт встановлюється пропорційно дольовій участі сторін, якщо інше не передбачено договором. Порядок надання цільових субвенцій на виконання інвестиційних проектів визначається договором між надавачем та отримувачем.
Внески до державного бюджету України – це кошти, що передаються до нього адміністративно-територіальними одиницями в обсягах, визначених законом про державний бюджет України на поточний рік. Як інструмент міжбюджетних взаємовідносин такі внески використовуються з 1994 р. В Україні немає правової бази, яка регламентувала б порядок застосування цього інструменту міжбюджетних відносин. З 1998 р. почав застосовуватися такий інструмент, як офіційні трансферти, тобто кошти, що передаються з державного бюджету України місцевим бюджетам, і кошти, що передаються державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.
Як інструмент організації міжбюджетних відносин в Україні використовуються і міжбюджетні взаєморозрахунки для перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи в процесі виконання державного і місцевого бюджетів.
Бюджетні позички надаються з державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету. Вони мають бути повернені протягом поточного бюджетного року. Відповідні позички можуть надаватися з місцевих бюджетів вищого територіального рівня органам влади територій нижчого рівня.
Для обласних і районних бюджетів Конституція України передбачила такі інструменти міжбюджетних взаємовідносин, як кошти державного бюджету на формування обласних і районних бюджетів та кошти місцевих бюджетів, що залучаються до обласних і районних бюджетів на договірних засадах. У статті 143 Конституції передбачено і такий інструмент, як кошти обласних і районних бюджетів для розподілу між територіальними громадами.
Практика бюджетного регулювання останніх років створила неймовірну ситуацію: у 1999 р. в Україні були передбачені дотації бюджетам усіх адміністративно-територіальних утворень, крім міста Києва. Певно, принцип субсидіарності, поширений у зарубіжних країнах, не варто механічно переносити у вітчизняну бюджетну практику. Не слід забувати, що головною метою бюджетних трансфертів є надання фінансової допомоги та збалансування місцевих бюджетів тих територій, які мають менший податковий потенціал, тобто є “біднішими” у фінансовому розумінні. Не може бути ситуації, коли фінансової допомоги потребують одночасно всі регіони країни.
Як дотації, так і субвенції повинні надаватися на єдиних для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Нині на процес визначення конкретних розмірів дотацій впливають не об’єктивні, а здебільшого суб’єктивні фактори. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких визначаються розміри дотацій і субвенцій, ставить їх в нерівні умови, посилює фінансову залежність місцевих органів самоврядування від рішень центру.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)