Місцеві фінанси – Петленко Ю. В. – 10. Інститут місцевого оподаткування у незалежній. Україні
Пізніше на основі декрету РНК була запропонована деталізованіша програма організації місцевих фінансів, у тому числі місцевого оподаткування; у грудні 1918 р. виходять Положення про грошові кошти і витрати місцевих рад і Декрет ВЦВК і РНК, які передбачали значно більшу кількість місцевих податків і зборів: 9 видів у сільській місцевості та 15 – у містах.
Тимчасовим Положенням про місцеві фінанси 1923 р. перелік місцевих податків і зборів був уточнений і включав 5 видів надбавок до державних податків та 20 самостійних місцевих податків і зборів. У 1926 р. приймається нове Положення про місцеві фінанси, яке передбачало всього 4 види місцевих податків і зборів, проте союзним республікам надавалося право запроваджувати додатково місцеві податки, не передбачені загальносоюзним законодавством. Так, в УРСР перелік таких місцевих податків і зборів охоплював 14 видів.
Отже, відновлення інституту місцевих фінансів у Радянській Росії, започатковане ще у 1918 р. і подовжене з прийняттям Положень про місцеві фінанси 1923 та 1926 рр., передбачало формування місцевого оподаткування; перелік місцевих податків і зборів був досить значним, а члени федерації (союзні республіки) мали права щодо самостійного запровадження місцевих податків і зборів.
На початку 30-х років були посилені централізовані засади в управлінні країною, що спричинило послаблення місцевих фінансів. Податковою реформою 1930-1932 рр. були скасовані численні дрібні в основному місцеві податки та збори і встановлені нові загальнодержавні податки; перелік місцевих податків і зборів скоротився до двох – земельної ренти та податку з будов. У 1942 р. до їх складу були додатково включені разовий збір на колгоспних ринках та збір з власників транспортних засобів.
Перелік місцевих податків і зборів, обмежений зазначеними 4 видами, залишався незмінним протягом тривалого часу
– до початку 80-х років. У 1981 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР були встановлені 3 види місцевих податків: із власників будов, із власників транспортних засобів та земельний податок. В УРСР додатково, окрім зазначених, був встановлений місцевий разовий збір на колгоспних ринках.
Отже, упродовж майже півстоліття кількість місцевих податків і зборів обмежувалася лише А податками, які не відігравали суттєвої фіскальної ролі, їхня питома вага в доходах місцевих бюджетів становила, наприклад, у 1960 р. – 4,8%, у 1968 р.-3,6%.
Звичайно, за умов командної економіки, якій був притаманний високий ступінь централізації фінансових ресурсів, відсутність самостійних місцевих бюджетів і їхня залежність від державного, таке становище не викликало ніяких заперечень і розглядалося як нормальне явище. Відповідним було Й ставлення до місцевого оподаткування, яке завжди розглядалося як другорядне порівнянно з обкладенням загальнодержавними податками.
В основу розмежування всіх податків на загальнодержавні та місцеві був покладений поділ об’єктів оподаткування на такі, які мають першочергове значення (прибуток, обсяги обороту, дохід, майно, земля тощо) і оподатковуються загальнодержавними податками, та другорядне значення – для оподаткування місцевими податками.
Перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки передбачає суттєве підвищення ролі місцевого оподаткування. Місцеві податки, поряд з іншими джерелами місцевих надходжень, повинні стати фінансовою основою самостійності органів місцевого самоврядування.
10. Інститут місцевого оподаткування у незалежній. Україні
В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, пені граничні розміри та порядок обчислення. У червці того ж року перелік місцевих податків”! зборів був доповнений ще одним – податком із продажу імпортних товарів. У 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України “Про систему оподаткування”, яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон України 17.09.1999 р. “Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти” доповнив перелік місцевих зборів ще одним – збором за право використання суб’єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних з їхньою діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам’ятками історії та культури (закон стає чинним з 1 січня 2000 р.).
Порядок обчислення місцевих податків і зборів, а також практика місцевого оподаткування в Україні за час, що минув після прийняття Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993 р., будуть розглянуті в наступних параграфах цього розділу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)