Місцеві фінанси – Ніколаєва О. М. – Тема 8. Фінансова діяльність житлово-експлуатаціиного комплексу

8.1. Житлово-комунальне господарство: сутність, склад, структура та проблеми розвитку в Україні

Житлово-комунальне господарство – це важлива соціально орієнтована ланка економіки країни, багатогалузевий господарський комплекс, призначення якого полягає у наданні житлових та комунальних послуг населенню, бюджетним установам та комерційним підприємствам, що забезпечують реалізацію відповідних прав і захист здоров’я громадян, сприяє соціально-економічному розвитку та зміцненню безпеки держави.

Житлово-комунальне господарство функціонально поділяється на житлове та комунальне господарство.

Житлове господарство адміністративно-територіальних утворень – це соціальна галузь місцевого господарства, що поєднує житловий фонд, нежитлові споруди та інженерно-технічні об’єкти, призначені для благоустрою будинків та прилеглих до них територій, утримання й експлуатація яких здійснюється відповідними житлово-експлуатаційними, а також ремонтно-будівельними, постачальницькими, транспортними та іншими підприємствами й організаціями, які входять до складу суб’єктів господарювання цієї галузі.

Комунальне господарство – складова житлово-комунального комплексу, яка забезпечує надання необхідного обсягу санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, енергетичних і транспортних послуг жителям населених пунктів, а також здійснює відповідне комунальне обслуговування суб’єктів господарювання.

Місцеві фінанси   Ніколаєва О. М.   Тема 8. Фінансова діяльність житлово експлуатаціиного комплексу

Рис. 8.1. Фінанси житлово-комунального господарства в загальній системі фінансів

Саме для забезпечення реалізації даних послуг суб’єкти управління утворюють і використовують фінансові ресурси, формують доходи й здійснюють витрати. Систему фінансів житлово-комунального господарства подано на рис. 8.1.

Житлово-комунальне господарство – багатокомпонентна галузь, до складу якої входять теплопостачання, водопостачання та водовідведення, газопостачання, електропостачання, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, благоустрій територій.

Зростання економіки держави, розв’язання соціально-економічних проблем населення багато в чому залежать від проведення житлово-комунальних реформ. З одного боку, житлово-комунальне господарство (ЖКГ) є сферою матеріального виробництва послуг, і тому необхідно стимулювати розвиток ринкових відносин у цій галузі. З іншого боку, послуги житлово-комунального господарства служать задоволенню потреб людей, і держава зобов’язана забезпечити соціальний захист їх інтересів. Для країн з соціально-орієнтованою ринковою економікою ця сфера є пріоритетною і реалізується не тільки в положеннях державних програм з соціально-економічного розвитку, а й у конкретній практиці здійснення соціальної політики.

В Україні з моменту проголошення її незалежності не було жодного уряду, який би не ставив своїм завданням поліпшити ситуацію у житлово-комунальному господарстві. Проте відсутність системного підходу до організації заходів з реформування галузі призвела до його критичного стану та небезпеки для життєдіяльності громадян і суспільства.

Недостатні темпи перетворень у житлово-комунальному господарстві призвели до того, що підприємства й організації не можуть ефективно працювати в ринкових умовах і надавати населенню послуги належного рівня і якості. До системних проблем житлово-комунального господарства слід віднести такі:

1. Критичний фінансово-економічний стан підприємств ЖКГ, зростання заборгованості населення перед підприємствами галузі.

2. Застаріла й неефективна система управління експлуатацією житла підприємствами ЖКГ і регулювання природних монополій.

3. Кризовий технічний стан основних фондів:

– потреба в капітальному ремонті житлового фонду задовольняється тільки на 25 %. Тільки чверть багатоповерхових будинків мають лічильники теплової енергії та лічильники води;

– на підприємствах комунальної теплоенергетики понад 40 %% тепломереж відпрацювали нормативний термін і потребують негайної заміни;

– у водопровідно-каналізаційному господарстві повністю відпрацювали свій нормативний термін 30 %% об’єктів, в аварійному стані перебувають понад 40 % водогінних мереж. За останні роки значно зросла кількість поривів на водогінних мережах. У більшості міст питна вода подається за графіком;

– у міському електротранспорті близько 90 % наявного парку трамваїв і тролейбусів відпрацювали нормативний термін експлуатації й підлягають списанню. Близько 15 % контактних і кабельних мереж вимагають заміни;

– у незадовільному стані перебувають дорожні мережі населених пунктів, 70 % таких мереж вимагають капітального ремонту й реконструкції;

– у незадовільному стані перебуває санітарне очищення міст. Так, близько 70 % побутових смітників заповнені повністю є потреба в будівництві нових. Зношеність парку сміттєвозів становить понад 60 %;

– у деяких областях тільки 40 % вулиць обладнано енергозберігаючими світильниками. У містах і селищах працює лише третина вуличної мережі.

4. Невідповідність якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів і технічним стандартам (наприклад, у майже трьохстах населених пунктах питна вода не відповідає вимогам стандарту якості).

Серед причин важкого фінансово-економічного стану галузі виокремлюють такі чинники:

– низький рівень тарифів, що не покриває видатки підприємств ЖКГ;

– відсутність механізмів стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги;

– монополізація ринку житлово-комунальних послуг і відсутність приватних операторів з обслуговування багатоквартирних будинків;

– відсутність ефективного власника багатоквартирних будинків;

– несприятливі умови для залучення приватних інвестицій у галузь.

Одним з напрямків реформування житлово-комунального господарства є його технічне переоснащення, а саме забезпечення належного обліку енергетичних та матеріальних ресурсів, установлення будинкових засобів обліку, розвиток міського електротранспорту. Очевидно, що ці проблеми територіальні громади мають розв’язувати самостійно.

Уряд України пропонує виокремити певні напрямки реформування житлово-комунального господарства [4], а саме:

1. У частині Забезпечення рентабельного функціонування підприємств ЖКГ Пропонується:

– передати функції регулювання тарифів на послуги ЖКГ на центральний рівень шляхом створення єдиного незалежного регулятора для підвищення ефективності та прозорості регулювання галузі;

– планомірне приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня, що покриває економічно обгрунтовані витрати й інвестиційну складову;

– зниження витрат, а також стимулювання ресурсо – й енергоефективності як постачальників, так і споживачів шляхом переходу до стимулюючої моделі тарифоутворення;

– удосконалення порядку коригування тарифів на житлово-комунальні послуги у випадку зміни цін на енергоносії, ставок податків і зборів;

– реформування системи соціальної підтримки населення й посилення її адресності.

2. З метою зниження рівня заборгованості в галузі ЖКГ необхідними є:

– розробка й реалізація програми забезпечення споживачів лічильниками води, електроенергії, тепла й газу;

– скасування заборони на стягнення пені за прострочену оплату;

– законодавче визначення й запуск механізму відключення боржників від надання послуг (за винятком певних категорій споживачів, таких, як лікарні, стратегічно важливі об’єкти тощо).

3. Створення конкурентного середовища На ринку житлово-комунальних послуг шляхом:

– законодавчого визначення обов’язковості створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ);

– створення центру сприяння й підтримки ОСББ, у т. ч. створення системи підготовки управителів багатоквартирних будинків;

– створення фонду для спільного фінансування державою й ОСББ першого капітального ремонту житлового будинку;

– законодавчого визначення порядку доступу виробників і постачальників теплової енергії до теплових мереж.

4. Технічне переобладнання, підвищення ресурсо – й енергоефективності ЖКГ Через:

– розвиток механізмів державно-приватного партнерства для модернізації інфраструктури;

– залучення фінансових ресурсів вітчизняних і міжнародних організацій для реалізації інвестиційних проектів у сфері ЖКГ і вдосконалення системи місцевих запозичень для реалізації проектів модернізації житлово-комунальної інфраструктури (включно з проектами з енергозбереження в житлових будинках).

5. Для підвищення якості житлово-комунальних послуг необхідними є:

– розробка стандартів якості комунальних послуг і забезпечення необхідних технічних можливостей для проведення оцінювання якості;

– обов’язкове надання компаніями, що працюють у сфері ЖКГ, фінансової звітності й звітності у розрізі показників якості.



Місцеві фінанси – Ніколаєва О. М. – Тема 8. Фінансова діяльність житлово-експлуатаціиного комплексу