Мікроекономіка – Лісовий A. B. – 2.2 Поняття корисності, сукупна та гранична корисність

Корисність – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності.

Термін “корисність” ввів англійський вчений Ієремія Бейтам2 (1748-1832).

Корисність – поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь). Відносно цих благ термін “корисність” має певну невідповідність, тому економісти давно намагаються замінити його. Відомий російський економіст М. Х. Бунге1 пропонував використовувати термін “годність” (придатність). “Потреба в наркотичних речовинах, – писав він, – безсумнівна, але чи можна сказати, що опіум і гашиш корисні для курців, – вони лише годні як речовина для наркотичного сп’яніння”2. А французький економіст Ш. Жид3 пропонував термін “бажаність”. На його думку, такий термін не може характеризуватися моральністю чи аморальністю, не може бути розумним чи безрозсудним. Термін “бажаність” підтримував також відомий американський економіст і статистик І. Фішер. Він вказував на перевагу антоніма “небажаність” порівняно з “безкорисністю” чи ще гірше – з “антикорисністю”. Однак термін “корисність” пережив своїх критиків і використовується й нині.

На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістський погляд), тому блага, як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб.

Існує також інша думка (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки не має чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали (ютили – від utility (корисність), які споживач присвоює благам.

Однією з концепцій чисельної кардинальної вимірності корисності є трактування корисності як жертви. Корисність певної кількості блага (певного набору благ) оцінюється величиною еталонного блага, яким особа здатна пожертвувати заради отримання одиниці блага, яке оцінюється. Таким чином, на основі експертних опитувань, можна чисельно визначити корисність.

Розрізняють пряму, непряму та повну корисність.

Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що воно мас пряму корисність.

Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення товарів, що мають пряму корисність, то вважається, що воно має непряму корисність.

Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.

Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.

Функція корисності може бути представлена як:

U=f(x, y, … ш), (2.1)

Де U – корисність;

Х, у,… п – кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період.

Сукупна корисність (Total Utility) – це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3, а).

Гранична корисність (Marginal Utility) – це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги (див. рис. 2.3, б).

Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Гос-сена) величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися із збільшенням кількості товару, що споживається.

Із розглянутого вище закону спадної граничної корисності є деякі винятки1. Для антиблаг максимальна корисність спостерігається за їх відсутності, а функція корисності є монотонно спадною (рис. 2.4).

Іноді трапляються випадки, коли гранична корисність може бути зростаючою (люди, що перебувають у полоні сильних пристрастей: колекціонери, наркомани, алкоголіки і т. д.) (рис. 2.5). Зростаюча гранична корисність може спостерігатись інколи лише у певному інтервалі споживання блага (алкоголь).

Мікроекономіка   Лісовий A. B.   2.2 Поняття корисності, сукупна та гранична корисність

Рис. 2.3. Закон спадної граничної корисності

Мікроекономіка   Лісовий A. B.   2.2 Поняття корисності, сукупна та гранична корисність

Мікроекономіка   Лісовий A. B.   2.2 Поняття корисності, сукупна та гранична корисність


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

Мікроекономіка – Лісовий A. B. – 2.2 Поняття корисності, сукупна та гранична корисність