Мікроекономіка – Буряк П. Ю. – Принцип порівняння валового доходу і валових витрат
Як відомо, в своїй діяльності кожна фірма виділяє короткостроковий і довгостроковий періоди. В короткотерміновому часі фірма, володіючи незмінними виробничими потужностями, прагне максимі-зувати свої прибутки (або мінімізувати збитки), змінюючи обсяг виробництва продукції лише шляхом зміни кількості змінних ресурсів (сировини, праці).
Величину економічного прибутку (ПРек) визначають за формулами (10.2.) або (10.3):
ПРек=ВД-ВВ (10.2)
ПРек = (Ц-сВВ) х К (10.3)
Є два підходи щодо визначення рівня виробництва, при якому конкурентна фірма буде одержувати максимальний прибуток чи мінімальні збитки. Перший – це порівняння валового доходу з валовими витратами, другий – порівняння граничного доходу з граничними витратами.
Принцип порівняння валового доходу і валових витрат
Розгляд першого підходу дозволяє з’ясувати, що чисто конкурентна фірма в короткотерміновому періоді одержуватиме прибутки при таких обсягах виробництва, при яких її валовий дохід буде більшим за валові витрати (графік 10-3). Це обсяги виробництва, які знаходяться в межах від Я”1 до А2.
Обсяги виробництва К і К2 є критичними для фірми: фірма не одержить економічного прибутку, оскільки при цих обсягах виробництва ВД – ВВ, але одержуватиме нормальний прибуток, який є складовою валових витрат. І збитковими для фірми будуть обсяги виробництва, для яких валовий дохід є меншим за валові витрати. Це обсяги виробництва від 0 до К1 і більше, ніж ІС. Знаючи для кожного обсягу виробництва Його валові витрати і валовий дохід, фірма може визначити той єдиний обсяг виробництва, при якому одержить максимальний прибуток. Обсяг виробництва, при якому валовий дохід більший за валові витрати на найбільшу величину, є тим оптимальним обсягом випуску (Ко), при якому максимізується прибуток:
Ко9 ВД > ВВ на максимальну величину (16.4)
На графіку 10-3 цей оптимальний обсяг виробництва (Ко) відповідає точці найбільшого вертикального відхилення кривих ВДі ВВ.
Якщо при незмінних витратах ринкова ціна – встановлюється на низькому рівні, внаслідок чого при всіх обсягах виробництва валовий дохід буде меншим за валові витрати, то фірма нестиме збитки. У такому випадку її завданням є мінімізація збитків. З цією метою фірма повинна прийняти одне з двох рішень – або продовжити виробництво, або його припинити. Аналіз показує, що якщо є обсяги виробництва, для яких валовий дохід фірми є більшим за величину змінних витрат (хоча і меншим за валові витрати), то фірма мінімізує свої збитки, виробляючи такий обсяг продукції, при якому валовий дохід буде більшим за змінні витрати на найбільшу величину:
Ко, ВД > ЗВ на максимальну величину (Ю.5)
На графіку 10-4 цей оптимальний обсяг виробництва (Ко), при якому фірма мінімізує збитки, відповідає точці найбільшого вертикального відхилення кривих ВД і ЗВ. Виробництво продукції в розмірі Ко, при якому валовий дохід більший за змінні витрати на найбільшу величину, дозволяє фірмі максимально покрити збитки, зводячи їх до мінімуму. Так, валовий дохід дозволяє покрити всі змінні витрати ще і частину постійних витрат. Якби за тих умов фірма припинила би виробництво, її збитки були би більшими і становили би всю величину постійних витрат (а не їх частину).
В короткотерміновому періоді може виникнути ситуація, коли фірма може мінімізувати свої збитки лише шляхом припинення виробництва (графік 10-5). Це рішення необхідне тоді, коли при всіх можливих обсягах виробництва валовий дохід є меншим за змінні витрати:
Для всіх К, ВД < ЗВ (10.6)
При припиненні виробництва мінімальні збитки становитимуть величину постійних витрат. Якби за таких умов, коли змінні витрати перевищують валовий дохід, фірма продовжувала би випускати продукцію, її збитки були би більшими від величини постійних витрат.
Отже, умовою виробництва в короткостроковому періоді є наявність обсягів випуску продукту на фірмі, для яких валовий дохід е більший за змінні витрати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)