Механізм економічної політики – Уманців Ю. М. – 5.1. Державні фінанси та їх структура
Мета вивчення теми
Засвоїти зміст, особливості та інструментарій бюджетно-податкової політики.
Основні питання
1. Державні фінанси та їх структура.
2. Роль та необхідність фіскальної політики в національній економіці.
3. Бюджет як специфічний інститут ринкової економіки.
4. Державний бюджет, бюджетний дефіцит і державний борг.
5. Видатки державного бюджету.
6. Податкова політика держави.
Програмна анотація
Державний бюджет як головний інструмент регулювання економічного розвитку держави. Фінансово-бюджетне регулювання. Державні фінанси. Основні параметри державного бюджету. Структура видатків державного бюджету. Видатки на розвиток економіки. Видатки на соціальні потреби. Бюджетні доходи. Фіскальне регулювання. Дефіцит державного бюджету. Концепції бюджетної політики. Методи бюджетної політики. Податкова система. Засади функціонування податкової системи сучасної держави. Проблеми зниження рівня перерозподілу ВВП через державний бюджет та напрями їх розв’язання. Розширення бази оподаткування шляхом законодавчого скасування пільг. Податкове стимулювання розвитку малого підприємництва. Використання ефекту Лаффера у фіскальній політиці урядами розвинених країн.
5.1. Державні фінанси та їх структура
Фінанси – це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб’єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Створення фінансової моделі економіки полягає у визначенні способу розподілу та перерозподілу ВВП, опосередкованого рухом фінансових ресурсів держави.
Фінансова модель економіки базується на первинному розподілі ВВП між власниками факторів виробництва. У ній основне значення надається доходам домашніх господарств і підприємницького сектора, а не доходам держави. Усуспільнення ВВП відбувається через механізм прямого та непрямого оподаткування. На відміну від фінансової моделі адміністративної економіки, дана модель створює стимули для продуктивної діяльності, оскільки саме вона може сприяти формуванню доходів фізичних та юридичних осіб.
Характерні риси сучасних фінансів:
O грошова форма, на відміну від натуральних (бартерних) відносин;
O розподільчий характер, розподіл ВВП через реальні грошові фонди, на відміну від цінового розподілу (тобто відсутній еквівалентний обмін).
Фінанси за походженням – це грошові відносини, однак не всі грошові відносини стають фінансовими. Це відбувається тоді, коли в процесі виробництва і реалізації товарів формуються і використовуються грошові доходи учасників процесу відтворення, тобто коли рух грошей набуває певної самостійності.
Фінансові відносини за природою є розподільчими, причому цей розподіл вартості відбувається насамперед між економічними суб’єктами. Економічні суб’єкти власне формують грошові фонди цільового призначення залежно від того, яку роль вони виконують у суспільному відтворенні загалом: чи є вони безпосередньо учасниками виробництва, чи лише здійснюють регулювання процесу виробництва.
Якщо за основу об’єктивного критерію класифікації фінансових відносин взяти роль суб’єкта в суспільному відтворенні, то
Відповідно до цього в загальній сукупності фінансових відносин можуть бути виділені три сфери: фінанси підприємств, установ і організацій; фінанси населення; державні фінанси.
Названі сфери фінансових відносин взаємопов’язані, утворюючи в сукупності єдину фінансову систему (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Структура фінансової системи
Державні фінанси – це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних І політичних функцій, та сукупність форм та методів, за допомогою яких ці фонди формуються. Економічну політику держави можна відобразити через систему державних фінансів, а саме:
O державний бюджет;
O місцеві фінанси;
O державний кредит;
O державне страхування;
O фінанси державних підприємств, організацій;
O централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення.
Фінанси приватних підприємств і корпорацій – це грошові ресурси, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного виробництва (фірми), а також сукупність форм і методів їх витрачання. Фінанси приватних підприємств і корпорацій об’єднують:
O всіх суб’єктів господарської діяльності та індивідуальних власників;
O кооперативних підприємств;
O підприємств партнерства;
O акціонерних компаній;
O приватних фірм, підприємств.
Фінанси населення – це грошові фонди, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності або спадщини.
Мета функціонування фінансової системи:
А) регулювати економічні процеси розвитку виробництва;
Б) розв’язувати соціальні проблеми;
В) розв’язувати проблеми окремих регіонів;
Г) розвивати зовнішньоекономічні відносини. Основними завданнями фінансової системи в ринковій економіці є, зокрема:
А) створення умов для функціонування ринкового механізму;
Б) виправлення недоліків цього механізму через систему розподілу ресурсів та перерозподілу доходів.
Державні фінанси представляють собою центральну підсистему фінансової системи країни, через яку здійснюється вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни. Крім того, їх можна визначити також як сукупність економічних відносин, пов’язаних з первинним та вторинним розподілом ВВП з метою утворення грошових фондів, необхідних для виконання державою властивих їй функцій. Функціонування підсистеми державних фінансів здійснюється завдяки сукупності фінансових інститутів, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)