Механізм економічної політики – Уманців Ю. М. – 3.5. Роль держави в економіці
З перших днів існування держави її роль не зводилася до виконання виключно політичних функцій. Держава завжди займалася економічною діяльністю, втручаючись в дію суб’єктів економічного життя і забезпечуючи тим самим стійкість політичної влади. Правда, таке втручання в різні періоди і в різних країнах істотно відрізнялося, що дозволяє говорити про етапи еволюції економічних функцій держави.
В історичному аспекті можна виділити декілька етапів еволюції ролі держави в економіці; держава як орган політичної влади – держава як “нічний сторож” – держава як інструмент макроекономічного регулювання – “соціальна держава” – ефективна держава в умовах глобалізації економіки.
Спочатку окремі особи, а потім і групи людей поступалися певному органу управління частиною своїх функцій. Такий орган поступово перетворився на систему інститутів, що мають у своєму розпорядженні засоби законного (тобто законодавчо унормованого) примусу відносно населення, що проживає на певній території. Так виникла держава, яка за допомогою законодавчої, виконавчої і судової влади здійснювала нормо-творчу, координуючу і контролюючу функції.
У класових суспільствах держава – це не просто орган політичного управління, орган політичної влади. Це політичне знаряддя в руках економічно пануючого класу. Саме держава силою політичної влади забезпечує владу в суспільстві того класу, який є пануючим в економічних відносинах. Найбільш виразно це виявляється в той період, коли пануючий клас або тільки стає на ноги, або його позиції послаблюються внаслідок певних причин. Це чудово ілюструє історія становлення буржуазної держави.
Держава як “нічний сторож”. З середини XVII по середину XIX ст. роль держави обмежувалася виконанням функцій, пов’язаних із забезпеченням безпеки громадян, збереженням їх майна (захист прав власності), створенням необхідної правової бази для взаємовідносин господарських суб’єктів, контролем за виконанням контрактів. Найхарактернішим у цей період було ототожнення держави з “нічним сторожем”, який повинен був спостерігати за тим, щоб ніхто і ніщо не порушувало порядку речей, що склався.
Уявлення про державу як про “нічного сторожа” були багато в чому зобов’язані ідеям А. Сміта, що набули поширення в кінці XVIII ст. У 1776 р. А. Сміт опублікував роботу “Дослідження про природу і причини багатства народів” де спробував довести, що ринок є найкращим інструментом, котрий забезпечує як економічне зростання, так і суспільний добробут. Він відстоював ідею “природної гармонії” (рівноваги), яка встановлюється в економіці стихійно, при відсутності зовнішнього (державного) втручання і є оптимальним режимом функціонування економічної системи. Тому, за А. Смітом, держава в жодному разі не повинна втручатися в регулювання економічних процесів. За державою повинні бути закріплені деякі базові функції (оборона, правопорядок та ін.), необхідні для процвітання ринку.
Саме завдяки розвитку форм громадянського суспільства в кінці XIX ст. все більш виразно стали пропагуватися ідеї щодо необхідності створення держави, яка не тільки забезпечує охорону правопорядку, а й здійснює політику в інтересах всіх членів суспільства (законодавче регулювання тривалості робочого дня, мінімального розміру заробітної плати, обмеження й заборона використання праці дітей, соціальне забезпечення непрацездатних І безробітних тощо).
Реалізація цих ідей в XX ст. багато в чому стала можливою завдяки тому, що з кінця XIX ст. набирає потужності профспілковий і робітничий рух, а також поступовому формуванню в розвинених країнах середнього класу, розвитку представницьких інститутів влади.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)