Механізм економічної політики – Уманців Ю. М. – 1.2. Місце економічної політики у системі економічних наук
Економічна політика представляє собою комплекс економічних цілей і заходів держави, які забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку національної економіки відповідно до інтересів країни і втілюється в економічній програмі. Економічна політика базується на теоретико-методологічних засадах економічної теорії, на основі пізнання об’єктивних економічних законів, потреб, інтересів і цілей різних економічних суб’єктів. Основними елементами економічної політики є фінансово-кредитна, бюджетна, науково-технічна, структурна, соціальна, інвестиційна, аграрна, регіональна та зовнішньоекономічна політика.
Цілком правомірно розрізняти економічну теорію та економічну політику, адже важливим є не тільки осмислення економічної дійсності, а й прогнозування економічної динаміки. Отож можна стверджувати, що якщо економічна теорія вивчає перш за все механізм дії об’єктивних економічних законів, то економічна політика – механізм використання економічних законів економічними суб’єктами (насамперед державою).
Можна виділити цілий ряд обставин, які суттєвим чином актуалізують економічну політику. По-перше, йдеться про ускладнення суспільного життя в усіх його формах і проявах. По-друге, комплексність та складність соціально-економічних завдань, розв’язання яких е неможливим без належного економічного аналізу. По-третє, суперечливий пошук узгодження дій у сфері міжнародних відносин. Виявом значущості економічної політики стало зростання частки державних витрат у ВВП. Так, зокрема, протягом XX ст. вона зросла у 5 разів і становить у середньому в розвинутих країнах до 40%.
Місце економічної політики у системі економічних наук наведено на рисунку 1.2.
Рис. 1.2. Аспекти економічної політики
Основними суб’єктами економічних відносин є домогосподарства, підприємства (фірми), а також сама держава з її інституціями. Вони здійснюють різноманітну діяльність, спрямовану на реалізацію своїх економічних та інших інтересів. Важливими знаряддями такої діяльності поряд з органами державної влади та управління є різні класи, верстви, політичні партії, об’єднання, рухи тощо. Метою їхньої діяльності є підпорядкування своїм інтересам інтересів держави та використання останньої як інструменту здійснення (реалізації) своїх соціальних, економічних і політичних цілей.
Отже, політика – це, з одного боку, діяльність суспільних класів, груп, партій, організацій, еліт відповідно до своїх інтересів і цілей, а з іншого – діяльність органів державної влади і державного управління. Тлумачення економічної політики як системи знань має глибоку історію. У спеціальній літературі наводяться різноаспектні тлумачення поняття “політика”, серед яких варто виокремити певні підходи до її розуміння, зокрема:
– функціональний, тобто залежний від діяльності, а не від структури соціальних сил, які уособлюють владу;
– комунікативний, залежний від змін у суспільному житті, тобто змінний;
– директивний, що передбачає силове розуміння політики.
Однак політика – це й наука, що вивчає умови та способи досягнення цілей держави. Загалом за своєю сутністю політика – це спроможність керувати державою, з одного боку, а з іншого – це й учення про обов’язки держави стосовно суспільства і людей. У цьому аспекті її головним завданням є точне визначення компетенції держави, а саме меж, в яких вона має діяти, а також тих, через які вона не повинна переходити при втручанні у життєдіяльність суспільства. Таким чином, політику можна визначити як керівну діяльність держави та її інституцій, у процесі якої ставляться та досягаються певні загальнодержавні цілі.
Економічна теорія не може обмежуватися просто констатацією фактів чи описувати лише економічні закономірності. її теоретико-пізнавальна функція має бути доповнена практичною функцією, яка відображається у відповідній економічній політиці. При цьому важливою умовою ефективної реалізації економічної політики є цілісне бачення економічних процесів.
Утворюючи наукову базу політики, економічна теорія пропонує та обгрунтовує способи, які б сприяли подоланню багатьох економічних негараздів (безробіття, інфляції, різних форм криз тощо), а також стимулюванню економічного зростання, підвищенню добробуту тощо. Основною метою економічної політики є досягнення найвищого рівня національного добробуту.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)