Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – Кириченко O. A. – Роль транснаціональних корпорацій в інтернаціоналізації ринків праці
Транснаціональні корпорації є важливими учасниками процесу інтернаціоналізації ринків товарів і капіталу, проте їхня роль в інтернаціоналізації ринків праці, у глобальній зайнятості та створенні зайнятості була обмеженою. Щоправда, транснаціональні корпорації відігравали стимулюючу роль у міжнародній інтеграції законодавств про працю. За оцінками ООН, у 1998 р. у транснаціональних компаніях по всьому світу працювало близько 90 млн осіб, з яких 17 млн осіб працювали у філіях, розміщених у розвинутих країнах, а 19 млн осіб – у філіях, розміщених у країнах, що розвиваються; це становить дуже незначну частку глобальної зайнятості. Звичайно, такі компанії мають значний непрямий вплив на зайнятість через надання субпідрядів та інші форми свого ресурсозабезпечення; у багатьох країнах непрямий вплив на зайнятість може бути більшим, ніж прямий вплив.
Дешева кваліфікована робоча сила довго вважалася одним зі стимулів для зарубіжного інвестування. У цьому аспекті є три фактори (крім прямих і безпосередніх витрат на працю), важливі для транснаціональних компаній:
– якість освітньої системи у країні-реципієнті (наявність і якість дослідників, інженерів та іншого кваліфікованого персоналу);
– транснаціональні компанії аналізують прозорість і гнучкість ринків праці, які визначаються трудовим законодавством, страхуванням по безробіттю і можливостями перекваліфікації; транснаціональні компанії часто критикуються профспілками за неповагу до них;
– ступінь свободи робочої сили щодо в’їзду і виїзду з країни є важливим для мобільності праці всередині міжнародної системи транснаціональної компанії.
Рівні заробітної плати більше не надають великої переваги країні у плані її співробітництва з транснаціональними компаніями. Є широкий вибір країн з низькими рівнями заробітків, зокрема Китай, В’єтнам і постсоціалістичні європейські країни. Проте, як вже зазначалося, привабливість низьких заробітків все ще залишається важливою, якщо вона поєднується з високими рівнями вмінь, кваліфікації, дисципліни і моралі, коли задовольняються вимоги зарубіжних компаній.
Глобальний розвиток інформаційних послуг та освіти полегшив для транснаціональних компаній процес комбінації ефективних технологій з дешевою і висококваліфікованою робочою силою. Транснаціональні компанії чинять більший вплив на міжнародний попит на певні професійні групи та їх кар’єрні очікування, ніж на попит на некваліфікованих чи напівкваліфікованих працівників. Вони також впливають (прямо і непрямо) на глобальні параметри зайнятості.
Транснаціональні компанії виявилися більш важливими щодо підвищення якості робочої сили всередині своєї системи, ніж щодо стимулювання міжнародної міграції працівників; їх концентрація на високотехнологічних секторах, які потребують вмінь вищого рівня, означає, що вони, можливо, і надалі відіграватимуть важливу роль у генерації вимог щодо вмінь і, таким чином, інтернаціоналізуватимуть професійно-освітні стандарти. Транснаціональні компанії також є ефективними інструментами передачі вмінь місцевим працівникам. Як правило, працівники фірм, якими володіють транснаціональні компанії, мають вищі рівні вмінь порівняно з працівниками інших фірм (це також означає, що вони мають вищий рівень заробітної плати). Транснаціональні компанії не зацікавлені у зближенні рівнів заробітних плат у міжнародній економічній системі через вигоди, які вони отримують від порівняно нижчих рівнів заробітків. Проте ці компанії звичайно виплачують вищі заробітки, ніж суто місцеві підприємства, оскільки їхні вимоги щодо вмінь є вищими і вони є більш вимогливими у плані дисципліни і продуктивності; при цьому вони, як правило, пропонують кращі умови праці.
Важливою є роль транснаціональних компаній у трудових відносинах: їхній фокус на лояльності працівників підриває (безпосередньо чи непрямо) традиційне поняття представництва працівників декількома способами:
– трудові відносини, права участі працівників, інформація про компанію та інші форми індустріальної демократії будуються так, що працівники “інкорпоруються” у глобальну структуру; пріоритет при цьому надається інтересам компанії, що може стати важливим джерелом конфліктів у майбутньому;
(1 votes, average: 5,00 out of 5)