Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – Кириченко O. A. – Побоювання і факти щодо прямих іноземних інвестицій
У 1980-х роках у Сполучених Штатах виникло занепокоєння з приводу того, що стрімке підвищення обсягів прямих зарубіжних інвестицій в економіку країни матиме негативні ефекти для американських працівників. Деякі побоювалися, що філії зарубіжних компаній, які витіснили американські фірми, можуть змінити структуру зайнятості, переносячи “добрі” робочі місця у свою країну та пропонуючи “погані” робочі місця у Сполучених Штатах. Фактично, середній розмір заробітної плати на зарубіжних багатонаціональних підприємствах, які працюють у Сполучених Штатах, є більшим за відповідний показник по Сполучених Штатах, що може означати тільки те, що ці підприємства створюють “добрі” робочі місця. Коли потоки чистих зарубіжних інвестицій змінили свій напряму 1990 р., то виникло занепокоєння, що американські компанії отримуватимуть ресурси для свого виробництва в інших країнах, і знову-таки за рахунок робочих місць і заробітків у Сполучених Штатах. Ця суперечність щодо того, що як внутрішні, так і зовнішні прямі зарубіжні інвестиції матимуть аналогічні ефекти для американських працівників, може відображати лише те, наскільки мало ще відомо про ефекти прямого зарубіжного інвестування.
На відміну від торгівлі, що була предметом досліджень протягом століть, прямі зарубіжні інвестиції до недавнього часу не перебували у центрі досліджень. У міру збільшення знань про прямі зарубіжні інвестиції багато з цих початкових побоювань зникли. Наведемо побоювання, які ще недавно висловлювалися з приводу прямих зарубіжних інвестицій, а також факти, які нам тепер відомі.
Побоювання. Чи не перенесуть американські галузі виробництво у країни, що розвиваються, які мають низький рівень заробітної плати?
Факт. Протягом обговорення Північноамериканської угоди про вільну торгівлю виражалася стурбованість тим, що зниження інвестиційних бар’єрів у Мексиці призведе до перенесення виробництва туди американською промисловістю через низькі рівні заробітної плати у Мексиці. Проте з часу набрання чинності цією угодою у 1993 р. частка Мексики в американських прямих зарубіжних інвестиціях зменшилась. Причина відсутності масової втечі американських підприємств у Мексику чи інші країни є простою: немає безплатного сиру – як для багатонаціональних компаній, так і для решти. Реальні заробітки можуть значно відрізнятися по країнах, проте дослідження показують, що ці відмінності залежать від відмінностей у продуктивності. Низькі заробітки не є достатньою причиною для перенесення виробництва в іншу країну, якщо низька продуктивність підвищує вартість праці, необхідної для виробництва одиниці продукції, до відповідного американського рівня. Основна частина американських прямих зарубіжних інвестицій здійснюється у країнах з високими заробітками, а тому очевидно, що мотивація для більшості прямих зарубіжних інвестицій є іншою, ніж низькі заробітки.
Побоювання. Чи експортують робочі місця американські фірми, які інвестують за кордон?
Факт. Може здаватися розумним припущення, що американська фірма, яка наймає працівників для зарубіжної філії, є фактором підвищення рівня безробіття у США, оскільки теоретично фірма могла б найняти американських працівників з тим, щоб зробити ту саму роботу тут. Проте факти свідчать, що це, як правило, не відповідає дійсності: збільшення зайнятості у зарубіжних філіях американських фірм часто пов’язується з підвищенням рівня зайнятості й у самій материнській компанії. Заміщення зайнятості спостерігається між країнами, які конкурують за прямі іноземні інвестиції США, а не між американськими компаніями та їх філіями. Виявляється, що створення робочих місць за кордоном також створює робочі місця вдома.
Побоювання. Чи становлять американські прямі зарубіжні інвестиції втрачені можливості внутрішнього інвестування?
Факт. Американські прямі зарубіжні інвестиції в останні роки становлять більше 10 % валових інвестицій. Проте, коли американська фірма інвестує за кордон, то це необов’язково означає, що вона б інвестувала тут, якби не мала вибору прямого іноземного інвестування. Вона могла б не інвестувати взагалі. Більше того, 2/3 американських зарубіжних інвестицій фактично є реінвестованими прибутками зарубіжних філій, а не капіталом, що походить зі США. Беручи до уваги лише справжні потоки капіталу, останні дослідження виявили, що зовнішні прямі зарубіжні інвестиції в середньому становили лише 0,9 % валових інвестицій у 1970-1990 рр., і ця частка зменшувалася. Відплив капіталу було компенсовано припливами зарубіжного капіталу. Факти свідчать про те, що можлива певна взаємодоповнюваність між Сполученими Штатами та іншими розвинутими країнами, яка збільшує загальний обсяг інвестицій у країнах-учасницях.
Коротко кажучи, опоненти прямих зарубіжних інвестицій некоректно розглядають їх як гру з нульовою сумою, де одна країна отримує вигоду за рахунок іншої країни. Як теоретичні аргументи на користь вигід прямих зарубіжних інвестицій, так і відомі тепер факти означають, що прямі зарубіжні інвестиції можуть забезпечувати чисті вигоди для всіх сторін.
Протягом 1980-х pp. широко обговорювалося зростання обсягів прямих японських інвестицій в американську автомобільну галузь. У 1980-1990 pp. японські автовиробники інвестували більше як 5 млрд дол. в американські складальні потужності. Вісім японських автовиробників і більше ніж 100 японських постачальників комплектуючих для автомобілів створювали потужності у Сполучених Штатах.
Так, відкриття японських автозаводів у США створило ряд переваг для японських автовиробників, у т. ч. можливості:
* “утихомирення” критиків, які наполягають, що автомобілі, які продаються у Сполучених Штатах, мають і вироблятися в цій країні;
* уникнення експортних обмежень з боку японського уряду і потенційних імпортних бар’єрів з боку Сполучених Штатів;
* отримання доступу до зростаючого ринку у час, коли японський ринок наближався до стану насиченості.
Стрімке зростання обсягів японських інвестицій в автомобільну галузь США викликало занепокоєння майбутнім американських автозаводів і галузей з виробництва комплектуючих для автомобілів. Прибічники прямих зарубіжних інвестицій стверджували, що японські інвестиції в цілому покращать загальну конкурентну позицію вітчизняних галузей з виробництва автомобілів та їх комплектуючих. Вони також вважали, що зарубіжні інвестиції створюють робочі місця, пропонуючи споживачам більш широкий асортимент продукції за нижчими цінами порівняно із ситуацією, якби цих інвестицій не було.
Проте представники “United Auto Worker” (UAW), профспілки працівників автопромисловості, стверджували, що ці зарубіжні інвестиції призведуть до втрати робочих місць у галузях з виробництва автомобілів та їх комплектуючих. Вони та інші критики вважали, що японські заводи зменшать ринкову частку американських виробників автомобілів і запчастин, створюючи для них надлишкові потужності. Було підраховано, що кожні три автомобілі, вироблені на зарубіжному заводі, замінять два імпортних і один американський автомобіль.
Дослідження, проведені федеральним урядом США, проаналізували ймовірні ефекти зростання японської присутності в американській автопромисловості. Згідно з його результатами, діяльність японських автозаводів у Сполучених Штатах призведе до ще більших витрат, оскільки вони наймають менше працівників і використовують більшу кількість зарубіжних комплектуючих порівняно з американськими компаніями.
Коли японці вперше почали здійснювати інвестиції у потужності з виробництва автомобілів у США в 1980-х роках, то багато американців розглядали це як засіб ревіталізації американської авто-індустрії та як нових покупців авто комплектуючих, вироблених у США. Зарубіжні заводи розглядались як спосіб створення робочих місць для працівників автомобільної промисловості США, чиї робочі місця зменшувалися в міру збільшення обсягів імпорту. Коли було оголошено про будівництво зарубіжних заводів, то американці вважали, що вони базуватимуться, в основному, на американських комплектуючих, матеріалах і праці. Очікувалося, що зарубіжні заводи витіснять імпортовані автомобілі з вітчизняного ринку, водночас привносячи нові методи менеджменту і технології у Сполучені Штати.
Очевидно, створення зарубіжних заводів стало значним стимулом розвитку економік регіонів, де вони розміщувалися. Також не було сумнівів, що вони допомагали запровадити японську систему контролю якості, систему доставки та інші виробничі методи у Сполучених Штатах. Проте початкові очікування стосовно цих заводів виправдалися лише частково. Скептики стверджували, що ймовірність імпорту комплектуючих японцями у Сполучені Штати для їх подальшої зборки була вдвічі більшою, ніж для середньої зарубіжної компанії, та у чотири рази більшою порівняно із середньою американською компанією. Широке використання імпортних комплектуючих японськими заводами спричиняє дефіцит торгівлі автомобілями з Японією, що зменшить кількість робочих місць для американських автовиробників.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)