Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – Кириченко O. A. – Автомобільний і залізничний транспорт
З приводу міжнародних автомобільних і залізничних перевезень існує найменша кількість міжнародних угод. Річ у тому, що дорожні перевезення не викликали таких гострих питань про відповідальність, як водні. По-перше, дуже часто автомобілі належали вантажовідправникам. По-друге, нещасні випадки при дорожніх перевезеннях не призводять до таких великих матеріальних втрат, як при водних. По-третє, придорожніх перевезеннях ризик нещасних випадків менший, ніж при морських.
Щодо залізничних перевезень, то майже у всіх країнах залізниці дуже швидко перейшли у власність держави. Оскільки перевізниками були самі держави, то й розвиток міжнародних правил (утому числі про відповідальність перевізників) теж відбувався дещо інакше.
При розробці законодавства про торгівлю різних країн часто використовуються типові правила, розроблені міжнародними неурядовими організаціями. Для автомобільних і залізничних перевезень велике значення має проект правил про відповідальність операторів транспортних терміналів, розроблений в ЮНСІТРАЛ.
Серед міжнародних угод, які містять правила про автомобільні і залізничні перевезення, варто згадати:
– Конвенцію 1966 р. про контракти міжнародного автомобільного перевезення товарів;
– Конвенцію 1980 р. про контракти міжнародного залізничного перевезення товарів;
– Конвенцію 1980 р. про міжнародні комбіновані перевезення товарів.
Повітряний транспорт
Повітряний транспорт частіше використовується для міжнародного перевезення “технологомістких” товарів, вартість яких дуже висока порівняно з їхньою вагою. До послуг повітряних перевізників вдаються виробники устаткування, якщо їм потрібно замінити частини або механізми, що вийшли з ладу, експортери свіжої або мороженої їжі чи іншої продукції, що швидко псується, та виробників, для яких використання повітряного фрахту знижує загальні витрати. Розширення використання повітряного транспорту було прискорене інноваціями в авіапромисловості. Нові повітряні судна мають велику вантажомісткість, використовують більш ефективне навантажувальне устаткування і можуть доставляти стандартні контейнери і нестандартні вантажі. Технічний рівень аеропортів також став вищим.
Плата за провезений вантажів звичайно здійснюється залежно:
– від ваги вантажу,
– або виду товару,
– або одиниці вантажу (наприклад від кількості контейнерів). Серед перешкод, що можуть виникнути в торгівлі послугами в повітряному перевезенні, можна особливо виокремити проблему каботажних перевезень. Каботажним є перевезення між портами, що знаходяться в межах однієї країни. Традиційно іноземним підприємствам заборонено здійснювати каботажні перевезення або їхнє право на це обмежене. Інші труднощі:
– відповідальність перевізника за збитки, завдані вантажовідправнику;
– реєстрація судна і його “національна належність”;
– узгодження маршрутів міжнародних перевезень авіакомпаній різних країн;
– забезпечення безпеки польотів.
У практиці повітряних перевезень багато звичаєвих норм, серед яких слід особливо згадати так звані свободи повітря. Таких свобод п’ять:
1) право пролітати над територією іншої країни;
2) право приземлятися на території іншої країни для ремонту і доза правлення;
3) право перевозити пасажирів в іншу країну і перевозити їх назад. Цей принцип закріплений у двосторонніх угодах;
4) право перевізника однієї сторони брати пасажирів із другої країни і перевозити їх у третю країну;
5) право авіакомпанії однієї країни перевозити пасажирів, що є громадянами іншої країни.
Є багато міжнародних договорів, метою яких є усунення перешкоду торгівлі міжнародними послугами.
Серед угод про повітряні перевезення варто згадати:
– Варшавську конвенцію 1929 р. про уніфікацію деяких правил, що мають відношення до міжнародних повітряних перевезень. Стосується таких питань: єдині підстави для подачі позову про відшкодування збитків вантажу або пасажирам із боку перевізника для країн-учасниць; правила визначення випадків, коли перевізник відповідає за збиток вантажу або пасажирам; межі відповідальності перевізника за збитки;
– Чиказьку конвенцію 1944 р. Вона встановила, що регулярне здійснення повітряних перевезень в іншу країну неможливе без спеціального дозволу тієї країни. Завдяки укладенню Чиказької конвенції з’явилася практика укладання двосторонніх угод про контроль за повітряними перевезеннями;
– Токійську конвенцію 1963 р. про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна;
– Монреальську конвенцію 1971 р. про припинення незаконних дій, спрямованих проти безпеки цивільної авіації;
– Гаазьку конвенцію 1971 р. про припинення незаконного захоплення повітряних суден;
– двосторонні міжнародні договори про повітряне обслуговування.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)