Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – Кириченко O. A. – 6.1. Основні види зовнішньоекономічної діяльності
Глава 6. Організаційна система управління зовнішньоекономічною діяльністю
Основні види зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародна торгів ля. Міжнародний лізинг. Використання активів із-за кордону. Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні інвестиції. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності Чинники управління зовнішньоекономічною діяльністю. Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю. Здійснення зовнішньо-економічної діяльності через посередників. Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування і франчайзинг.
Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства видаються ясними і простими для неспеціалістів. Проте досвідчені працівники добре знають, як багато вигідних зовнішньоекономічних проектів залишилися нереалізованими через так звані дрібниці. В числі таких “дрібниць” помилки у виборі виду міжнародного бізнесу, недооцінка різноманітних форм державного регулювання ЗЕД, нечіткий розподіл функціональних обов’язків між працівниками зовнішньоторговельної фірми, зручне для себе трактування процедур здійснення зовнішньоекономічних угод та ін. Справа в тому, що в кінцевому результаті зовнішньоекономічну діяльність здійснюють посадові особи підприємств різних країн, культура управління в яких має значні відмінності, незважаючи на зовнішню подібність. У світі давно склалися певні традиції у вирішенні організаційних питань. З цими традиціями необхідно рахуватися і молодим незалежним державам, до яких спостерігається певна недовіра з боку міжнародного бізнесу.
Виходячи на міжнародні ринки, кожному підприємству необхідно насамперед вибрати найбільш придатний вид зовнішньоекономічної діяльності.
6.1. Основні види зовнішньоекономічної діяльності
Є різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напряму ЗБД (імпорті експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги) або регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу розрахунків (бартерні операції) тощо.
До основних видів ЗЕД можна включити:
– міжнародну торгівлю;
– міжнародний лізинг;
– використання активів з-за кордону;
– контрактні форми ЗБД;
– міжнародні інвестиції.
При здійсненні міжнародного бізнесу компанії мають вибрати одну з різноманітних форм господарських операцій. Вибираючи, варто уважно розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а також умови здійснення діяльності.
6.1.1. Міжнародна торгівля
Серед наведених форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважною є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами і послугами – результатами національної праці. Залежно від предмета і характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій е різноманітні форми торгівлі.
1. Торгівля готовою продукцією, тобто призначеною та придатною для безпосереднього кінцевого споживання.
Вона здійснюється або за світовими, або за договірними цінами безпосередньо виробником чи через різних посередників. Можливе доопрацювання продукції перед продажем з урахуванням інтересів імпортера, а також обслуговування після продажу. Розрахунки можуть здійснюватися у валюті експортера, валюті імпортера чи у валюті третьої країни.
2. Торгівля продукцією в розібраному вигляді.
Її імпорт, як правило, оподатковується митом за зниженими тарифами, що дає можливість “обходити” високі митні ставки на ввезення готової продукції. Торгівля продукцією в розібраному вигляді виправдана, якщо її монтування за кордоном дає змогу одержати великий прибуток за рахунок використання місцевої дешевої робочої сили (“викруткові технологи”), більш пільгового оподаткування, більш низької оренди землі тощо. Варто мати на увазі, що експорт низки товарів у зібраному вигляді просто об’єктивно неможливий (реактори, портові крани та ін.).
3. Зустрічні поставки
Експортно-імпортні операції, за яких експортери зобов’язуються придбати в імпортерів товари на частину або повну вартість експортованої продукції. їхні найважливіші різновиди:
– бартерні операції передбачають безвалютний, збалансований, базований на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами. їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти;
– викуп застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і модифікацій. При цьому в ціну нової продукції зараховується залишкова вартість виробів, що повертаються;
– операції з давальницькою сировиною передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої переробки. Вони виправдані тоді, коли є величезні запаси сировини, відходів, а потужностей для їх переробки немає або вони недостатні.
В усіх випадках необхідна вартісна оцінка продукції, що передається. Це потрібно для митного обліку, для визначення сум страхових виплат у разі втрати товарів. Штрафні санкції при цьому здійснюються шляхом скорочення або збільшення поставок.
4. Постачання комплектного устаткування.
Поставляються технологічні комплекси з повним комплектом послуг з їхнього проектування, спорудження, налагодження, підготовки до експлуатації в місцевих умовах. Найбільш поширена практика здавання об’єктів “під ключ”, що передбачає оплату після прийняття їхнім замовником. Такі угоди передбачають також постачання необхідних матеріалів та інструменту, навчання місцевих кадрів, сприяння в організації й управлінні виробничим процесом, забезпечення експлуатації об’єкта в період дії гарантійного терміну.
5. Торгівля ліцензіями.
Йдеться про надання на певних умовах якомусь суб’єкту прав на використання винаходів, “ноу-хау” і т. ін. Протягом визначеного терміну за відповідну винагороду. Якщо технічні нововведення не захищені патентом, то йдеться про безпатентну ліцензію. Найбільшого поширення набули ліцензійні угоди, що передбачають комплексний міжнародний технологічний обмін з наданням “ноу-хау”, інших послуг. У ліцензійній угоді чітко й однозначно визначаються вид ліцензії (безпатентна чи патентна), обсяг прав на використання переданої технології (повна, проста чи виключна), форма розрахунків (“роялті” або паушальні платежі), сфера і межі застосування технології, термін дії ліцензійного договору. Важливо пам’ятати, що в період дії ліцензійної угоди сторона, що приймає, зобов’язана інформувати продавця (ліцензіара) про всі зміни у технології.
6. Подорожі, туризм і транспорт.
Надходження від транспортування товарів і туризму можуть стати важливим джерелом прибутку для міжнародних агентств повітряних сполучень, компаній морських перевезень, агентств з попереднього бронювання квитків і місць, а також готелів. Наприклад, стан економіки таких країн, як Греція і Норвегія, багато в чому залежить від прибутків, що надходять від перевезення іноземних вантажів на їхніх суднах. На Багамських островах від іноземного туризму одержують значно більше прибутку, ніж від товарного експорту. Звичайно, Україна ще помітно відстає за цим показником від інших країн, проте тенденції в ряді регіонів вже подають надію на відчутні зміни. Особливо важливо зазначити, що це одна з найбільш динамічних форм ЗБД.
Міжнародний туризм
Вкладені один раз інвестиції в будівництво готелів, транспортних вузлів і артерій, місць проведення дозвілля тощо швидко окупляться і за наявності належних передумов принесуть стабільний і високий прибуток. Йдеться як про прийняття іноземних туристів, так і про відправлення за кордон власних громадян. Міжнародний туризм веде до різкого збільшення зайнятості не тільки у сферах, безпосередньо з ним пов’язаних, а й у транспорті, виробництві туристичного спорядження, сувенірів і т. ін.
Експортування й імпортування виробів є для більшості країн основним джерелом міжнародних прибутків і витрат. Серед компаній, які беруть участь у міжнародному бізнесі, переважають ті, що здебільшого займаються імпортом і експортом, ніж будь-яким іншим видом операцій.
Імпорт та (або) експорт продукції часто є першою зовнішньоекономічною операцією, яка проводиться тією чи іншою фірмою. Це пояснюється тим, що на початковій стадії залучення до міжнародного бізнесу ці операції передбачають зазвичай мінімальні зобов’язання і найменший ризик для ресурсів фірми. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, що зводить до мінімуму потребу в додаткових капіталовкладеннях. Крім того, вони можуть вдаватися до послуг торгових посередників, що за комісійні візьмуться здійснювати експортно-імпортні функції, усуваючи, таким чином, і необхідність у залученні досвідченого персоналу для зовнішньоторговельних операцій.
Експортно-імпортні операції не припиняються фірмами і тоді, коли вони переходять до інших фірм міжнародного бізнесу. У такому разі вони продовжуються або у вигляді аналогічного бізнесу на інших ринках, або як доповнення до нових видів бізнесу.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)