Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності – Кириченко O. A. – 3.2.14. Співдружність Незалежних Держав
Співдружність Незалежних Держав (СНД) – це об’єднання 12 суверенних держав, колишніх радянських республік. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав була підписана вищими керівниками Республіки Білорусь, Російської Федерації та України 8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі. 21 грудня 1991 р. в м. Алмати на нараді глав нових незалежних держав було підписано Протокол до Угоди, в якому констатувалося, що Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і Україна на рівноправних засадах утворюють Співдружність Незалежних Держав. Грузія долучилася до співпраці в межах СНД пізніше.
Статут СНД був прийнятий 22 січня 1993 р. Членство в організації є добровільним, і згідно зі ст. 10 Угоди про Співдружність Незалежних Держав кожен з учасників має право призупинити чи припинити своє членство, повідомивши про це учасників за рік. У 2005 р. зі складу СНД вийшов Туркменістан, а в 2007 р. без будь-яких декларацій брав участь у всіх засіданнях СНД.
Відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року “Про формування Єдиного економічного простору” від 15.06.2006 р. № 952 основною метою участі України у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору є створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, з урахуванням норм і принципів СОТ, а також вимог, що випливають з інтеграції України до Європейського Союзу.
На виконання домовленостей, досягнутих під час Саміту Президентів чотирьох держав 27 серпня 2005 р. Українська сторона бере участь у переговорному процесі стосовно узгодження 92 міжнародно-правових документів, що розробляються в рамках формування ЄЕП.
На сьогодні в результаті переговорного процесу стосовно узгодження міжнародно-правових документів, що підлягають підписанню у першочерговому порядку, в чотирьохсторонньому форматі узгоджено 14 проектів угод, стосовно яких Українською стороною здійснюються внутрішньодержавні процедури з метою підготовки до підписання.
Це такі проекти Угод:
– Угода про визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митні кордони держав – учасниць Угоди про формування Єдиного економічного простору;
– Угода про прийняття єдиних правил визначення країни походження товарів із третіх країн;
– Угода про вивізне мито по відношенню до товарів, що постачаються в треті країни;
– Угода про поетапне скасування кількісних обмежень у взаємній торгівлі;
– Угода про спрощення порядку митного оформлення і митного контролю на внутрішніх кордонах держав – учасниць Угоди про формування Єдиного економічного простору;
– Угода про єдині умови транзиту товарів через території держав – учасниць Угоди про формування ЄЕП;
– Угода про порядок реекспорту товарів, що походять з території держав – учасниць ЄЕП;
– Угода про єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності ЄЕП;
– Угода про перелік основних макроекономічних показників;
– Угода про механізм контролю за реалізацією заходів зі зближення макроекономічних показників держав – учасниць ЄЕП;
– Угода про єдині принципи стягнення непрямих податків у взаємній торгівлі держав – учасниць ЄЕП;
– Угода про проведення узгодженої політики у сфері технічного регулювання, санітарних (в тому числі ветеринарних) і фітосанітарних заходів;
– Угода про основи інвестиційної політики та вільного руху капіталу на території держав – учасниць Угоди про формування Єдиного економічного простору.
Угода про організацію обміну інформацією про переміщення товарів і транспортних засобів міжмитними органами держав – учасниць Угоди про формування Єдиного економічного простору.
Україна є асоційованим членом Співдружності Незалежних Держав. Вона не підписала Статут СНД, оскільки деякі його положення суперечать українському законодавству. Застереження України викликає ст. 4 Статуту, що фактично фіксує нерівний статус внутрішніх та зовнішніх кордонів Співдружності, та статті 11,12, 14, які надають підстави для створення системи колективної безпеки, що несумісне з позаблоковістю. Україна ставиться до СНД як до організації з дорадчими функціями і віддає перевагу двосторонньому співробітництву перед багатостороннім.
Співдружність не має наддержавних повноважень. Всі органи володіють виключно консультативними та координаційними функціями. У межах створюються такі структурні органи:
– Рада глав держав – учасниць Співдружності;
– Міжпарламентська Асамблея;
– Рада голів урядів;
– Рада міністрів закордонних справ (комісія з миротворчої діяльності);
– Координаційно-консультативний комітет держав-учасниць;
– Економічний союз, міждержавний економічний комітет;
– Економічний суд;
– Рада міністрів оборони держав-учасниць;
– Штаб координації військового співробітництва держав-учасниць;
– Рада командувачів прикордонними військами держав-учасниць;
– Комісія з питань прав людини;
– Рада міністрів внутрішніх справ;
– Органи галузевого співробітництва.
Офіційним місцем перебування координуючих органів СНД є м. Мінськ (Білорусь). Тут знаходяться Виконавчий секретаріат, Економічний суд СНД та низка галузевих органів Співдружності.
28 лютого 2008 р. на зустрічі глав чотирьох держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації та України в Москві була зроблена заява про намір сформувати Єдиний економічний простір (ЄЕП).
Література
1. Кириченко O. A., Лаптев СМ.. Потійко Ю. Л. Банківські системи різних країв: Навч. посіб. – К.: КРОК, 2001.
2. Мережко АА. Lex mercatoria: теория и принципы транснационального торгового права. – К., 1999.
8. Ноздрева Р. В. Организация и управление внешнеэкономической деятельностью. – М., 1999.
4. Сергеев П. В. Мировая экономика: Учеб. пособие для вузов. – М., 1999.
5. Циганкоаа Т. М.. Гордсева Т. Ф. Міжнародні організації: Навч. посіб. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)