Менеджмент у галузі охорони здоров’я – Баєва О. В. – Канада
У країні надання медичної допомоги організовано за принципами системи Беверіджа, за якою держава забезпечує безкоштовну, загальнодоступну і кваліфіковану медичну допомогу своїм громадянам. Система охорони здоров’я має профілактичну спрямованість. Водночас медична допомога не є безкоштовною, в повному розумінні слова пацієнти сплачують її вартість через податки. Крім цього, в країні існує мережа лікарів, які практикують приватно.
Система охорони здоров’я Канади має обгрунтовану законодавчу базу. її формування відбувалося в кілька етапів.
На першому етапі (початок 40-х років XX ст.) законодавчо закріплено надання цільових субсидій для спеціальних програм охорони здоров’я та для будівництва лікарняних закладів. Така нормативно-правова база сприяла розвитку мережі лікарняних закладів у країні.
На другому етапі (1957 р.) було прийнято закон про медичне страхування, який закріпив федерально-провінційний розподіл фінансових ресурсів на медичну допомогу. При цьому якісні показники надання медичної допомоги визначалися національними вимогами.
На третьому етапі (1968-1979 рр.) було прийнято законодавчі документи, які формували канадську систему медичного страхування Медікер та встановлювали розподіл коштів на лікарняну та позалікарняну медичну допомогу. В 1984 р. в Канаді було прийнято закон про охорону здоров’я, який закріпив основні принципи Медікеру:
O забезпечення сучасного рівня медичної допомоги в лікарнях;
O забезпечення медичною допомогою всіх громадян та тих, хто має право на проживання в країні незалежно від їх фінансового стану;
O державне управління неприбутковими провінційними системами медичного страхування;
O проведення взаєморозрахунків за медичні послуги, отриманих у лікарнях Канади.
Швеція
Державна політика Швеції в галузі охорони здоров’я спрямована на забезпечення рівних можливостей в отриманні медичної допомоги та створенні здорового способу життя для всіх членів суспільства. В 1983 р. у Швеції було прийнято закон про охорону здоров’я, згідно з яким кожний громадянин має рівні права на медичну допомогу, відновлення здоров’я та профілактику захворювань. Страхова система на випадок захворювання охоплює майже все населення країни.
Політика держави в галузі охорони здоров’я надала можливість провести низку структурну реорганізацію в галузі:
O розвиток первинної медико-санітарної допомоги;
O зростання терапевтичних ліжок, завдяки чому збільшився термін перебування хворого в стаціонарі;
O наближення медичної допомоги до місця проживання пацієнта, що реалізується, шляхом:
-розширення мережі районних лікарень;
-розвитку мережі будинків медсестринського нагляду;
– інтенсифікації процесу діагностики та лікування.
Державна політика в галузі охорони здоров’я передбачає жорсткий адміністративний контроль із боку державних структур над процесом надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я. Цей принцип має негативні наслідки:
O тенденція до вирівнювання доходів лікарів, що зменшує мотивування праці;
O бюрократизація;
O зниження ефективності надання медичної допомоги.
Проте недоліки в системі організації медичної допомоги у Швеції мають бути нівельованими загальною державною стратегією галузі, яка реалізується за такими засадами:
O активне залучення населення до зміцнення свого здоров’я;
O пріоритет груп ризику в отриманні медичної допомоги;
O розробка довгострокової політики покращення здоров’я нації;
O пріоритет охорони здоров’я при розподілі державних фінансових ресурсів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)