Менеджмент у галузі охорони здоров’я – Баєва О. В. – 1.2. Рівні управління та групи менеджерів
За функціями, які виконують керівники, їх поділяють на такі рівні управління:
O технічний – забезпечує щоденні операції і дії, необхідні для ефективної роботи організації;
O управлінський – забезпечує координацію роботи структурних підрозділів організації;
O інституційний – визначає місію та цілі організації, забезпечує довгострокове планування, зв’язки організації із зовнішнім середовищем.
Трьом рівням управління відповідають три групи менеджерів: молодші менеджери; середні менеджери; менеджери вищого рівня (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Відповідність рівнів управління менеджерським посадам
Менеджери першого рівня – низової ланки управління (супервайзери) – не керують роботою інших менеджерів, в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань (надання медичних послуг), відповідають за безпосереднє використання матеріальних ресурсів (лікарські засоби, товари медичного призначення).
Типовою назвою посади на цьому рівні є адміністратор, старша медична сестра.
Менеджери середнього рівня спрямовують роботу молодших менеджерів і мають широкий діапазон влади. Середніх менеджерів поділяють на:
O лінійних – керують окремими підрозділами. Вони управляють і кадрами, і фінансами, і технологічними процесами підрозділу. Прикладом такого лінійного менеджера може бути завідувач поліклініки в багатопрофільній лікарні.
O функціональних – функціональні менеджери здійснюють керівництво функціональними підрозділами. Обіймають посади головного бухгалтера, завідувача економічного відділу, завідувача відділення терапії, хірургії, клінічної лабораторії тощо.
В останні десятиріччя помітна тенденція до реструктуризації та скорочення управлінського апарату великих корпорацій. Це стосується насамперед середніх менеджерів.
У багатьох зарубіжних компаніях відмовилися від середніх менеджерів, що дало можливість зробити пірамідальну структуру організації більш плоскою і прискорило передачу інформації на нижчі ієрархічні рівні. У таких організаціях процес прийняття та реалізації управлінських рішень відбувається теж швидшими темпами.
Наприклад, компанія “Крайслер” зменшила кількість керівників середньої ланки на 40 %. У компанії Eastman Kodak кількість менеджерів середньої ланки скоротилась на 30 %, а кількість ієрархічних сходинок – із 7 до 3. У компанії Medical Systems Group, яка входить до складу General Electric, кількість середніх менеджерів змершилася на 35 %.
Менеджери вищого рівня (топ-менеджери) відповідають за довгострокове планування, визначення широких цілей і стратегій, безпосередньо управляють роботою середніх менеджерів.
Вищий організаційний рівень – найменша за чисельністю ланка керівництва. Навіть у найбільших організаціях керівників вищої ланки – усього кілька людей.
Типові посади керівників вищої ланки в бізнесі – це голова Ради директорів, президент, віце-президент корпорації. В армії їх можна порівняти з генералами, у середовищі державних діячів – з міністрами, а в лікувально-профілактичному закладі – з головним лікарем.
На сьогодні в Україні керівниками державних лікувально-профілактичних закладів працюють переважно лікарі, які мають значний досвід та високу кваліфікацію з медичної спеціалізації, проте не мають спеціальної підготовки з питань управління та економіки охорони здоров’я. Наявність спеціальної освіти не є пріоритетною ознакою при призначенні на посаду головного лікаря.
Лікувально-профілактичні заклади недержавної форми власності можуть мати двох топ-менеджерів: головного лікаря, який відповідає за якість надання медичної допомоги, та директора. Директор відповідає за раціональну фінансово-господарську діяльність лікувально-профілактичного закладу, а також за використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Тобто такі, якісно нові для України, фахівці повинні “звільнити головного лікаря від немедичної роботи”.
Міжнародний досвід у країнах із розвинутою системою охорони здоров’я свідчить про доцільність керівництва багато профільних медичних установ спеціалістами за фахом Health Service Management або Health Care Management.
Топ-менеджери відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому або для основної частини організації.
Якщо вище керівництво фірми вирішує перевести корпорацію на випуск комп’ютерів до того, як компанія може вести конкуренцію з “Ай Би Зм”, то керівники середньої і низової ланок мало що можуть зробити, щоб перешкоджати великому провалу.
Керівники вищої ланки накладають відбиток своєї особистості на весь вигляд компанії. Наприклад, атмосфера, в якій діє уряд, та й уся країна звичайно зазнає значних змін при новому президенті.
Тому успішно діючі керівники вищої ланки у великих організаціях цінуються дуже високо, і їхня праця оплачується дуже добре.
Менеджери вищого рівня несуть відповідальність за широкомасштабні цілі.
Топ-менеджери відповідають перед:
O радою директорів (у корпорації);
O офіційними органами (в уряді);
O довіреними особами (некомерційних організаціях).
(2 votes, average: 4,50 out of 5)