Менеджмент туризму – Кіптенко В. К. – 3.3.2.1. Сутність діяльності туристичних організацій
3.3.2.1. Сутність діяльності туристичних організацій
Туристична організація в системі менеджменту туризму займає особливе місце – вона є невід’ємним елементом системи управління туризмом; взаємодіє з іншими елементами системи і має вплив на їх функціонування.
Важливість і необхідності існування в туристичному регіоні об’єднаної туристичної організації незаперечна. Вона повинна виконувати кооперативні завдання у своєму регіоні. В різних джерелах туристичні організації називаються по-різному і на них покладаються різні функції менеджменту.
З одного боку, туристичну організацію можна визначити як особливий вид організаційної структури управління, яка бере на себе функцію координатора в туристичному регіоні. Для ефективного менеджменту важливо, щоб різноманітні функції як окремого підприємства, так і туристичного регіону координувалися спеціальними структурами.
З іншого боку, туристичні організації є туристичними посередниками, тобто вони повинні виконувати маркетингові функції, бути кооперативними та мати можливість організовувати роботу як на державному рівні, так і у приватному секторі.
Особливим видом туристичної організації може бути рекламний центр, який здійснює роботу із залучення до країни іноземних туристів (організує рекламні тури та інші рекламні кампанії з просування турпродукту). Важливе значення при цьому має функціонування туристичних інформаційних центрів.
У будь-якому випадку туристичні організації формують туристичну політику, тобто мають створювати вигідні умови і стимулювати розвиток туризму в регіоні.
Оскільки туризм є відображенням соціально-економічних відносин в житті окремих країн і одночасно складником міжнародних відносин, випинають необхідні передумови, організації усього комплексу туристичної діяльності та управління ним як у межах держави, так і на міжнародному рівні (додаток 4). Вони реалізуються, зокрема, у функціонуванні туристичних організацій, які класифікують за такими ознаками:
– національно-територіальною: міжнародні, регіональні та національні;
– суспільно-державною: урядові, громадські, приватні;
– видом діяльності: регулюючі, постачальники, ринкові агенти, розробники, консультанти, проектні організації, освітні організації, видавництва, професійні асоціації, торгові та споживчі організації;
– сферою діяльності: транспортні (авіаційні, автобусні, залізничні, автомобільні та круїзні), туроператори, турагентства, місцеві профспілки.
Отже, організаційні структури, призначені для менеджменту туризму, охоплюють державні та приватні організації на міжнародному, регіональному, національному, а також частково на місцевому, рівнях управління. Такі організації необхідні для планування розвитку туризму в світі, в окремих регіонах та країнах, координації збуту туристичного продукту. При цьому всі рівні управління тісно взаємопов’язані.
Організаційними структурами, що функціонують як об’єкти системи менеджменту в межах певної країни є туристичні організації у вигляді приватних (господарських) об’єднань та державних (управлінських) структур, які діють на трьох рівнях: національному (федеральному), обласному та міському (комунальному).
Яскравий приклад і свого роду модель такої структури репрезентує Німеччина. Федеральний рівень охоплює туристичні організації федерального або загальнодержавного рівня, які прямо або опосередковано впливають на туризм: міністерство шляхів сполучення затверджує зміни тарифів на залізниці; міністерство юстиції та комітет митного контролю контролює візовий режим перетину кордону туристами. Крім міністерств діють спеціальні комітети, які займаються вирішенням суперечок між туристичними підприємствами і туристами; роблять незалежні експертні висновки щодо якості туристичних послуг, визначають певні проблеми розвитку всієї індустрії і стратегічні шляхи їх вирішення.
Саме на цьому рівні розробляється національна туристична політика. Якщо вона підтримується механізмами реалізації й необхідним фінансуванням, орієнтована на збереження і примноження туристичних місцевостей і центрів, створення туристичної інфраструктури, то зможе забезпечити ефективний розвиток туристичного регіону.
Державні організації регіонального рівня розробляють власні програми підтримки туризму в регіоні. Вони безпосередньо контролюють збереження пам’яток культури й екологічну ситуацію, сприяють розвитку туристичної інфраструктури, ремесел, курортних закладів та соціального туризму. Крім того, такі організації реалізують регіональний маркетинг, спрямований на створення привабливого іміджу туристичного регіону і, відповідно, на регулювання попиту на конкретний територіальний туристичний продукт.
Особливість туристичних організацій місцевого (комунального) рівня полягає в тому, що функціонально досить важко відокремити державну та приватну сторони їхньої діяльності. Раніше формуванням інфраструктури, рекламою та обслуговуванням гостей займалися управління з туризму. Останніми роками виконання цих завдань узяли на себе майже всюди приватні правові організації – туристичні управління, об’єднання, інформаційні центри, різні товариства та ін. Членами туристичних організацій комунального рівня стають здебільшого готельні та торговельні підприємства, а також всі особи та фірми, зацікавлені в розвитку туризму в своїй місцевості.
Туристичні управління та об’єднання розрізняються насамперед за видами їх фінансування: управління найчастіше фінансуються із засобів державного бюджету, а об’єднання – за рахунок членських внесків та доходів від діяльності приватних туристичних структур.
Управління та об’єднання вирішують ті самі завдання, якими раніше займалися управління з туризму: формування інфраструктури, реклама, обслуговування гостей, посередницькі послуги із розселення туристів.
Аналізуючи проблеми менеджменту будь-якого туристичного регіону, слід мати на увазі, що крім державних є приватні (недержавні ) туристичні організації. Серед них вирізняють такі.
Об’єднання туристичних посередників (туроператорів і турагентств) розробляють правила укладання угод в туристичній галузі; захищають від монополії у галузевій діяльності; контролюють факти нелегальних методів роботи (без ліцензії); реалізують підтримку підприємств – членів об’єднання в правових і податкових питаннях; аналізують діяльність підприємств та інші заходи, які сприяють підвищенню ефективності підприємств; організовують навчання і підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів туристичної індустрії.
Наприклад, у Німеччині головною організацією, яка об’еднує туристичних посередників на федеральному рівні, є Німецький союз туристських бюро (DRV), що репрезентує інтереси турбюро та туроператорів. У Швейцарії ті самі завдання виконує Швейцарський союз турбюро.
Приватні туристичні організації готельного та ресторанного типу. Готельні підприємства та заклади громадського харчування всіх категорій, які передбачають туристичні послуги, часто об’єднуються в місцеві союзи, щоб ефективніше захищати свої спільні інтереси, акумулювати ресурси і реалізувати маркетингові програми спільного інтересу. Якщо сфера діяльності такої організації виходить за межі міста або району, то йдеться про регіональні секції та об’єднання. Регіональні об’єднання, у свою чергу, мають представників в обласних або національних об’єднаннях. Основними завданнями організацій вищого рівня є маркетинг та консультування членів об’єднання.
У Німеччині, наприклад, на федеральному рівні такими завданнями займається Об’єднання німецьких готельних та ресторанних господарств (DEНОGA), у Швейцарії – Швейцарське готельне об’єднання (SHV) та Швейцарський союз господарників (SWV). DEНOGA викопує професійні, податкові та соціально-політичні завдання, що стоять перед німецькими готельними та ресторанними структурами. Інтереси підприємств представлені через об’єднання як у парламенті та уряді, так і в управліннях, організаціях та інших об’єднаннях. Крім того Об’єднання німецьких готельних і ресторанних структур займається підготовкою спеціалістів, проводить науково-дослідну роботу; веде переговори з профспілками щодо підвищення зарплати кухарям. Швейцарське готельне об’єднання також займається підготовкою спеціалістів для туристичної галузі, представляє інтереси готелів та видає каталоги.
Приватні туристичні організації на місцевому рівні. Туристичні управління, об’єднання на місцях використовують переваги спільного представництва своїх інтересів на вищих рівнях управління. У Німеччині на федеральному рівні інтереси районних об’єднань представляють Німецький туристичний союз (DFV), Німецьке об’єднання курортних підприємств (DBV). У Швейцарії специфічні інтереси місцевих курортних організацій на вищому рівні захищає Швейцарське об’єднання курортних підприємств (VSB). Вони сприяють розвитку лікувальних, курортних послуг, стежать за збереженням природних ресурсів.
Рекламні організації із залучення до країни іноземних туристів. У багатьох країнах світу функціонують організації та заклади, які займаються національною рекламою. У Німеччині це Німецький туристичний центр (DZT), у Швейцарії – “Туризм Швейцарії”. Німецький туристичний центр – це туристична організація, яка за дорученням федерального уряду займається питаннями в’їзного туризму. Можна сказати, що це національна маркетингова організація, що поширює рекламу для приваблення до Німеччини іноземних туристів. З цією метою вона має свої представництва в багатьох країнах.
Таким чином, державні (урядові) туристичні організації – це заклади, які працюють на трьох рівнях: національному, обласному та районному (місцевому). Громадські і приватні туристичні організації діють також на трьох рівнях, однак створюються та фінансуються вони недержавними структурами (об’єднаннями та союзами). Найбільший ефект досягається тоді, коли державні, громадські та приватні підприємства об’єднують свої інтереси і діють злагоджено в межах певної єдності моделі державного управління. Визначають три типи таких моделей.
Перша модель передбачає відсутність центральної державної туристичної адміністрації. Усі питання вирішуються на місцях на основі принципів ринкової саморегуляції. Уряди окремих країн приймають рішення про запровадження такої моделі у тих випадках, коли туризм взагалі не розглядається як важлива сфера національного розвитку або суб’єкти туристичного ринку свідомі і займають сильні позиції, тобто здатні вирішувати власні проблеми без державного втручання.
Така модель управління індустрією туризму характерна для США. Державна структура, яка займалася питаннями туризму в цій країні (USTTA) була ліквідована у 1997 р. через низку причин:
– скорочення витрат федерального бюджету;
– стійкі позиції США на міжнародному ринку туризму;
– визнану привабливість країни для зарубіжних туристів;
– наявність потужних приватних компаній, що можуть зробити великі самостійні рекламні акції в інтересах усього національного ринку.
Друга модель передбачає наявність сильного й авторитетного міністерства, яке контролює діяльність усієї галузі. Для її реалізації необхідні певні умови:
– великі фінансові надходження в індустрію туризму, рекламну і маркетингову діяльність;
– інвестування в туристичну інфраструктуру.
Організація управління туріндустрією за такою моделлю представлена в Туреччині, Єгипті, Тунісі та інших країнах, в яких туризм є одним з основних джерел валютних надходжень.
Третя модель переважно застосовується в європейських країнах і грунтується на тому, що питання розвитку туристичної діяльності країни вирішуються на рівні багатогалузевого міністерства, найчастіше з економічним спрямуванням. Підрозділ цього міністерства, який займається питаннями туризму, діє у двох напрямах:
– займається глобальними питаннями державного регулювання (розробкою нормативно-правової бази, координацією діяльності регіонів, міжнародним співробітництвом на міждержавному рівні, обробкою статистичної інформації);
– маркетинговою діяльністю, участю у виставках, управлінням туристичними представництвами за кордоном.
Державна турадміністрація у розвинутих європейських країнах взаємодіє з місцевою владою, приватним бізнесом та громадськістю для залучення до виконання державних завдань фінансів з приватного сектору, знаходження вигідних форм співробітництва між органами управління різних рівнів. Наслідком такої політики є функціонування змішаних (державно-приватних) інституцій у сфері регулювання туристичної діяльності.
Контрольні запитання і завдання
1. Розкрийте сутність поняття “туристична організація”.
2. За якими ознаками класифікують туристичні організації?
3. Охарактеризуйте рівні функціонування туристичних організацій країни.
4. У чому полягає сутність різновидів недержавних туристичних організацій?
5. Які спільні та відмінні риси мають різні моделі державного управління в туризмі?
(2 votes, average: 4,00 out of 5)