Менеджмент сервісу – Сахно Є. Ю. – 14.2. Організація міжнародної торгівлі технологіями
Відповідно до розробленого ЮНКТАД проекту Міжнародного кодексу поведінки в галузі передавання технологій, співробітництво на міжнародному ринку науково-технічних, технологічних послуг може відбуватися у ліцензійній торгівлі; на надання ноу-хау, технічного досвіду; надання технологічних знань, інжинірингових послуг; промислово-технічного співробітництва; науково-технічної і виробничої кооперації; інвестиційного співробітництва, оренди, лізингу; організації наукових конференцій симпозіумів, виставок, ярмарків та ін. [47].
Ліцензійна форма співробітництва на міжнародному ринку послуг
Здійснюється вона на підставі Ліцензійної угоди (договору) – угоди про надання прав на виробниче і комерційне використання винаходів, технічних знань, товарних знаків та ін. Це означає передавання ліцензіаром (власником винаходу, патенту, технічної або психологічної новинки) Ліцензіату (особі, яка отримує право на використання об’єктів інтелектуальної власності) дозволу на використання ліцензованого об’єкта.
Появі ліцензійних угод сприяло патентне право як Право виняткового користування – абсолютне право, що належить лише визначеній законом (договором) особі з виключенням можливості користування ним будь-якою іншою особою. У сучасній ліцензійній практиці розрізняють патентні, безпатентні (залежно від наявності патенту), а також прості, виняткові, повні (залежно від характеру та обсягу прав на використання об’єкта) ліцензії.
Патентна ліцензія означає передавання права використання патенту без відповідного ноу-хау (“чистий патент”).
Безпатентні ліцензії (ліцензія на використання ноу-хау без патенту на винахід) охоплюють більшість ліцензійної торгівлі, оскільки набуття “чистого патенту”, зазвичай, супроводжується додатковими науково-дослідними розробками, витратами на впровадження у виробництво, для чого ліцензіат повинен володіти розвинутою технологічною базою.
Проста ліцензія означає, що ліцензіар дозволяє ліцензіату на певних умовах використання винаходу або ноу-хау, залишаючи за собою право на самостійне їх використання і передавання їх іншим ліцензіатам.
Виняткова ліцензія надає монопольне право лише одному ліцензіату на використання об’єкта ліцензії відповідно до умов угоди, у зв’язку з чим ліцензіар втрачає права на його використання і не може надати їх іншим особам (фірмам). В окремих випадках за ліцензіаром може залишатися право на самостійне використання об’єкта ліцензії, а також на надання ліцензії іншим особам (фірмам) на умовах, що не суперечать умовам першої угоди.
Повна ліцензія передбачає виняткове право ліцензіата на використання патенту або ноу-хау протягом терміну дії угоди.
Найчастіше використовують такі види ліцензійних договорів:
– договір простої ліцензії. Поширений він у тих галузях, де об’єкти ліцензій належать до сфери масового виробництва і широкого вжитку, а вироблена продукція не піддається точному обліку. Крім того, потреба в продукції настільки масштабна, що наявність кількох ліцензіатів на ринку однієї країни не заважатиме нормальній реалізації виробленої за ліцензією продукції (медикаментів, продуктів харчування та ін.);
– договір виняткової ліцензії. Він передбачає монопольне право ліцензіата на використання предмета договору на обумовленій території. Цей вид договору найчастіше використовується у міжнародній торгівлі послугами;
– договір повної ліцензії. Його укладають, зазвичай, за відсутності у ліцензіара змоги для самостійного використання винаходу, а також продажу його на ринку.
Термін дії ліцензійної угоди залежить від патентної ситуації (терміну дії патентів та їх надійності); прагнення ліцензіара отримувати від ліцензіата дані щодо вдосконалення об’єкта угоди під час її дії; необхідного для освоєння ліцензії часу; термінів морального старіння об’єкта угоди; умов оплати; зацікавленості ліцензіата. Унаслідок цих та інших чинників ліцензійні угоди укладають, зазвичай, на такі терміни:
А) безпатентні ліцензії, освоєння яких не потребує значних капітальних витрат і великих термінів впровадження, – 3-5 років;
Б) патентні ліцензії, об’єктом яких є продукція з нетривалим терміном морального старіння (електроніка, приладобудування, зв’язок та ін.), – 5-7 років;
В) безпатентні ліцензії, використання яких пов’язане з тривалими термінами поставки, освоєння обладнання, значними капітальними витратами, – 7-10 років.
Поширеними при передаванні технології є ліцензійні угоди на набуття ноу-хау, поєднані з контрактом на технічне сприяння, промислове і комерційне використання патенту, а також із контрактом на інженерно-консультативні послуги, використання товарного знака і технічну допомогу.
Реалізація ноу-хау переважно здійснюється одночасно з укладенням ліцензійних угод. Це може передбачатись у договорах на інвестиційне співробітництво, надання консалтингових та інших послуг. Продаж ноу-хау завжди сприяє збільшенню доходів продавців і прискоренню освоєння предмета угоди покупцем.
Угоди на передавання ноу-хау мають такі специфічні особливості:
– сторони повинні чітко визначити зміст, корисність ноу-хау і ті його особливості, на які поширюється дія угоди (при цьому інтереси експортерів та імпортерів є розбіжними: імпортери намагаються звузити зміст ноу-хау, експортери – розширити його)
– детальне формулювання обов’язків експортера щодо передавання розробок, а також гарантійних обов’язків (технічний рівень, патентна чистота використаних рішень).
Якщо під час переговорів не вдається продати ноу-хау без розкриття секрету виробництва до моменту підписання контракту, доцільним є укладення попередніх угод, відповідно до яких іноземний партнер бере на себе зобов’язання не розголошувати і не використовувати суть ноу-хау у разі не укладення угоди.
Торгівля ліцензіями може здійснюватись безпосередньо між власниками і споживачами патентів, ноу-хау, а також через посередників. Посередницькі функції при цьому виконують інжинірингові компанії, котрі закладають у свої дослідницькі розробки, створені проекти використання винаходів і ноу-хау. У міжнародній торгівлі ліцензіями збільшується кількість спеціалізованих фірм, які купують ліцензії, за свій рахунок удосконалюють розробки, на які вони поширюються, ще до створення промислових установок і перепродують разом із ноу-хау та обладнанням.
Оплата ліцензійних угод найчастіше здійснюється у таких формах:
1) роялті – періодична ліцензійна плата за використання виробів, патентів, ноу-хау, випуск книг, прокат кінофільмів та ін. Здійснюють її у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми реалізації продукції, виробленої за ліцензованою технологією) наприкінці кожного року дії угоди, починаючи з моменту випуску продукції. Форма розрахунку від суми реалізації використовується тоді, коли важко визначити реальний прибуток ліцензіата або коливання цін на світовому ринку може зменшити прибуток ліцензіата й ускладнити виплату роялті у встановленому розмірі. При довгострокових угодах використовуються диференційовані ставки, які змінюються за роками;
2) паушальна плата – виплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди за один раз або у два-три прийоми. Використовують її, зазвичай, під час реалізації прав на патенти або розробки технології на рівні ідеї;
3) комбінована плата – форма розрахунків, яка складається з паушальної плати (10-13% загальної ціни ліцензії) і подальших періодичних відрахувань (роялті);
4) перехресне ліцензування – взаємний обмін ліцензіара і ліцензіата ліцензіями на пільгових умовах, що включає інформування про всі вдосконалення, доробки, нововведення в межах предмета і термінів дії угоди. Зародившись у середині 70-х років XX ст., перехресне ліцензування набуло активного розвитку внаслідок розширення масштабів науково-технічного співробітництва, науково-виробничої кооперації, взаємодії транснаціональних компаній та їх філіалів. Перехресне ліцензування має здебільшого внутрішньо фірмовий (монополістичний) характер, що пов’язано з торгово-економічною стратегією транснаціональних компаній, які є головними суб’єктами міжнародного обміну науково-технічними новаціями.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)