Менеджмент персоналу – Мурашко M. I. – Відшкодування збитку, завданого з вини працівника
Процес відшкодування збитку, завданого підприємству, установі, організації з вини працівника, має такі складові: – визначення розмірів збитку (ст. 135 КЗпП України); — порядок відшкодування збитку (ст. 136 КЗпП України). Розмір збитку, завданого підприємству, установі, організації, визначається за фактичними витратами на підставі даних бухгалтерського обліку з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей, за вирахуванням зношення відповідно до встановлених норм.
При розкраданні, недостачі, навмисному знищенні або навмисному псуванні матеріальних цінностей збиток визначається на підставі висновків експертів.
Порядок визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей установлено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009 і від 20.01.97 № 34.
Якщо збиток завдано з вини кількох працівників, кожний із них відшкодовує лише ту частину, яка припадає на нього, і не відповідає за інших. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом установлено, що збиток підприємству, установі завдано спільними навмисними діями кількох працівників або працівника й інших осіб (Постанова пленуму Верховного Суду України від 28.03.97 № 3).
Умови колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Якщо в незбереженні матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи, суд розглядає питання про притягнення їх до відповідальності в справі як співвідповідачів і визначає частину збитку, що відповідає ступеню провини кожного з них, і розмір збитку, що підлягає відшкодуванню, з урахуванням виду та меж матеріальної відповідальності, покладеної на них.
Решта збитку розподіляється між членами колективу (бригади) відповідно до Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (Постанова пленуму Верховного Суду України від 28.03.97 № 3).
Суд при визначенні розміру збитку, який підлягає відшкодуванню, крім прямого дійсного збитку враховує ступінь провини працівника й ту конкретну обстановку, в якій було завдано збитку (ст. 137 КЗпП України). До конкретної обстановки, з огляду на яку суд зобов’язаний зменшити розмір покриття завданого збитку, належать нестворення нормальних умов збереження майна, неналежна організація праці та ін. (Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 05.07.74).
Суд також може зменшити розмір відшкодування збитку, завданого працівником, залежно від його матеріального становища, за винятком випадків, коли збитку завдано злочинними діями працівника, здійсненими з корисливою метою (ст. 137 КЗпП України). Однак матеріальне становище працівника не може бути підставою для повного звільнення його від зобов’язань відшкодування підприємству, установі, організації завданого збитку.
Відшкодування збитку працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, і керівниками підприємств, організацій, установ, а також заступниками їх – за розпорядженням органу вищого рівня в порядку підпорядкування шляхом утримання із заробітної плати.
Видати таке розпорядження власник або уповноважений ним орган має право тільки за певних обставин:
– якщо мова йде про матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку;
– коли працівник дав згоду в письмовій формі на відшкодування збитку;
– за умови, що з часу виявлення збитку минуло не більше 2 тижнів.
Терміном 2 тижні обмежено видання, а не реалізація розпорядження про відшкодування збитку. Термін його виконання настає не раніше як через 7 днів із дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згодний з утриманням або його розміром, то трудовий спір за його заявою має розглядатися в порядку, передбаченому законодавством.
В усіх інших випадках питання про відшкодування збитку вирішується за поданням власника або уповноваженого ним органу позову до районного (міського) суду за місцем проживання працівника, який завдав збитку.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їхніх заступників матеріального збитку в судовому порядку провадиться за позовом органу вищого рівня у порядку підпорядкування або за заявою прокурора.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)