Менеджмент персоналу – Мурашко M. I. – 5.2. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, законів України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, що проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з якого починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.
Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації.
Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:
– працюючі пенсіонери та особи, які відповідно до законодавства України мають право на пенсію;
– іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі – забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи – військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв’язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію (далі – військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, особи, що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, мають право на забезпечення за Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” за умови сплати страховику страхових внесків.
Види забезпечення та соціальні послуги
Видами забезпечення є:
– допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
– допомога по частковому безробіттю;
– матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
– допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Види соціальних послуг такі:
– професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації;
– профорієнтація;
– пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;
– інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
У разі необхідності для проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особа:
– направляється до закладів охорони здоров’я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до чинного законодавства;
– забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; також їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)