Менеджмент персоналу – Мурашко M. I. – 1.4. Мета й обмеження організації
Керівнику необхідно:
– демонструвати персоналу особисту гордість за організацію;
– не шкодуючи часу, бувати на робочих місцях співробітників;
– створювати надихаючий образ організації за виробленою для неї шкалою моральних цінностей та принципів;
– співвідносити свою поведінку з моральними цінностями й принципами організації;
– обов’язково відзначати успіхи команд, вітаючи їх із кожним успішним розв’язанням завдання;
– заохочувати лідерів команд різноманітними видами заохочення, щоб вони могли пишатися своїми досягненнями;
– наймати в команду тільки компетентних працівників;
– організувати змагання між командами;
– домагатися того, щоб продукція та послуги організації були кращими у своїй сфері діяльності;
– налаштовувати персонал не просто на роботу, а на рух уперед;
– спілкуватися з членами сімей і близькими співробітників;
– фінансувати сімейні свята в організації;
– організувати спортивну підготовку співробітників і фінансувати спортивні заходи;
– завжди показувати співробітникам, що їхня робота дуже важлива для організації;
– берегти співробітників;
– розробити привабливий, яскравий і ефективний логотип організації;
– залучати працівників до участі в громадському житті;
– періодично висвітлювати успіхи організації в місцевій пресі [62];
– постійно приділяти увагу облаштуванню приміщення та робочих місць в організації;
– завжди показувати співробітникам, що вам дорогий імідж організації.
1.4. Мета й обмеження організації
Мета – це генеральний план дій, у якому описується майбутній стан або процес як об’єкт досягнення. За місцем у системі орієнтирів, що визначають перспективу розвитку організації, мета може бути структурована, як наведено на рис. 1.2.
Процес вироблення й зміни мети організації здійснюється під впливом багатьох факторів (збільшення масштабів організації, зміна зовнішніх умов її функціонування, розвиток техніки й технології, зміна суспільної свідомості, зміна керівництва (менеджерів) організації тощо).
На організацію як на суб’єкт підприємницької діяльності безпосередньо впливають у визначенні мети організації такі контрагенти (рис. 1.3):
– клієнти організації (споживачі або ринок);
– власники (інвестори, які вклали кошти в організацію);
– працівники організації;
– керівники організації (менеджери).
Ступінь спрямованості кожної з цих груп на визначення мети варіюється від організації до організації і може з часом змінюватися. Є організації, котрі орієнтуються у своїй діяльності передовсім на споживачів, і навпаки, організації, для яких пріоритетними є інтереси співробітників та керівників. Досягнення оптимального балансу між вираженням інтересів усіх ключових груп та метою організації є однією з найважливіших умов її розвитку. Задоволення інтересів однієї з груп за рахунок ігнорування інтересів іншої, як правило, призводить організацію до негативних результатів.
У діяльності організації керуються цілим набором завдань, які розрізняються як за змістом, так і за часовою перспективою. Разом із тим можна виділити значно поширені завдання.
1. Господарські завдання:
– одержання максимального доходу – цільова установка, орієнтована на досягнення припливу коштів у певні часові періоди. Прагнення до отримання доходу є головною цільовою установкою для організації. В акціонерних товариствах для їх членів доходом є дивіденди;
– прагнення до майнового добробуту – цільова установка, орієнтована на отримання певного майнового статку (продаж, виробництво, передача) до певного терміну;
– збільшення обороту – цільова установка, орієнтована на максималізацію прибутку з обороту і зменшення періоду оборотності;
– зниження витрат – цільова установка, орієнтована на досягнення мінімальних витрат.
Останні два завдання найбільш повно характеризують такі величини:
– продуктивність – відношення кількості продукції до кількості використаних ресурсів;
– рентабельність інвестицій – відношення доходу до інвестицій.
2. Загальні завдання:
– суспільне завдання – принцип поведінки, орієнтований на розв’язання суспільних завдань шляхом будь-якої діяльності;
– колективне завдання – принцип поведінки, орієнтований на збалансованість підприємницьких завдань працівників.
3. Робоче завдання – цільова установка, орієнтована на розв’язання робочих завдань (одержання продукції, надання послуг тощо).
Обмеження – це цільові установки, орієнтовані на певні категорії, що характеризують філософію та етичні основи організації.
Основні види обмежень:
– ліквідність (продукції, послуг) – умова виживання організації;
– збереження організації – збереження наявного в розпорядженні майна і трудових ресурсів;
– незалежність – діяльність, пов’язана з реалізацією рішень без впливу будь-якої сторони.
Збереження авторитету означає відмову від вжиття заходів, які можуть завдати шкоди авторитету організації.
Вибір мети на вищому рівні організації, як правило, проходить такі етапи:
– пошук мети;
– аналіз;
– випробування на реалізованість;
– відбір мети;
– розширення операцій для її здійснення;
– процес здійснення;
– внесення коректив.
Проведені автором дослідження засвідчують, що рівень знань завдань організації серед керівників середньої ланки становить 30-40, а серед персоналу – 5-10 %.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)