Менеджмент організацій – Федулова Л. І. – Розділ 4. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

Розділ 4. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

Менеджмент організацій – складна багатофункціональна система. Охоплюючи різні напрями діяльності підприємства, окремі види (підсистеми) менеджменту спрямовуються на виконання певного стратегічного завдання.

Оволодіння навичками системного менеджменту дає змогу менеджерові ефективніше виконувати свої функції. Ці навички особливо необхідні для менеджерів вищої ланки чи топ-менеджерів, які спрямовують усі дії організації на досягнення поставлених цілей.

Одним із важливих результатів інформаційної революції останніх десятиріч XX ст. та початку XXI ст. є той факт, що вона розширила межі як індивідуального, так і групового контролю. На сьогодні менеджер, за умови, що він здобув відповідну освіту й володіє необхідною інформацією та системами прийняття рішень, може керувати компанією значно краще і оперативніше, ніж його попередники. Але для цього необхідно:

– виробити новий підхід до навчання та підготовки менеджерів. Менеджмент на підприємствах набуває глобального характеру, тому необхідний системний погляд як на теорію, так і на практику управління;

– розвивати системний підхід до розуміння самої організації і особливо вникати у стосунки між топ-менеджерами, функціональними менеджерами та працівниками, а також між організацією та її власниками.

Системний підхід варто сприймати як зведення більшої частини складних завдань до одержання проектного результату, що може бути використаний для підвищення якості рішення одного чи кількох основних завдань. Він дає змогу зосередити увагу на найістотніших сторонах проблеми. Визначення параметрів організації за допомогою системного підходу уможливлює встановлення характеру складної взаємодії в самій організації і між організацією та зовнішнім середовищем.

Системний підхід дає змогу менеджерові організації:

– здійснювати розгляд складних програм;

– пояснити різницю між впливом на управління зовнішніх і внутрішніх умов діяльності організації;

– усвідомити роль, яку відіграє системний підхід у стратегії діяльності організації;

– аналізувати взаємозв’язок системних уявлень в аналізі складних проблем;

– аналізувати, яким чином положення системності приводять складні проблеми до простих результатів.

Системний підхід як концептуальна основа управління, розглядаючи складну проблему й саму організацію як кінцеву сукупність взаємозалежних частин, на основі декомпозиції робить аналіз цих частин і потім об’єднує їх в одне ціле. Тому необхідність використання системного підходу пояснюється складністю управління сучасними організаціями, а також досягненнями в галузі управління виробництвом.

Система це організована множина взаємопов’язаних компонентів та елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

Найскладніші системи – цілеспрямовані, поведінка яких підпорядковується досягненню певної мети й ті, що здатні до самоорганізації, тобто здатні в процесі свого функціонування вдосконалюватися, реагуючи на зміни в оточенні.

Менеджмент ставить за мету зблизити всі частини організації, виявити й вирішити істотні протиріччя між ними. Це означає, що можна приділяти менше уваги розробці статистичних системних моделей управління й концентрувати зусилля на розвитку динамічних системних моделей, що забезпечують теоретичну і практичну підтримку організаційним змінам.

Для досягнення своїх цілей менеджер може використовувати системні ідеї різними шляхами, зокрема:

– використання системних моделей для кращого усвідомлення функціонування організації як системи;

– використання системних моделей в ролі засобів передбачення майбутнього розвитку організації, що допомагають менеджерам оцінювати й застосовувати альтернативні стратегії; концептуалізація організації як системи більшої конструкції, яка дає змогу менеджерові оцінювати умови середовища;

– розвиток операційних систем, який допоможе в загальному управлінні організацією.

Мислення менеджера, яке розглядає організаційний світ, організаційне оточення як сукупність взаємопов’язаних систем, необхідне менеджерові для стратегічного аналізу становища своєї організації в мінливому оточенні. Системно орієнтоване мислення менеджера розглядає взаємозв’язок і взаємозалежності таких систем, як конкурентна система, система зовнішнього середовища, внутрішня система організації. В подальшому ми будемо розглядати внутрішню систему організації.

Внутрішня система організації – це і є власне організація. Структурно ця система має такий вигляд (рис. 19).

Менеджмент організацій   Федулова Л. І.   Розділ 4. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

Рис. 19 Система менеджменту організацій

Менеджмент організацій   Федулова Л. І.   Розділ 4. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

Як бачимо, основні функціональні менеджменти: стратегічний, маркетинговий, фінансовий, кадровий, інноваційний, інформаційний, екологічний та операційний (безпосереднє управління процесом виробництва). Також застосовується контролінг як система управління прибутком – кінцевим результатом діяльності підприємства в умовах ринку. Для розкриття суті системи менеджменту відповідно до методології його дослідження потрібно користуватися такими визначеннями:

Об’єкт – виріб, технологічний процес, виробнича, організаційна, інформаційна структура чи їх елементи, які є носіями функцій.

Менеджмент організацій   Федулова Л. І.   Розділ 4. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

Рис. 21 Загальна структура окремого виду функціонального менеджменту

Функція – зовнішній прояв властивостей об’єкта (відповідає на запитання: “Що повинен зробити об’єкт?”) за певних умов.

Визначення функції – словесне формулювання, яке характеризує властивості об’єкта (складається, як правило, з назви та дії).

Вагомість (важливість) функції – характеристика ролі функції для об’єкта в цілому (для споживача).

Ступінь виконання функції – повнота реалізації завдань, які має вирішувати дана функція в об’єкті (що аналізується).

Параметр функції – кількісна характеристика функції, яка віддзеркалює її якість чи ступінь прояву властивості.

Виробничі затрати на функцію – затрати на створення носія функції.

Функціонально необхідні затрати на функцію – мінімально можливі затрати на реалізацію функції.

Експлуатаційні витрати на функцію – затрати на використання (експлуатацію) носія функції.

Кожний функціональний менеджмент (рис. 20) складається із двох об’єктів: керованого (чим управляти?) та керівного (як управляти? за допомогою чого?). Детальніше структуру цих об’єктів подано на рис. 21. Вона відображає склад окремого функціонального менеджменту.

Такий підхід покладено в основу викладення змісту системи менеджменту організацій, що розглядається в цій частині.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Менеджмент організацій – Федулова Л. І. – Розділ 4. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ