Менеджмент організацій – Федулова Л. І. – Розділ 14. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ
– Результативність як об’єкт управління – Управління за результатами: фінський досвід – Підходи до оцінювання ефективності менеджменту
14.1. Результативність як об’єкт управління
Одним із завдань управління змінами на підприємствах є перетворення окремих процесів розвитку у стійкий напрям з розробленим механізмом активного розвитку (як системи внутрішньо-організаційної дії, який базується на внутрішньому потенціалі організації з опорою на активізацію людського чинника. Спрямованість на досягнення результатів є загальним фактором усіх об’єктів розвитку. Саме поняття “результат” стосовно процесу організаційних змін є дуже широким і багатостороннім. А вибір критеріїв оцінки результатів і створення самої системи управління результативністю організації за умов проведення комплексу організаційних та економічних змін залишається проблемою як у сучасній науковій літературі, так і на практиці. У зв’язку з тим, що серед цілей структурної перебудови як на макрорівні, так і на мікрорівні є цілі загальносистемного характеру (ті, що спрямовані на задоволення потреб та інтересів споживачів), виникає потреба формування критеріїв оцінки результативності й механізмів їх забезпечення. Для цього не завжди підходять показники економічної ефективності господарської діяльності.
Ще у 80-х роках XX століття теоретики і практики Японії дійшли висновку, що прибуток, незважаючи на його значущість, не може бути головним критерієм оцінки результативності. Кожна компанія, незалежно від її розмірів, повинна мати певну мету (не пов’язану з одержанням прибутку), яка виправдовує її існування, тобто вона повинна мати власне призначення у світі.
Бажання досягти успіху характерне для багатьох компаній. А щоб вирішити, чи досягнуто успіху або що необхідно, щоб досягти успіху, спочатку слід визначити, що ж таке успіх. Організація існує для досягнення певних цілей. Можна вважати, що вона досягла успіху, якщо вона втілила в життя свою мету. Для того, щоб бути успішною протягом тривалого часу, щоб вижити й досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною. За словами класика сучасного менеджменту П. Друкера, результативність є наслідком того, що “робляться потрібні, правильні речі”. А ефективність є наслідком того, що “правильно створюються саме ці речі”.
Результативність – це міра точності управління, яка характеризується досягненням очікуваного стану об’єкта управління, мети управління або рівнем наближення до неї. Вона пов’язана з виробничими, технологічними та управлінськими процесами, конкретними проблемами і способами їх розв’язання. Рівні фазового стану організації різні. Вони можуть характеризуватися як високими, так і низькими коефіцієнтами. Залежно від їх величини в реальній практиці можуть формуватися й різні стани організації як системи: стабілізації, динамічної рівноваги елементів системи, втрати динамічної рівноваги складових організації. Це потребує прийняття різних управлінських рішень і критеріїв їх оцінки, що, своєю чергою, визначає специфіку формування системи результативності.
Результативність, з одного боку, залежить від створення умов і результатів праці на конкретному об’єкті, а з іншого – від зовнішнього середовища та ситуацій, які визначають кон’юнктуру ринку та від величини акціонерного капіталу й величини ситуаційного доходу від реалізованого товару.
Фактори, що впливають на результативність організації:
– потенціал системи організації;
– збалансованість складових організації;
– процеси на всіх стадіях кругообігу фондів;
– рівень розвитку всіх підсистем;
– раціональність співвідношення між результативністю господарської та результативністю фінансової діяльності;
– оптимальна залежність між активною і пасивною адаптивними реакціями системи;
– потенціал конкурентного статусу організаційних формувань тощо.
Правильний вибір критеріїв у розв’язанні проблеми стратегічного, тактичного та оперативного характеру дає змогу обгрунтувати управлінські рішення, забезпечити ефективність їх реалізації. Це потребує формування ефективної системи управління за результатами. Необхідність цього зумовлена такими чинниками:
– наявністю як основної, так і розмаїття інших цілей, які вимагають вирізнення певної неоднозначної системи критеріїв оцінки;
– складнощі в часі та в ситуаційному просторі з урахуванням визначення пріоритетних критеріїв оцінки результативності;
– коефіцієнтами ризику факторів зовнішнього середовища внаслідок високого рівня ймовірності їхнього прояву;
– незбалансованістю складових виробничих підприємств;
– адаптивністю зовнішнього і внутрішнього середовища тощо.
За умов ринкової економіки “процес” слід розглядати на стадії “виробник – споживач”, що дає можливість оптимізувати рішення щодо умов створення і просування товару до споживачів. Саме на цій стадії будуть обгрунтовані цінова й маркетингова стратегії, які виступатимуть також і як умови забезпечення результативності. Результативність не завжди мають характеризувати лише кількісні показники. За умов забезпечення конкурентних позицій система менеджменту організацій може знизити рівень якісних параметрів свого функціонування з урахуванням цілей майбутньої поведінки. Визначення результативності організації системи можна зобразити схемою (рис. 75).
Формуючи систему управління результативністю організації, слід враховувати, що кінцева результативність визначається рівнем забезпечення раціональної взаємодії зовнішнього і внутрішнього середовищ, а також рівнем використання їхніх факторів як основи формування конкурентних переваг господарюючих структур.
Рис. 75 Схема управління результативністю організаційної системи
(1 votes, average: 5,00 out of 5)