Менеджмент – Дикань Н. В
Останнє десятиліття XX ст. характеризується для України серйозними і глибокими змінами багатьох аспектів життя людей. Змінюються відносини власності, світогляд, суспільна свідомість, уклад життя. На сьогодні триває пошук шляхів реформування економіки, процес переоцінювання ролі та
1.1. Організації та їх загальні властивості 1.2. Ознаки діяльності менеджера. 1.3. Рівні управління. 1 4. Управління, спрямоване на успіх. Менеджмент, організація, зовнішнє середовище, поділ праці, ролі керівника, рівні управління, продуктивність, школи в управлінні, принципи
1.1. Організації та їх загальні властивості 1.2. Ознаки діяльності менеджера. 1.3. Рівні управління. 1 4. Управління, спрямоване на успіх. Менеджмент, організація, зовнішнє середовище, поділ праці, ролі керівника, рівні управління, продуктивність, школи в управлінні, принципи
Для всіх організацій характерні загальні ознаки, враховуючи потребу управління, тому управлінська праця також має багато загальних властивостей. Г. Мінцберг, який узагальнив найперші вчення та здійснив фундаментальне дослідження праці п’ятьох керівників вищої ланки, зазначає у
Для всіх організацій характерні загальні ознаки, враховуючи потребу управління, тому управлінська праця також має багато загальних властивостей. Г. Мінцберг, який узагальнив найперші вчення та здійснив фундаментальне дослідження праці п’ятьох керівників вищої ланки, зазначає у
Організація вважається такою, що досягла успіху, якщо вона досягла своєї мети. Складовими успіху організації вважаються: – виживання; – результативність та ефективність; – продуктивність; – практична придатність. Головним завданням більшості організацій є виживання та можливість
2.1. Розвиток науки управління. 2.2. Ранні теорії менеджменту. 2.3. Інтегровані підходи до управління. Адміністративна школа управління, класична теорія менеджменту, модель ідеальної бюрократії, неокласична теорія менеджменту, системний підхід до управління, ситуаційний підхід до управління, соціальна
2.1. Розвиток науки управління. 2.2. Ранні теорії менеджменту. 2.3. Інтегровані підходи до управління. Адміністративна школа управління, класична теорія менеджменту, модель ідеальної бюрократії, неокласична теорія менеджменту, системний підхід до управління, ситуаційний підхід до управління, соціальна
У першій половині XX ст. розвивалися чотири різні школи управлінської думки: школа наукового управління, адміністративна школа, школа психології та людських стосунків і школа науки управління (або кількісна школа). Прихильники кожного з цих напрямів вважали,
Процесний підхід уперше запропонували прихильники школи адміністративного управління, які намагалися визначати функції менеджера. Однак вони дотримувалися думки, що функції є незалежними одна від одної. У процесному підході, на відміну від цього твердження, функції управління
Питання для самостійного вивчення Сучасні напрями розвитку науки управління: тенденція посилення технократичного аспекту менеджменту. Орієнтація на технічні та технологічні нововведення: гуманізація управління; поєднання інтересів бізнесу, суспільства й людини; інтернаціоналізація менеджменту. Теми рефератів 1. Особливості
3.1. Розширене та вузьке поняття и прийняття рішень”. Місце прийняття рішень у процесі управління. 3.2. Етапи раціонального вирішення проблем. 3.3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень. 3.4. Моделювання у процесі прийняття рішень.
3.1. Розширене та вузьке поняття и прийняття рішень”. Місце прийняття рішень у процесі управління. 3.2. Етапи раціонального вирішення проблем. 3.3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень. 3.4. Моделювання у процесі прийняття рішень.
Ми розглядаємо процес розв’язання проблеми, який відбувається у п’ять етапів (плюс запровадження та зворотний зв’язок), хоча фактична їх кількість визначається власне проблемою. 1. Діагностика проблеми. Є два способи вирішення проблеми. Згідно з першим, проблемою
1. Особисті оцінки керівника. Кожна людина має особисту систему цінностей, що визначає її дії та впливає на рішення, які вона приймає. Ціннісні орієнтації також впливають на спосіб, за допомогою якого приймаються рішення. 2. Середовище
1. Особисті оцінки керівника. Кожна людина має особисту систему цінностей, що визначає її дії та впливає на рішення, які вона приймає. Ціннісні орієнтації також впливають на спосіб, за допомогою якого приймаються рішення. 2. Середовище
По горизопталі 1. Зіткнення протилежних сторін, поглядів. Його потрібно уникати. 3. Група людей, діяльність яких свідомо координується з метою досягнення загальної мети. 5. Підсумок управлінських рішень для діяльності підприємства. 7. Метод наукового дослідження явищ
4.1. Методи обгрунтування управлінських рішень. 4.2. Методи прогнозування. Аналітичні методи обгрунтування управлінських рішень, змішані стратегії, метод “дереворішень”, методи математичного програмування, метод “платіжна матриця”, метод теорії ігор, очікуваний ефект, основне завдання теорії ігор, сідлова точка,
4.1. Методи обгрунтування управлінських рішень. 4.2. Методи прогнозування. Аналітичні методи обгрунтування управлінських рішень, змішані стратегії, метод “дереворішень”, методи математичного програмування, метод “платіжна матриця”, метод теорії ігор, очікуваний ефект, основне завдання теорії ігор, сідлова точка,
Прогнозування – це метод, в якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом буде картина майбутнього, яку молена застосовувати як
5.1. Поняття “планування”. Його місце серед функцій управління. 5.2. Поняття “мети в управлінні” та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями. 5.3. Поняття “стратегії”. Елементи та рівні стратегії Визначення місії фірми. 5.4. Зовнішній та
5.1. Поняття “планування”. Його місце серед функцій управління. 5.2. Поняття “мети в управлінні” та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями. 5.3. Поняття “стратегії”. Елементи та рівні стратегії Визначення місії фірми. 5.4. Зовнішній та
Цілі організації конкретизують її подальшу діяльність і мають відповідати таким вимогам: 1) бути конкретними, чітко визначеними і підлягати визначенню; 2) мати різну тривалість дії: – оперативний, поточний – до одного року; – середньо термінові
Стратегія – це модель узагальнення дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координування і розподілу ресурсів фірми, тобто розробка стратегії фірми полягає в розробленні планів досягнення цілей, в якому передбачені можливості фірми. Під час
Оцінювання й аналіз зовнішнього середовища Після визначення місії та цілей керівництво має розпочати діагностичний етап процесу стратегічного планування. Першим кроком є вивчення зовнішнього середовища. Керівники оцінюють зовнішнє середовище за трьома параметрами: 1) оцінювання змін,
Реалізація перетворює стратегічний план на дію. Успішна реалізація плану потребує довго – і короткотермінових програм, політики, процедур і правил. Вона також передбачає інтеграцію стратегічного плану в структуру організації через бюджет та управління її цілями.
По горизонталі 2. Одна з функцій менеджменту (найперша функція управління). 3. Фактор, який слід оцінювати у процесі аналізу зовнішнього середовища, що означає забезпечення економічно активного населення робочими місцями. 5. Принцип планування. 8. Завдання організації,
6.1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності. 6.2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації та ступінь централізації. 6.3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Лінійні,
6.1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності. 6.2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації та ступінь централізації. 6.3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Лінійні,
Згідно з останніми досягненнями теорії та практики менеджменту структура організації має забезпечити реалізацію її стратегії. Оскільки стратегії змінюються, то виникає потреба у відповідних змінах організаційних структур. Категорія “структура” відображає будову та внутрішню форму системи.
Сутність делегування полягає в передачі завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Це засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, котрі потрібно виконати для досягнення цілей
Рішення про вибір структури організації майже завжди приймає керівництво вищої ланки. Оскільки мета організаційної структури полягає в забезпеченні досягнення завдань, що має організація, проектування структури повинно базуватися на стратегічних планах організації. Структура організації має
Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управління можуть відбуватися лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління. Розглянемо такі принципи: 1) єдності мети, що передбачає наявність чітко сформульованої
7.1. Поняття мотивацій 7.2. Змістові теорії мотивації. 7.3. Процесуальні теорії мотивації. Мотивація, спонукання, винагороди, первинні та вторинні потреби, гігієнічні чинники, валентність, справедливість, задоволення. Ознайомившись з цією темою, ви знатимете: – сутність категорії “мотивація”; –
7.1. Поняття мотивацій 7.2. Змістові теорії мотивації. 7.3. Процесуальні теорії мотивації. Мотивація, спонукання, винагороди, первинні та вторинні потреби, гігієнічні чинники, валентність, справедливість, задоволення. Ознайомившись з цією темою, ви знатимете: – сутність категорії “мотивація”; –
Щоб встановити пропорції використання внутрішніх і зовнішніх винагород у процесі мотивації, адміністрація має визначити і чітко уявити потреби працівників. У цьому і полягає основна мета змістових теорій мотивації. Змістові теорії намагаються визначити потреби, що
Змістові теорії мотивації грунтуються на потребах та пов’язаних з ними чинниками, що визначають поведінку людей. У процесуальних теоріях аналізується те, як людина розподіляє зусилля, щоб досягти різних цілей, і як вона обирає конкретний вид
8.1. Поняття контролю та його місце у системі управління. 8.2. Види управлінського контролю 8.3. Етапи та модель процесу контролю. 8.4. Дисфункціопальний ефект системи контролю. 8.5. Основні характеристики ефективної системи контролю* Контроль, стандарти, критерії, масштаб
8.1. Поняття контролю та його місце у системі управління. 8.2. Види управлінського контролю 8.3. Етапи та модель процесу контролю. 8.4. Дисфункціопальний ефект системи контролю. 8.5. Основні характеристики ефективної системи контролю* Контроль, стандарти, критерії, масштаб
Деякі найважливіші види контролю певної організації можуть приховуватися серед інших функцій управління. Наприклад, хоча планування та створення організаційних структур іноді належать до процедур контролю, вони як такі дають змогу здійснювати попередній контроль над діяльністю
У процедурі контролю розрізняють три етапи: 1) вироблення стандартів і критеріїв; 2) зіставлення з ними реальних результатів; 3) вжиття необхідних корегуючих дій. На кожному етапі реалізується комплекс різних заходів. 1. Встановлення стандартів. Перший етап
Хоча більшість менеджерів добре знає про те, що процес контролю можна використовувати, щоб позитивно вплинути на поведінку співробітників, деякі з них забувають про можливість контролю зумовлювати неумисні зриви в поведінці людей. Ці негативні явища
Хоча більшість менеджерів добре знає про те, що процес контролю можна використовувати, щоб позитивно вплинути на поведінку співробітників, деякі з них забувають про можливість контролю зумовлювати неумисні зриви в поведінці людей. Ці негативні явища
9.1. Вертикальний поділ праці в організаціях і необхідність керування. Поняття повноваження, впливу та влади. Форми влади та впливу. 9.2. Поняття лідерства. 9.3. Поняття стилю керівництва. 9.4. Стилі керівництва. 9.5. Моделі керування. 9.6. Поняття групи
9.1. Вертикальний поділ праці в організаціях і необхідність керування. Поняття повноваження, впливу та влади. Форми влади та впливу. 9.2. Поняття лідерства. 9.3. Поняття стилю керівництва. 9.4. Стилі керівництва. 9.5. Моделі керування. 9.6. Поняття групи
Відмінність між статусом лідера і формального керівника випливає з особливостей ролі та функцій, які вони виконують. Керівництво передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за процесом їх виконання. Лідер не узурпує право приймати рішення,
Відмінність між статусом лідера і формального керівника випливає з особливостей ролі та функцій, які вони виконують. Керівництво передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за процесом їх виконання. Лідер не узурпує право приймати рішення,
Р. Лайкерт і група його послідовників запропонували класифікувати стилі керівництва шляхом порівняння груп із високою та низькою продуктивністю праці по континууму, що розміщений у межах від однієї крайності – зосереджений на роботі, до іншої
У ранніх дослідженнях увагу в основному звертали на один параметр поведінки керівника – орієнтацію на завдання. Модель Фідлера зосереджує увагу на виявленні трьох факторів, що впливають на поведінку керівника: 1) стосунки між керівником і
Є багато підходів до визначення груп, і майже всі автори зауважують, що учасники групи мають насамперед психологічно усвідомлювати існування один одного і виконувати конкретні функції. Наприклад, група – це: 1) дві особи або більше,