Маркетингова політика розподілу – Біловодська O. A. – 5.5. Розміщення оптових підприємств
Розміщення оптових підприємств у ринкових умовах здійснюється їх власниками на основі принципів економічної доцільності, концентрації і конкурентоспроможності.
Економічна доцільність організації оптового підприємства визначається як потребами виробничого комплексу та товаропровідної системи конкретного регіону, так і наявністю стабільних перспектив успішної господарської діяльності для даного оптовика.
Принцип концентрації передбачає можливість охоплення зон діяльності дрібніших за масштабами локальних і регіональних підприємств зонами функціонування оптових формувань національного або міжрегіонального рівня.
З попередніми принципами у сучасних умовах тісно пов’язаний принцип конкурентоспроможності, що передбачає врахування реальної конкурентної ситуації па оптовому ринку в цілому, окремих товарних ринках і в регіонах.
На розміщення оптових підприємств безпосередньо впливає також низка факторів, як функціональний рівень оптового формування і зона його діяльності, типорозмір; номенклатура товарних груп основної спеціалізації; стан роздрібної торговельної мережі та обсяги її діяльності в зоні обслуговування; рівень розвитку транспортних шляхів сполучення в регіоні.
Великі оптові підприємства національного й міжрегіонального рівнів – вихідні й торговельно-закупівельні бази, які активно взаємодіють із виробничими і аграрними товаровиробниками, доцільно розміщувати при великих виробничих підприємствах або у безпосередньому наближенні до транспортних шляхів сполучення (залізничних вузлів, автомобільних трас) у центрах концентрації виробництва.
Підприємства регіонального і локального рівнів мають на мсті максимальне наближення до районів споживання, рівномірне розосередження по території міських поселень і сільських адміністративних районів. Слід постійно дотримуватися економічної доцільності і конкурентоспроможності, що передбачає уникнення нераціонального дублювання, скупчення оптових підприємств з аналогічним асортиментом, монопольного охоплення окремих сегментів товарного ринку обмеженою кількістю суб’єктів оптової торгівлі.
Оптимальні розміри оптового підприємства визначаються за допомогою техніко-економічних розрахунків потреби у загальній оперативній (корисній) площі (об’ємі) для проведення торговельно-технологічних операцій, а також допоміжних і адміністративних площ цього підприємства.
Розрахунок оперативної площі для зберігання товарів (Sоі) здійснюється щодо коленої товарної групи окремо з урахуванням потреби в одночасному зберіганні (Р2) і нормативу площі на зберігання 1 т (м3) цього товару (Nz)
Таким чином, загальну оперативну площу для зберігання товарів і-ї кількості товарних груп визначають як суму
Допоміжні площі оптового підприємства охоплюють площі проходів і проїздів у складах, площі для проведення технологічних операцій підсортування і комплектування відпускних партій, а також площі експедицій. Площі адміністративних приміщень оптових баз і складів установлюються відповідно до загальної чисельності працівників та норм площі для встановлення канцелярського обладнання, засобів оргтехніки і комп’ютерів.
Розрахунок оптимальних розмірів оптового підприємства має здійснюватися комплексно, виходячи з перспективних обсягів оптового обороту в розрізі товарного асортименту основної спеціалізації.
Проведені техніко-економічні розрахунки варто співвіднести з розрахунком такого важливого показника, як точки беззбитковості.
Точка беззбитковості (ТБ) – обсяг оптового товарообігу, за якого валовий дохід оптовика вирівнюється за сумою з поточними витратами:
Розрахунок ТБ є особливо актуальним для новостворюваних оптових підприємств, які щойно виходять на товарний ринок і для яких розрахунок цього показника може здійснюватися за спрощеною формулою
Проте досягнення точки беззбитковості ще не дає можливості оптовому підприємству отримувати певну норму прибутку. Натомість точка мінімальної рентабельності (TMP) вже свідчить про досягнення підприємством обсягу оптового обороту, за якого отримані валові доходи не тільки повністю покривають загальні (постійні й змінні) витрати, а й створюють такий розмір прибутку, який після податкових відрахувань не нижчий від мінімального рівня рентабельності на авансований капітал.
Базовим пунктом відліку TMP є рівень ставки банку на вкладений капітал – своєрідне мірило доцільності здійснення будь-якої, а не тільки торговельної, господарської діяльності, адже отримання нижчого доходу від оптової торгівлі логічно спонукає власника капіталу просто розмістити його в банку й отримувати гарантовану норму доходу за банківською ставкою. Отже, значення чисельника у наведеній вище формулі ТБ має бути збільшене на певну суму мінімального прибутку (Пмін), який можна розрахувати:
Таким чином, розрахунок точки мінімальної рентабельності має вигляд
Від’ємна різниця між фактичним оптовим товарообігом оптового формування і розрахованою величиною TMP є вагомою підставою для перегляду його бізнесової стратегії (зміни профілю, спеціалізації, структури витрат тощо) для уникнення фінансового фіаско – банкрутства в умовах зростання конкуренції на оптовому ринку.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)