Маркетинг туристичних послуг – Кудла Н. Є. – КОРОТКИЙ СЛОВНИК МАРКЕТИНГОВИХ ТЕРМІНІВ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Бронювання туристичних послуг (tourism services reservation) – один із способів дистрибуції, який дозволяє клієнтові туристичного підприємства мати гарантовану можливість користуватися туристичними послугами; суть Б. не змінюється від моменту її виникнення, змінюються тільки технології комунікації у зв’язку “клієнт – готель” та види дистрибуційних каналів, тобто способи доступу до потенційних клієнтів.

Дистрибуція туристичних послуг (tourism services distribui ion) – діяльність, ціллю якої є поєднання потенційних покупців з місцями виникнення послуг, тобто з об’єктом розміщення у випадку готельної послуги, гастрономічним об’єктом у випадку послуги харчування тощо; споживачі туристичних послуг можуть самостійно знайти виробника основних послуг (наприклад, певний готель, щоб придбати готельну послугу) або скористатися послугами спеціалізованих фірм, які виступають посередниками продажу (туристичні агенції).

Дохідна еластичність туристичного попиту (income elasticity of tourism demand) – відносна зміна туристичного попиту щодо відносної зміни доходу населення.

Змішана еластичність туристичного попиту (mixed elasiiciiij of tourism demand) – відносна зміна туристичного попиту на визначену послугу X у результаті відносної зміни ціни послуги У (наприклад, збільшення цін пасажирського перевезення залізничним транспортом сприяє зростанню попиту на послуги автобусного перевезення при незмінній величині попиту на перевезення).

Кадрова політика туристичного маркетингу (marketingpersonalpolicy іп tourism) – діяльність підприємства, яка орієнтована на сподівання потенційних і працевлаштованих працівників; маркетингове розуміння К. п. не обмежується тільки персоналом, що надає послуги покупцям, воно охоплює інші форми інтерперсональних контактів, які мають прямий або опосередкований вплив на укладання угоди; завдяки відповідному виливу на працівника можна одержати високу якість надання послуг.

Капали дистрибуції туристичних послуг (distribution channels of tourism services) – шляхи (або способи), завдяки яким туристична послуга переходить від виробника до споживача; специфіка виробничого процесу у туризмі спричиняє те, що у дистрибуції туристичних послуг використовують різноманітні шляхи (канали) з метою встановлення взаємозв’язку туристичного підприємства з ринком; K. д. можуть бути прямими і непрямими, короткими і довгими, вузькими і широкими, традиційними і такими, які грунтуються на сучасних комп’ютерних технологіях.

Комплекс туристичного маркетингу (marketing mix in tourism) – сукупність інтегрованих елементів, за посередництвом яких туристичне підприємство здійснює вплив на ринкові процеси; ці елементи називають змінними управлінських рішень, оскільки підприємство може їх формувати залежно від ринкової ситуації та інших обставин; виділяють п’ять основних елементів K. m. м. у туристичній діяльності з надання послуг, які створюють так звану композицію 6Р: продукт, ціпа, дистрибуція, популяризація, персонал.

Комплементарність туристичного попиту (tourism product’а complementarite) – полягає у виявленні потреб на туристичні послуги, які взаємно доповнюються, або коли наявне споживання туристичних послуг, що реалізуються в межах одного споживчого туристичного пакета (наприклад, проїзд автобусом поєднаний з нічлігом у мотелі).

Маркетинг (marketing) – управлінська система, яка відповідає за ідентифікацію потреб споживачів, представлення товарів, робіт і послуг, які задовольняють ці потреби з мстою отримання максимального прибутку; визначення М. можна розглядати у двох аспектах: вузькому й широкому; вузький підхід до визначення М. показує потребу планування, координації і контролю за діяльністю підприємства, що спрямована на ринок; у широкому значенні М. – це цільовий спосіб просування на ринку, який грунтується на інтегрованому використанні інструментів і дій та ринкової орієнтації.

Маркетинг взаємного впливу (interactive marketing) – концепція маркетингу, суттю якої є вплив на всіх працівників фірми у напрямі формування відповідних проякісних і пропослугових положень і взаємозв’язку з виробником і споживачем.

Маркетинг внутрішній (internai marketing) – вид маркетингу, який охоплює діяльність підприємства, яке мас на меті підвищення кваліфікації і мотивування працівників до кращого обслуговування клієнтів; діяльність у сфері М. в. повинна грунтуватися на існуючому і взірцевому рівні обслуговування й сукупності інформаційних, мотиваційних дій та стандартизації.

Маркетинг зв’язку (relationship marketing) – концепція маркетингу, згідно з якою до традиційного комплексу маркетингу додасться процес обслуговування клієнта та якість; означає мобілізацію уваги персоналу з мстою зробити з покупця не тільки співавтора вартості продукту, а суб’єкта, який тісно пов’язаний з фірмою.

Маркетинг зовнішній (external marketing) – вид маркетингу, який охоплює будь-яку діяльність фірми, що надає послуги, ринкового спрямування та стосується дій, пов’язаних з аналізом ринку та формуванням окремих маркетингових інструментів.

Маркетинг латеральний (laterality marketing) – концепція маркетингу, яка займається пошуком можливостей розширення діяльності через роботу з тими потребами, конкретними клієнтами чи обставинами, які були відкинуті в дотеперішній ринковій діяльності.

Маркетинг масовий (mass marketing) – один із видів маркетингу, в якому діяльність підприємств, що надають туристичні послуги, спрямована па пересічного покупця шляхом застосування однорідної композиції маркетингових інструментів для всього ринку; у М. м. важливою є ідентифікація спільних ознак споживачів послуг.

Маркетинг партнерський (partnership marketing) – концепція маркетингу, мстою якої є створення, утримання і розширення зв’язку з клієнтом; М. п. грунтується на здобутті лояльних споживачів, які роблять повторні покупки туристичного продукту фірми.

Маркетинг послуг (marketing services) – вид маркетингу, який полягає у використанні елементів комплексу маркетингу в ринковій діяльності підприємств, які падають послуги; використовує доробок загальної теорії маркетингу, який сформувався на основі маркетингу матеріальних благ і адаптує основні його положення до сфери послуг.

Маркетингові дослідженпя (marketing research) – систематичний і об’єктивний пошук, збір та аналіз ринкової інформації (наприклад, стану попиту, цільових ринків) з мстою ідентифікації і вирішення поставленої проблематики у сфері маркетингу, а особливо пізнання переваг, сподівань та потреб споживачів певного продукту.

11 ари туристичні (комплементарні) послуги (paratourism services) – надання послуг з використанням основних туристичних благ та наявністю вільного чйсу; полегшують доступ до туристичних цінностей та постачають послуги, які доповнюють пропозицію певної території (наприклад, торговельні, банкові, телекомунікаційні, поштові, страхові, охорони здоров’я, локальної інфраструктури).

Персонал туризму (tourism personal) – елемент комплексу маркетингу послуг, якому часто приписують найважливіше значення; 77. залишається у постійному контакті з клієнтом й може створювати уявлення про діяльність туристичного підприємства на ринку; реалізує маркетингові цілі підприємства й поділяється на: персонал першої лінії (безпосередньо обслуговує клієнтів), допоміжний персонал і персонал управління.

Попит на туристичні послуги (tourism services demand) – величина потреби на туристичні послуги за певною ціною та у визначений час.

Популяризація туристичних послуг (tourism services promotion) – комплекс скоординованих, тактичних і стратегічних дій та засобів комунікації, який застосовують для передачі інформації, зацікавлення і психологічного враження про підприємство та його популярні й нові продукти з метою притягнення до них туристів і мотивування їх до купівлі; елементами п. т. п. є: реклама, персональний продаж, активізація продажу, public relation.

Потреби туристів (tourists needs) – потреби вищого ряду, основою яких є бажання раціонального використання вільного часу і пізнання світу; потреби туристів можуть мати фізичний та культурний характер; фізичними 77. т. є: відпочинок і розрядка; активність і пригода та здоров’я; культурними потребами виступають потреби, які пов’язані з освітою, історією, мистецтвом, релігією, торгівлею, наукою тощо; споживання туристичних послуг виникає не тільки з ідентифікації потреб вищого ряду, а також зі задоволенням побутових потреб (пов’язаних, наприклад, з потребою сну, їжі, особистої гігієни, безпеки), які виступають незалежно від того, чи турист перебуває у місці постійного проживання, чи подорожує.

Продаж туристичних послуг (tourism services selling) – будь-яка маркетингова діяльність туристичного підприємства, що призводить до задоволення пов’язаних з подорожжю потреб туристів, які знаходяться поза місцем постійного проживання.

Пропозиція туристичних послуг (tourism services supply) – обсяг туристичних послуг, який пропонується для реалізації за визначеною ціною і у певний період.

Ринок туристичних послуг (tourism services market) – визначається як сукупність відносин обміну між продавцями та інститутами, які падають туристичні послуги туристам (представляючи пропозицію), та споживачами та інститутами, які купляють ці послуги, визначаючи при цьому предмети туристичних потреб (представляючи попит).

Сегментація ринку туристичних послуг (segmentation of tourism services market) – поділ ринку, наприклад, усіх туристів або секторів ринку на відносно однорідні групи, тобто сегменти; у межах окремих сегментів є споживачі, які з огляду на схожість ознак виявляють подібний попит; С. є поділом цілого ринку на групи людей зі схожими потребами з метою опрацювання комплексу маркетингу, який точно відповідав би потребам визначених груп у сегменті.

Сезонність туристичних послуг (seasonality of tourism services) – зміна інтенсивності туристичного руху та величини споживання туристичних послуг залежить від природно-кліматичних чинників, локальних засобів туристичних цінностей, туристичного освоєння території; може виражатися періодичними змінами таких величин, як кількість відвідувачів, їхні витрати, інтенсивність транспортного руху (в тому числі зміна інтенсивності руху у відношенні до різних видів транспортних засобів), умови працевлаштування; зміна інтенсивності туристичного руху виступає не тільки впродовж року, а також тижня й дня.

Територіальний туристичний продукт (tourism product in spatial perspective) — іншими словами, туристичний продукт місця туристичної рецепції; це складений продукт, у який входять багато різних суб’єктів (туристичних підприємств, органи центральної та місцевої влади, громадські організації, населення); він складається з багатьох поодиноких елементів, частково схожих, частково гетерогенних, але завжди комплементарних; Т. т. п. охоплює будь-які заходи, надання послуг і їхнє споживання на території тимчасового перебування.

Туризм – сукупність дій осіб, які подорожують чи перебувають з відпочинковою, службовою чи іншою ціллю не довше як рік без перерви поза місцем свого щоденного оточення; складова галузь народного господарства, яка утворює нові споживчі вартості (послуги) та форма людської активності, яка генерує попит па ці послуги; туристичний сектор економіки складається з підприємств, які надають послуги з розміщення, харчування, транспортування, туристичного посередництва й супроводу та інших суб’єктів обслуговування туристичного руху (спортивні, культурні, рекреаційні об’єкти) та туристичних територій (так звані достилані результатом діяльності туристичного сектору є туристичний продукт.

Турист – особа, яка перебуває не менше ніж 24 год поза місцем постійного проживання за умови добровільності рішення виїзду і свободи вибору мсти подорожі; споживання туристичних послуг Т. виникає з потреб і туристичних мотивів; Всесвітня туристична організація виділяє додаткову ознаку, яка характеризує Т. – це проведення хоча б однієї ночівлі в об’єкті розміщення у відвідуваній місцевості чи країні.

Туристичне підприємство – суб’єкт підприємницької діяльності, який займається обслуговуванням туристичного руху й задоволенням потреб, які декларують туристи; Т. п. є: готель, мотель, пансіонат, туристичні посередники, пасажирський перевізник різних транспортних засобів, підприємства сфери харчування тощо.

Туристичний бренд – чітко виділений і особливо виражений комплекс функціональних, матеріальних й емоційних цінностей (вартостей), який є важливою умовою для визначених груп покупців туристичних послуг під час придбання; туристичну марку можна ототожнювати з брендовим туристичним продуктом і розуміти як специфічні властивості продукту, які сприймаються покупцями.

Туристичний захід (імпреза)- сукупність щонайменше двох туристичних послуг, які формують спільну програму і охоплених єдиною ціною, якщо ці послуги включають нічліг і тривають понад 24 год або якщо програма передбачає зміну місця перебування; Т. з. (і.) можна класифікувати за багатьма критеріями, а саме: виділяють імпрези побутового й об’їзного характеру, власні та замовлені, циклічні, факультативні.

Туристичний пакет – комбінація щонайменше двох послуг, які реалізовуються як один туристичний продукт за заздалегідь визначеною ціною, в якій витрати за статтями калькуляції окремо по виділяються.

Туристичний продукт – усе те, що турист купує у зв’язку з туристичною подорожжю; цс довільна комбінація таких елементів, як матеріальні блага, послуги, місце, організація, ідея; Т. п. може охоплювати місце (територіальна туристична рецепція), послуги (окрему або туристичний пакет, який складається з декількох послуг) та деякі матеріальні блага; його можна розглядати у двох розуміннях: у вузькому значенні – туристичні цінності чи атракції, а також пропозиція туристичних підприємств; у широкому значенні – сукупність матеріальних благ і послуг, які дозволяють туристу прибути до місця виникнення туристичних цінностей, тимчасового перебування та їхнього використання.

Туристичні послуги – будь-яка суспільно корисна діяльність, яка слугує задоволенню матеріальних і нематеріальних (духовних) туристичних потреб людини; їх рівнозначно відносять до обслуговування особи туриста (матеріальні потреби, наприклад, комунікаційні, розміщення), як і його особистості (духовні потреби, наприклад, культурно – розважальні).

Туристичні цінності – іншими словами, туристичні блага; специфічні ознаки й елементи природного середовища та прояви результатів людської діяльності, які є предметом особливого зацікавлення туристів.

Цикл життя туристичного продукту – період, у якому туристичний продукт знаходить на ринку покупців; у цьому періоді виступають різні стадії його продажу, так звані фази циклу життя туристичного продукту, такі, як: проектування, впровадження продукту на ринок, розвиток, зрілість, спад і виведення продукту з ринку.

Ціла туристичної послуги – визначена грошова маса, яку турист мас заплатити за одиницю туристичної послуги; визначає грошові витрати, які покупець мас здійснити, щоб отримати у володіння визначений продукт та використовувати його споживчі властивості.

Цінова еластичність туристичного попиту – відносна зміна туристичного попиту на визначену туристичну послугу щодо відносної зміни ціни цієї послуги.

Цінова політика у туризмі – принципи утворення цін, визначення їх загального рівня, застосування системи диференційованих цін, знижок; Ц. ті., яку проводять туристичні фірми, виникає з визначених ситуацій на ринку, пов’язаних з пропозицією послуг конкурентів, ціновою еластичністю попиту, зовнішнім середовищем туристичної фірми тощо.

Якість туристичного продукту – сукупність ознак, цінностей, споживчих і емоційних властивостей, які визначають ступінь, її якому туристичний продукт задовольняє якнайкраще потреби туристів під час їхнього тимчасового перебування поза місцем постійного проживання; проблематика якості у туризмі, як і в інших секторах послуг, повинна аналізуватися у двох аспектах: якість послуги і якість обслуговування.

Allotment – іншими словами, контингент; дія, яка полягає у передачі туристичним підприємством (наприклад, готелем, авіаперевізником) визначеної кількості місць (наприклад, у готелі, літаку) у суворо визначеному часі (наприклад, у туристичному сезоні) у розпорядження організатора туризму.

Clienting – діяльність, яка доповнює маркетинг і дозволяє встановлювати ширший контакт з кожним окремо взятим клієнтом, що свідчить про якість його обслуговування; виконання його сподівань; означає спрямування підприємства, яке надає послуги, до клієнта та його потреб; найважливіші його чинники – клієнт, встановлення відносин з клієнтом, підтримання зв’язку з клієнтом і допомога клієнту.

SWOT-аналіз – прийом стратегічного аналізу, який дозволяє пізнати загальну ситуацію організації (наприклад, підприємства чи органу місцевого самоврядування – сільської ради, районної адміністрації), а також є основою для встановлення її цілей і формування стратегії, завдяки попередній оцінці маркетингового середовища, конкурентного оточення та виробничих засобів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Маркетинг туристичних послуг – Кудла Н. Є. – КОРОТКИЙ СЛОВНИК МАРКЕТИНГОВИХ ТЕРМІНІВ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ