Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 6.1. Функції та правовий статус підприємця

Рухливий і динамічний підприємницький сектор, зокрема мале підприємництво, сприяє формуванню здорового конкурентного середовища, розширяє можливості працевлаштування населення, зумовлює появу нових стимулів до суспільнокорисної, продуктивної діяльності. Однак реалізація потенційних можливостей не відбувається автоматично. Вона вимагає глибоких та різноманітних знань підприємців, менеджерів, неабияких зусиль щодо самостійного ініціативного ведення власної справи. Набуття знань з проблем сучасного підприємництва – безперервний процес. Механізм створення власної справи – це винятково складний і багатогранний процес, який вбирає в себе глибокі знання з економіки, права та психології. Створюючи власну справу, потрібно знати, що це не лише можливість користуватися благами, які пророкує це починання, а й відповідальність за функціонування, розвиток та виживання цієї справи. Хто може бути підприємцем, які його функції та правовий статус? Які є форми організації підприємництва? Як створити власну справу? Саме ці питання та практичні поради ми і розглянемо в цьому розділі.

6.1. Функції та правовий статус підприємця

Успіх у підприємництві базується на здатності підприємця приймати правильні (обгрунтовані) рішення. Підприємець є визначальною особою в підприємництві, ключовою (центральною) фігурою в ринковій економіці. Будь-який підприємець працює як ділова людина, але не будь-яку ділову людину можна назвати підприємцем. Хто ж такий підприємець? Чим він відрізняється від інших суб’єктів господарської діяльності?

Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра придумує щось нове або покращує щось уже існуюче і реалізує його в практичній діяльності. Зміст самостійного прийняття інноваційного рішення підприємцем зводиться до організації виробництва і поставки на ринок товарів та послуг з певним зиском для себе. Таким чином, Підприємець – це людина, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, що спрямована на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень. Отже, підприємець – це суб’єкт, що поєднує в собі комерційні, організаторські та новаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу.

Саме ініціатива, самостійність, творчість та динамізм дають змогу енергійним людям, якими є підприємці, перетворювати цікаві ідеї у реальність. Успіх підприємницької діяльності багато в чому залежить від здібностей і таланту людини, яка нею займається. Це, власне, й робить підприємця центральною постаттю ринкової економіки

В цілому.

Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких понять, як “господар”, “власник”, “новатор”, “бізнесмен”. Людину, яка організувала свою справу і веде її, називають одним із цих понять. Але виникає запитання: суб’єкта, який має свою майстерню або ферму, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише існувати, можна назвати підприємцем? Ясна річ, що ні. Це поняття більш широке, ніж підприємець. Підприємця від інших суб’єктів господарювання відрізняють специфічні функції, які він виконує (має виконувати), та його визначальні (характерні) ділові

Якості.

Які ж основні функції виконує підприємець?

Підприємець виконує чотири функції, специфічні саме для цього виду діяльності, а саме: ресурсну, управлінську, інноваційну, ризикову.

Ресурсна функція полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця – це прийняття управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій (нововведень), освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва і праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській

Діяльності.

Ризикова функція (функція ризику) полягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише власним майном, своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю працею, своїм часом, діловою репутацією.

Функції підприємця є підставою для виділення підприємницької діяльності у самостійних фактор виробництва. Ось чому ми стверджуємо, що є чотири фактори виробництва: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва. Кожний фактор виробництва дістає винагороду: земля – земельну ренту, праця – заробітну плату, капітал – відсоток, а підприємець за здатність до підприємництва – підприємницький дохід.

Підприємницький дохід складається з двох частин: нормального (звичайного) прибутку та економічного прибутку (надприбутку). Нормальний (звичайний) прибуток – це відшкодування підприємцю за його працю з організації ресурсів та управління виробництвом, що пов’язане з ресурсною та управлінською функціями. Економічний прибуток (надприбуток) – це специфічна частина підприємницького доходу, одержання якого пов’язане з функціями ризику й особливо інновації.

Характер підприємницької діяльності висуває певні вимоги до особистості підприємця. Тому підприємець мусить мати не лише бажання або нахил до підприємництва, а й певні ділові якості та риси характеру. Згідно з даними п’ятирічного проекту виявлення “профілю підприємця”, організованого американською фірмою “Мак-Бер енд Компані”, є 21 найважливіша риса “оптимального типу підприємця”. Найбільш важливі серед них:

-організаційно-господарське новаторство;

-готовність і здатність до ризику;

-пошук нових можливостей та ініціативність;

-орієнтація на ефективність та якість продукції й обслуговування;

-майнова відповідальність і цілеспрямованість;

-висока інформованість та постійне спостереження;

-здатність до “жертв” в інтересах справи;

-чіткість, планомірність у роботі;

-здатність переконувати людей, комунікабельність, чесність, надійність тощо.

Деякі найважливіші характерні риси підприємця є результатом навчання та досвіду, а інші – продуктом розвитку природних даних людини. Звичайно, перелік позитивних ділових рис підприємця можна було б продовжувати. Але й сказаного досить для підсумку: підприємцем не народжуються – підприємцем стають. Тому підприємцем має і мусить бути людина не лише з яскраво вираженими рисами лідера, зі здатністю впливати на інших людей, а й професійно підготовлена. А для цього треба навчатися основ підприємництва^ збагачуватись практичним досвідом постійно. Саме таких людей супроводить підприємницький успіх.

До підприємницької діяльності висуваються численні економічні, соціальні, правові й навіть політичні вимоги. Підприємець має успішно вести справи на своїй фірмі, тобто його призначення – наповнювати ринок весь час новими товарами і послугами, до того ж за можливо низькими цінами. Це вимагає від нього новаторського підходу.

Тому діяльність підприємців має бути ефективною і корисною. По-перше, підприємець особисто зацікавлений у своїй справі, тому він використовує свої знання для розширення масштабів власного бізнесу й завдяки цьому має більше шансів досягти успіхів. По-друге, підприємець може швидше і з меншими зусиллями задовольняти суспільні потреби й ринковий попит, оскільки завжди намагається вгадати цей попит ще на стадії формування і завдяки цьому отримати певний зиск раніше за своїх конкурентів. По-третє, діяльність підприємця сприяє тому, що задоволення ринкового попиту відбувається з меншими витратами для суспільства. Отже, підприємець виконує важливу суспільну функцію, його діяльність необхідна будь-якому суспільству.

Великого значення у зв’язку з цим набуває чітке визначення правового статусу підприємця, тобто його прав, обов’язків і відповідальності. Особливого значення визначення правового статусу підприємця набуває в умовах формування підприємницького сектору. Зокрема, це насамперед стосується України, де підприємництво робить лише перші кроки, й нинішні українські підприємці ще не досягли світового рівня. Більше того, підприємництвом часто називають діяльність, далеку від підприємництва, таку, що пов’язана з шахрайством, протизаконними діями тощо. Усе це потребує розробки законодавчих актів, у яких було б визначено права, обов’язки та відповідальність підприємців.

Сьогодні в Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування вироблено певні права, обов’язки і відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

Розглянемо більш детально правовий статус підприємця, тобто його права, обов’язки та відповідальність.

Права підприємця. Право – це нормативна форма вираження принципу формальної рівності господарюючих суб’єктів в економічних відносинах, це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право:

-створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємств;

-купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;

-самостійно формувати господарську діяльність, добирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни й тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

-укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди);

-самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, які працюють за наймом;

_ отримувати будь-який необмежений за розмірами особистий

Доход;

-брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;

-користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов’язки підприємців. Обов’язки – це правові норми (правила), що підлягають обов’язковому виконанню. Основні обов’язки підприємців такі:

-укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, яких приймають на роботу за наймом;

-здійснювати оплату праці осіб, які працюють за наймом на рівні, не нижчому від мінімальних розмірів, встановлених законодавством;

-забезпечити відповідні умови й охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

-дотримуватися прав з метою забезпечення законних інтересів споживачів, підтримуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);

-отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність підприємця. Відповідальність – це правові та етичні відносини підприємців із суспільством (із господарюючими суб’єктами, зі споживачами тощо), які характеризуються виконанням своїх правових норм (правил). Підприємець відповідає:

-за зобов’язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, всім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення;

-за охорону навколишнього середовища;

-за додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії;

-за заподіяну шкоду і збитки.

Суб’єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом або арбітражем банкрутом, якщо майна, яке йому належить, не вистачає для покриття заборгованості й немає перспектив для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівникові, який втратив працездатність, підприємець забезпечує відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Як бачимо, підприємництво спрямоване на ефективне ведення господарства, сприяє розкриттю і розвитку особистості людини, її здібностей і потреб, передбачає персональну економічну й адміністративну відповідальність підприємця. Воно несумісне з втратами, некомпетентністю, крадіжками. У підприємницькій діяльності повною мірою використовуються комерційний талант людини, її честолюбство. Особливу роль у цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах відіграють чесність і порядність.

Тому не варто займатися підприємницькою діяльністю людині, яка не схильна до сумлінної праці, яка ігнорує свої права, не виконує відповідних обов’язків, не несе ніякої персональної відповідальності, не відчуває необхідності постійно вчитися й поповнювати свої знання, не має особистого тяжіння до творчої праці та ініціювання нових ідей і проектів, не готова до самопожертви. Справжній і відчутний підприємницький успіх не прийде до людини, котра не вірить у себе, у свою підприємницьку ідею; ставиться з підозрою до людей і не здатна на повагу, партнерство й дружбу; не забруднює себе виваженою аналітичною діяльністю; не сприймає чужих думок і пропозицій.

Це ще раз підтверджує об’єктивну необхідність надзвичайно високих вимог до особи підприємця, що, в свою чергу, зумовлює високу професійну та морально-етичну підготовку людей, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність. А з іншого боку, це можливо лише за умов активної діяльності держави щодо сприяння підготовці підприємницьких кадрів, навчанню майбутніх підприємців, інформованості їх з питань підприємництва, що, в свою чергу, потребує відкриття спеціальних навчальних закладів, організації інформаційних центрів, бізнес-інкубаторів. Підготовка і підвищення кваліфікації підприємницьких кадрів набувають особливого значення на етапі активного реформування економіки України на ринкових засадах. Саме висококваліфікований, економічно та юридично підготовлений майбутній підприємець і має стати ключовою постаттю ринкової економіки.

Для входження у світ підприємництва для підприємців-початківців необхідні знання, ентузіазм, велике вміння та бажання знайти своє місце в цьому складному світі бізнесу. Велике значення мають і знання головних заповідей підприємця. Які ж основні заповіді підприємця?

1. Постійно генеруйте ідеї.

2. Умійте збагачувати власність.

3. Не бійтеся конкуренції.

4. Працюйте на споживача, його вимоги.

5. Не бійтеся зменшити ціну, бійтесь її збільшити.

6. Створіть команду на довірі.

7. Складайте бізнес-план.

8. Рекламуйте не стільки товар, скільки імідж своєї фірми.

9. Не бійтеся брати кредити (якщо їх дають).

10.”Не тримайте всі яйця в одному кошику”.

11.Вудьте доброзичливі.

12.Безперервно навчайтеся і творіть. Пам’ятайте, найголовніший ваш капітал – це ви самі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Мале підприємництво: основи теорії і практики – Варналій З. С. – 6.1. Функції та правовий статус підприємця