Людина і світ – Юрій М. Ф. – ХТО ВЧИТЬ НАС “ГРАТИ ЗА ПРАВИЛАМИ”?
Величезна роль на першому етапі соціалізації особистості належить сім’ї. Головними вихователями дитини в малій сім’ї, звичайно, є батьки. У великій сім’ї виховують усі: батьки, старші брати і сестри, бабусі і дідусі. Сім’я забезпечує людині її первинний соціальний статус. У традиційному суспільстві вона визначає соціальний стан особистості практично протягом всього її життя. В індустріальному суспільстві соціальні позиції індивіда, як ми уже відзначали, надалі можуть істотно відрізнятися від статусу його сім’ї, але і тут вплив сім’ї дуже істотний.
Як правило, батьки намагаються бути гідними вихователями для своїх дітей і учити їх тільки гарному. Але буває і так, що обставини соціалізації дитини в сім’ї дуже несприятливі. Сімейних ситуацій, що перешкоджають повноцінній соціалізації дитини, на жаль, чимало. Діти можуть виявитися занедбаними через безвідповідальність батьків або у неповній сім’ї, де мати увесь час змушена працювати; можуть піддаватися насильству, що нерідко трапляється в сім’ях, де дорослі зловживають алкоголем; можуть стати свідками грубої поведінки батька з матір’ю чи іншими дітьми. Ці враження важко позначаються на всьому наступному житті людини. У підлітковому віці дуже впливає на соціалізацію особистості група однолітків. Тут людина освоює новий тип відносин – рівний з рівним. Правда, у групі також установлюється визначена ієрархія, з’являється свій лідер. Але, разом з тим, в нормальних групах відносини будуються на взаємній згоді, а не на залежності.
Одним з головних “соціалізаторів” кожної людини в сучасному суспільстві є школа. Це стало можливим, коли шкільна освіта в більшості країн стала не тільки доступною, але й обов’язковою. Через систему навчальних занять, організованих форм спілкування учнів між собою і з учителем школа передає молодому поколінню накопичені суспільством знання, загальноприйняті соціальні норми, духовні цінності. Вона орієнтує підлітка на основні види діяльності, готує до їхнього освоєння.
Довгий час у шкільній освіті панувало ставлення до учня лише як до об’єкта педагогічного впливу, який повинен засвоїти норми громадського життя і набір. певних ролей. Але поступово прийшло визнання індивідуальності кожної дитини, усвідомлення того, що засвоєння нею норм і цінностей повинно проходити в єдності із саморозвитком, самозміною особистості. Сьогодні допомогти розкрити кожному його індивідуальні ресурси і можливості – найважливіше завдання школи.
У сучасному суспільстві велику роль у соціалізації особистості відіграють засоби масової інформації. Нинішній школяр проводить перед екраном телевізора, мабуть, не менше часу, ніж за підручниками. Вплив ЗМІ вже далеко вийшов за рамки простого інформування населення про ті чи інші події “у країні і світі”. З журнальних і газетних смуг, екранів телевізорів нас переконують, закликають, нам розтлумачують, радять, дають зразки. Досить часто за всім цим стоять інтереси певної групи осіб, а не суспільства в цілому чи держави. Тому сьогодні багато хто погоджується з тим, що ЗМІ служать не тільки носіями культури, але і засобом маніпуляції (з лат. manus – рука, у первісному розумінні означає “ручне управління”), тобто неявного, непомітного для того, на кого направляється вплив, спонукання його до певних дій, настроїв, ставлення. Детальніше про те, як засоби масової інформації впливають на особистість, ми поговоримо в одному з наступних параграфів.
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ
Однією зі сторін соціалізації є соціальна адаптація. Слово “адаптація” походить з латинської adapto – пристосовую. Соціальна адаптація – це процес пристосування людини до мінливого соціального середовища за допомогою різних соціальних засобів. Звичайно, є люди, які прагнуть втекти від контактів з дійсністю, замикаються в собі, занурюються у світ власних переживань. Вузьке коло предметів займає їхня увага; вибираючи види діяльності, вони віддають перевагу тим, які не вимагають погодженої, спільної праці. Такі “раки-пустельники” – часті персонажі літературних творів (спробуйте навести приклади).
Однак більшість людей прагне органічно вписатися в навколишнє соціальне середовище. Властивість адаптації притаманна всьому живому, але людина здійснює цей процес усвідомлено. Насамперед освоюються найбільш стійкі властивості цього середовища, типові способи соціальної поведінки. Так, дитина досить тривалий час адаптується до такої установи, як школа: звикає до шкільного розпорядку, засвоює правила поведінки, опановує нормами колективної діяльності, освоює стиль спілкування з педагогом. Але це в основному зовнішні форми адаптації. Головне полягає в тому, що приймаються цінності певного соціального оточення. Уявимо собі людину, яка переїхала із села, в місто. Сільське життя схиляє до більшої відкритості і поінформованості про життя односельчан, воно припускає і більш активні форми впливу на тих, хто “вибивається з загального ряду”, порушує традиційні форми співіснування. Міське життя, при всій його скупченості, значно більш анонімне й автономне. Люди, що довгі роки проживають в одному будинку чи навіть на одній сходовій площі, часом незнайомі один з одним. “Новому” міському жителю рано чи пізно доведеться прийняти такий спосіб життя, адаптуватися в новому середовищі. В іншому випадку його спроби активно втручатися в життя малознайомих людей будуть призводити до постійних конфліктів.
З наведеного прикладу видно, що, хоча адаптація і носить безупинний характер, особливо активно воно відбувається при зміні соціального оточення, видів діяльності.
Показниками ступеня адаптації може служити успішне здійснення людиною своїх соціальних ролей, її високий соціальний статус, а також загальна психологічна задоволеність соціальним середовищем у цілому.
Соціологи і психологи розрізняють два типи адаптації. Перший характеризується активним впливом на соціальне середовище: людина не тільки освоює сформовані форми взаємодії людей, норми, що устоялися, цінності, але і якоюсь мірою прагне змінити ті, котрі уявляються їй недосконалими чи застарілими.
Другий тип адаптації – це пасивне сприйняття цілей і цінностей групи, оточення. Поведінку людини в даному випадку називають конформною (у перекладі з латинської – подібний, згідний). Зовнішнім вираженням конфортності нерідко служить слухняність, коли безмовно виконуються всі розпорядження. При цьому, однак, внутрішньо людина може бути не згодна із груповими нормами і цінностями Проаналізуйте з цих позицій свою діяльність. Який тип адаптації переважає у вас?
Основні поняття
Соціальний статус. Соціальна роль. Соціалізація. Соціальна адаптація.
Терміни
Авторитет. Престиж. Маніпуляція.
Завдання
1. Що таке соціальний статус особистості і чим він визначається?
2. Які позиції включає природжений статус; статус, що досягається?
3. Що таке соціальна роль?
4. Як пов’язані роль і статус?
5. Як співвідносяться реальна поведінка людини і її статусна роль?
6. Яку роль відіграють престиж і авторитет у прагненні людей змінити свій статус?
7. У чому сутність процесу соціалізації?
8. Яка роль сім’ї в соціалізації особистості?
9. Який вплив на соціальне становлення особистості робить школа?
10. Покажіть суперечливий вплив на погляди людини засобів масової інформації.
Завдання
1. Проаналізуйте свій власний статусний набір. Виділіть природжений статус і статус, що досягається. Який зі своїх статусів ви вважаєте головним?
2. Наведіть приклади, що конкретизують ситуацію відмінності статусу і ролі.
3. Яку роль у вашій особистій соціалізації зіграли сім’я, колектив однолітків, школа, ЗМІ? Розташуйте їх за ступенем значимості. Чи були інші фактори, що істотно вплинули на ваше прилучення до соціальних цінностей і норм? Назвіть їх
4. У соціології існує поняття “ресоціалізація”, що означає руйнування раніше прийнятих цінностей і моделей поведінки. У яких випадках це може відбутися? Наведіть приклади.
5. Діти – основні телеглядачі, тому на них звернена пильна увага рекламодавців. Існує точка зору, відповідно до якої реклама дитячих товарів на телебаченні формує в людини з ранніх років споживчу ідеологію. Звідси вимога – заборонити рекламу під час дитячих передач. Визначте своє ставлення доданої позиції.
6. Існують різні точки зору на роль школи в процесі соціалізації особистості. Більшість вважає, що освіта дає можливість дітям з сімей, що займають низький соціальний стан, набути більш високого соціального статусу. Але є і ті, хто переконаний, що школа в сучасному суспільстві лише закріплює соціальну нерівність, тому що одержати якісну освіту можуть лише діти з заможних сімей. Яка з цих позицій вам бачиться більш переконливою і чому?
Деякі соціологи, які вивчають проблеми сучасної сім’ї прийшли до висновку, що гармонії в сімейних відносинах можна досягти втому випадку, коли чоловічі і жіночі ролі в сім’ї строго розподілені. Інші стверджують, що будь-яку роботу, пов’язану з вихованням дітей і веденням домашнього господарства, повинне бути готовим виконати кожне з подружжя. А як вважаєте ви?
Короткі висновки до розділу
1. На всіх етапах розвитку в суспільстві існували різні групи. Основні з них виділяються з урахуванням різних критеріїв. Про причини виникнення соціальної нерівності і можливості її подолання висловлюються різні судження.
2. Індустріалізація і модернізація прискорили соціальні зміни в суспільстві і підвищили соціальну мобільність населення. Сімейні цінності зберегли своє значення в сучасному світі.
3. Соціальні процеси, що відбуваються в нашій країні, складні і суперечливі. Суспільство зацікавлене в проведенні державою продуманої і результативної соціальної політики.
4. Існування і прогрес людства багато в чому залежать від національного взаєморозуміння. Гуманістичною спрямованістю відрізняється демократична національна політика, здійснювана рядом держав, у тому числі Україною.
5. Велику небезпеку для людей і людства несе агресивна націоналістична політика, крайнім проявом якої є фашизм.
6. Молодь – поняття не тільки вікове, але і соціальне. Перехід нашої країни до ринкової економіки неоднозначно впливає на становище молоді на ринку праці. Молодіжна культура неоднорідна, серед багатьох її напрямів є й антисоціальні.
7. Становище людини в суспільстві й обумовлена нею поведінка характеризують за допомогою понять “соціальний статус особистості” і “соціальна роль”. Головну роль у процесі соціалізації особистості, тобто засвоєння нею соціальних норм, зразків поведінки, духовних цінностей, відіграють сім’я, група однолітків, школа, засоби масової інформації.
Питання для підсумкового повторення
1. Які елементи утворюють соціальну структуру суспільства?
2. Чим визначається становище людини в суспільстві?
3. Які фактори сприяють, а які перешкоджають соціальній мобільності?
4. Чи можна вважати сім’ю: а) соціальним інститутом; б) малою групою? Обгрунтуйте свою відповідь.
5. У чому відмінність національної спільності від інших видів соціальних спільностей? Чи відноситься національна приналежність до природжених статусних характеристик особистості? Якщо так, то як з цим співвідноситься існуюче в демократичних країнах право кожної людини особисто визначати свою національну приналежність?
6. У чому полягає процес соціалізації особистості? Які соціальні інститути беруть участь у цьому процесі?
(2 votes, average: 2,50 out of 5)