Людина і світ – Юрій М. Ф. – СВІТ ЛЮДЕЙ

Яке ж місце приділяється людям у різноманітному світі сущого? Перші вищі ступені сущого займає світ богів – простір” де процвітає райське життя. За ним йде світ людей, соціальна структура якого відбиває космічну ієрархію. Вище усіх стоять брахмани – мудреці, тлумачі Вед. їхнє становище символізує білий колір доброти і святості. За ними йдуть кшатрії – воїни, правителі. їхній колір червоний – колір влади і пристрастей. Третій ступінь займають вайш’я – клас хліборобів і скотарів. Жовтий колір їхньої варни уособлює помірність і працьовитість. На нижчому ступені соціальних сходів стоять судри – слуги з чорним кольором варни, що означає неуцтво.

За світом богів і людей розташовуються демони, духи, мешканці пекла. Усі вони не мають ніякого вибору і цілком залежать від умов життя, у які потрапили. Таким чином, людина займає середнє, але не центральне становище у світобудові. Вона може піднятися до божественних висот і опуститися до пекельного життя.

Невід’ємною частиною древньоїндійської філософії було вчення про вічний кругообіг життя і закон відплати – Карму. Після смерті тіла душа продовжує жити, вселяючись в тіло народженої істоти. Але яке тіло обирає душа? Від чого це залежить? Відповіді на ці питання дає закон Карми. Той, хто робив благі дії, жив у злагоді з діючою мораллю, народиться в майбутнім житті як брахман, кшатрі чи вайш’я. Той, чиї дії не були правильні, може з майбутньому житті народитися членом нижчої касти чи навіть твариною, а то і пришляховим каменем, що приймає на себе удари тисяч ніг як розплату за гріхи минулого життя.

Чи можна змінити несприятливу Карму чи звільнитися від її? Щоб бути гідним кращої долі в майбутньому, людина повинна добрими справами і праведним життям відпокутувати кармічний борг колишніх існувань. Найнадійніший шлях до цього – шлях аскета-пустельника. “Перетинаючи потік існування, відмовся від минулого, відмовся від майбутнього, відмовся від того, що між ними. Якщо розум звільнений, то, що б не сталося, ти не прийдеш знову до руйнування і старості”.

У буддистському вченні, яке виникло в Індії в IV ст. до н. е., розкривається той шлях, що повинен призвести до подолання страждань. Правильне життя полягає в дотриманні розпоряджень моральності – п’яти буддійських заповідей: не шкодити живим істотам, не брати чужого, утримуватися від заборонених статевих контактів, не вести дозвільних і брехливих мов і не вживати напоїв, від яких п’яніють.

Одним зі способів звільнення душі є йога (з’єднання, зв’язок). Для оволодіння комплексом практичних методів у системі йоги вимагаються витримка, завзятість, дисципліна, твердий самоконтроль, постійне тренування. Мета основних етапів цього тренування – володіння собою, оволодіння диханням, ізоляція почуттів від зовнішніх впливів, концентрація думки, медитація (споглядання), звільнення душі від тілесної оболонки.

Таким чином, зміст усіх зусиль йоги не в тому, щоб продемонструвати свої чудесні можливості чи вразити уяву людей, а в тому, щоб досягти такого стану, що допомагає звільненню душі від пута Карми. Настільки загострена увага до психічних і моральних можливостей людини багато в чому визначає сьогоднішній інтерес до древньоіндійської східної традиції.

МУДРЕЦІ ДАОСЬКОЇ ШКОЛИ

За уявленнями древніх китайців, людина, що поєднує темне і світле, чоловіче і жіноче, активне і пасивне, займає деяке серединне становище у світі і покликана ніби перебороти його розкол на два початки,: Інь (темний початок, пасивне чекання) і Ян (щось активне, що висвітлює шлях пізнання). Таке становище визначає і серединний шлях людини, її роль посередника: “Передаю, але не творю”. Через людину, Сина Неба, небесна благодать сходить на землю і поширюється всюди. Людина – не цар всесвіту, не підкорювач природи. Краща поведінка для людини – це наслідування природному ходу речей, діяльність без порушення міри (принцип “у вей”). Людина тисячами ниток пов’язана із природою, а також зі співтовариством людей, вона ніби розчиняється в цьому єдиному цілому.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – СВІТ ЛЮДЕЙ