Home ⇒ 👍Людина і світ - Юрій М. Ф ⇒ Людина і світ – Юрій М. Ф. – СУЧАСНЕ ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ

Людина і світ – Юрій М. Ф. – СУЧАСНЕ ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ

Із здобуттям незалежності України був відкритий шлях для здійснення демократичних реформ. Вони спрямовані нате, щоб забезпечити чіткий поділ законодавчої, виконавчої і судової влади, посилити правову основу для перетворень, стимулювати розвиток справжніх демократичних структур цивільного суспільства, системи засобів масової інформації при значному підвищенні відповідальності кожного із соціальних інститутів, а також громадян Української держави.

Як вирішуються ці проблеми? У країні працює вищий представницький і законодавчий орган – парламент (Верховна Рада). Він проводить велику законотворчу роботу щодо затвердження і розвитку різноманітних форм власності, розширення підприємницької й іншої господарської діяльності, зміцнення представницької демократії, судової влади, місцевого самоврядування.

Виконавчу владу здійснює Уряд України, що складається з голови, заступників голови і міністрів. Уряд розробляє і представляє. Верховній Раді державний бюджет і забезпечує його виконання; сприяє проведенню в Україні єдиної фінансової, кредитної і грошової політики; реалізує програми соціально-економічного розвитку; проводить заходи з забезпечення оборони країни і державної безпеки, а також законності, прав і свобод громадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинністю тощо.

Керівником держави і вищою посадовою особою є Президент України, наділений великими повноваженнями. Він забезпечує погоджене функціонування і взаємодію органів державної влади, активно бере участь у правотворчому процесі, підписує прийняті Верховною Радою закони, видає укази тощо; очолює Раду безпеки, затверджує військову доктрину, мас право оголошення надзвичайного стану.

Правосуддя на території всієї України здійснюється тільки судом. Судочинство діє на основі змагальності і рівноправності сторін (тобто за участю прокурора – обвинувача і захисника – адвоката). Надзвичайно важливе значення в контролі за відповідністю законів і інших нормативних актів діючої Конституції набуває Конституційний Суд. Активізувалася також діяльність судів загальної компетенції й арбітражних судів. Останні розглядають значну групу специфічних суперечок, найчастіше адміністративно-правового й економічного характеру, наприклад, суперечок між комерційними організаціями і податковими органами.

Разом з тим, вимагає подальшого вирішення проблема встановлення меж прав і відповідальності парламенту, президента, уряду, особливо в нормотворчій діяльності. Сьогодні усе ще спостерігається втручання цих владних структур у справи одна одної, нерідко відбувається “війна законів, указів, постанов тощо”, що вносить неузгодженість у систему українського права, порушує принцип верховенства закону в суспільстві. Необхідні також практичне розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування. Не вироблений ще механізм негайного і беззастережного виконання постанов Конституційного Суду. На порядку денному стоїть питання про проведення широкомасштабної судової реформи, кадрове і матеріальне забезпечення судової влади. З метою найбільш повного і точного представництва інтересів українців в органах державної влади проведена виборча реформа. Активне виборче право громадяни одержують з 18 років, пасивне право бути обраним у Верховну Раду – з 21 року, а на посаду Президента – з 35 років. При цьому участь у виборах є справою добровільною і здійснюється на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Вибори Президента проводяться на альтернативній основі за єдиним виборчим округом, що включає всю територію країни.

Ряд партій під впливом політичної практики удосконалюють свої програми й організаційну побудову, активно беруть участь у виборчих кампаніях. Разом з тим, учені відзначають, що в даний час більшість українських партій ще не сформувалися як власне партії і характеризуються відсутністю міцної соціальної бази, нечисленністю, недостатньою організаційною згуртованістю, не до кінця осмисленою і чітко сформульованою політичною програмою діяльності.

Не дивно, що багато українців розрізняють партії лише за прізвищами лідерів, орієнтуються у своїх поглядах не стільки на самі партії, скільки на особистості. При цьому усе ще зберігається віра в “доброго” лідера, здатного вивести країну з кризи. Політологи і політики вважають, що в міру розвитку українського суспільства і його соціальної структури, нагромадження досвіду участі у виборах, партії залучать “свої” групи виборців, стануть партіями парламентського типу, орієнтованими на демократичні конституційні цінності.

У зв’язку з цим відзначається необхідність подальшого удосконалення виборчого процесу. Практика показала також доцільність навчання виборців елементарним правилам участі у виборах.

Сказане дозволяє зробити висновок про те, що, незважаючи на складність і суперечливість процесів політичного життя, у них виявляється головна тенденція – становлення демократичних інститутів в українському суспільстві.

Основні поняття

Демократія. Представницька демократія. Безпосередня (пряма) демократія. Політичний плюралізм. Багатопартійність. Партійна система. Парламентаризм. Референдум.

Терміни

Свобода. Рівність.

Питання для самоперевірки

1. Поясніть, на підставі чого демократію визнають способом організації політичної системи, усього життя суспільства.

2. Які демократичні принципи вам відомі? Як вони взаємозалежні?

3. Розкрийте сутність політичного плюралізму. Поясніть, що таке багатопартійність. Які партійні системи вам відомі?

4. Які принципи парламентаризму? Як ви розумієте принцип захисту прав меншості? Чи згодні ви з тим, що парламентарії – “слуги народу”? Свою відповідь поясніть.

5. У чому полягає зміст демократичних перетворень в Україні?

6. Які особливості сучасного політичного життя України?

7. Яке ваше ставлення до демократії? На чому заснована ваша точка зору?

Завдання

1. Американський президент Авраам Лінкольн вважав, що демократія – правління народу, обране народом і для народу. Чи відповідає дане трактування демократії сучасному науковому знанню про неї? Аргументуйте відповідь.

2. Спираючись на знання про демократію, прокоментуйте наведене нижче визначення:

Демократія – форма політичного, державного устрою, заснована на визнанні народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні суспільних, державних питань, на визнанні принципів свободи і рівності, що передбачає введення правових і процедурних гарантій їхньої реалізації у всіх сферах життя суспільства”.

3. Ви є свідком суперечки двох товаришів. Один вважає, що демократія – це нічим не обмежений принцип свободи особи, можливість робити усе, що забажаєш. Інший стверджує, що свобода, хоча і є одним з провідних демократичних принципів, проте не означає вседозволеність, а припускає обмеження (міру). Він думає, що демократія це не тільки закріплення в конституції демократичних принципів, але і створення умов для їхньої успішної реалізації. Вам надається слово.

4. Вкажіть, які з нижче перерахованих положень відносяться до форм представницької демократії, і які – до демократії безпосередньої:

А) участь у виборах президента;

Б) участь у референдумах;

В) участь у місцевому самоврядуванні;

Г) діяльність депутатів у парламенті;

Д) участь у виборах у законодавчі органи.