Людина і світ – Юрій М. Ф. – СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ

У структурі діяльності необхідно насамперед розрізняти суб’єкт і об’єкт діяльності. Суб’єкт – той, хто здійснює діяльність, об’єкт – це те, на що вона спрямована. Наприклад, хлібороб (суб’єкт діяльності) впливає на землю і вирощувані на ній культури (об’єкт діяльності). Для бригади будівельників як суб’єкта споруджуваний будинок – об’єкт. Для Міністерства освіти як суб’єкта діяльності всі навчальні заклади країни – об’єкт, щодо якого здійснюється управлінська діяльність.

Отже, суб’єктом діяльності може бути людина, група людей, організація, державний орган. Об’єктом можуть бути природні матеріали, різні предмети, сфери чи галузі життя людей. Діяльність суб’єкта може бути спрямована також на іншу людину. Наприклад, тренер впливає на спортсмена (тренує його). Об’єктом діяльності артиста є публіка в залі (аудиторія). Нарешті, діяльність суб’єкта може бути звернена на самого себе (людина свідомо тренує своє тіло, загартовує його, виховує волю, займається самоосвітою тощо).

Далі в структурі діяльності можна виділити мету, засоби її досягнення і результати. Вище уже відзначалося: людина починає будь-яку діяльність з того, що ставить (думає) перед собою мету.

Мета – це усвідомлений образ передбачуваного результату, на досягнення якого спрямована діяльність. Наприклад, у голові архітектора, перш ніж почнеться будівництво будинку, виникає його образ. Справді, чи можна починати будувати будинок, не уявляючи собі, яким він буде (багатоквартирний будинок чи адміністративна будівля, сільська хата чи церква, казарма чи палац)? Його образ може бути показаний у малюнку, кресленні, об’ємній моделі, але спочатку він виникає у свідомості архітектора. Державний діяч, починаючи реформи, повинен чітко уявляти собі їхній результат. Учитель повинен усвідомлювати, які знання й уміння одержать учні в результаті його педагогічної діяльності.

Отже, мета – це те, що уявляється у свідомості й очікується в результаті певним чином спрямованої діяльності.

Чи може людина ставити будь-яку мету, яка задумається? Маючи кремній, можна задатися метою виготовити наконечник стріли, але не можна зробити з нього лук. Поки не з’явилися сучасні будівельні матеріали, не могла виникнути мета побудувати висотні будинки. Правда, міг з’явитися казковий образ, наприклад, килим-літак. Але яка діяльність могла створити такий килим у дійсності? Отже, метою діяльності може бути не будь-який образ бажаного, а лише той, котрий відповідає реальним можливостям навколишнього світу і самого суб’єкта діяльності. При цьому людина може знати чи не знати свої можливості, властивості предметів навколишнього світу. Ціль визначається тим точніше, чим краще суб’єкт діяльності знає, які реальні засоби й умови її досягнення. “Кого вважати розумним?” – запитував сірійський мислитель ХШ ст. Абуль-Фарадж. І відповідав: “Того, хто прагне лише до досяжної мети”.

Коли ціль визначена, її досягнення чи неуспіх діяльності залежить від засобів. Щоб побудувати будинок, потрібні будівельні матеріали, механізми, знаряддя праці й інші засоби виробництва. Щоб виростити врожай, потрібні насіння, знаряддя праці, система прийомів агротехніки тощо. Щоб навчити учнів читати і писати, потрібні підручники, зошити, ефективні прийоми навчальної роботи тощо. Засоби повинні відповідати меті. Коли говорять: “Стріляти з гармати по горобцях”, це значить, що засоби не відповідають меті. Згадаємо і байку: ведмідь, щоб позбавити хазяїна від комара, що набридав йому, вдарив першого дрючком.

А чи можна, поставивши перед собою благородну мету, скористатися нечесними засобами? От як відповідав на це запитання мислитель епохи Відродження Нікколо Макіавеллі: “Про дії всіх людей, а особливо правителів, яких у суді не допитуватимуть, видно за результатами, тому нехай правителі намагаються зберегти владу і здобути перемогу. Які б засоби для цього не вжити, їх завжди вважають гідними і схвалять, тому що низи захоплюються видимістю й успіхом”. Він вважав, що для досягнення мети можна обманювати, “при потребі не відмовлятися зла”.

Отже, переможців не судять? Мета виправдовує засоби? А от інша точка зору. її висловив російський письменник М. С. Лєсков: “Ніяка благородна мета не виправдує мір, суперечливих принципам людського щастя “. Виходить, для досягнення благородної мети годяться не будь-які міри, а тільки шляхетні. Доброї мети не можна домогтися непристойними, недобрими засобами. Недобрі засоби призводять до того, що результат істотно відрізняється від поставленої мети: він теж стає недобрим. У справедливості цих висновків переконує багатовіковий досвід людства (наведіть історичні приклади, що підтверджують цю думку).

Нерідко дії людей призводять до інших результатів, ніж ті, до яких вони прагнуть. Філософ Г. Гегель наводив такий приклад. Людина з помсти підпалює будинок іншої людини, від нього загоряються будинки, що поруч стоять, гине майно інших людей, а можливо, і самі люди. Такого результату своїх дій злочинець не очікував. Результат підсилив його провину, і в такий спосіб він одержав відповідний удар. Використаний ним засіб породив зовсім інші обставини, ніж було задумано.

Говорячи про структуру діяльності, вкажемо також нате, що діяльність складається з дій. Так, навчальна діяльність містить у собі різноманітні дії: запис лекцій, читання книг, рішення завдань тощо. Діяльність космонавтів містить у собі спостереження за Землею, налагодження приладів проведення експериментів, ремонтні роботи, тренування тощо. Діяльність хлібороба – оранку, посів, прополювання, збирання врожаю. У дії теж можна побачити мету, засіб, результат. Наприклад, ціль прополювання – створити умови для росту культурних рослин.

Будь-яка діяльність постає перед нами як ланцюг дій. Чи можна при цьому говорити про поведінку людини? Так, але в багатьох випадках мається на увазі, як вона виконує свою роботу, як ставиться до неї, до інших людей, до себе.

Уявімо собі діяльність продавця. Ця, безсумнівно, потрібна людям робота може здійснюватися по-різному. Один привітний, порядний, акуратний, зібраний, інший грубить покупцям, намагається їх обдурити, виконує свої обов’язки абияк. Дві людини зайняті однаковою діяльністю, але поведінка їх різна. Якщо діяльність складається з дій, то поведінка ~ із учинків.

Ми вже говорили про те, що поведінка – це спостережувана активність усіх живих істот. Поведінка людини – це зовнішній прояв її діяльності, її ставлення до суспільства, інших людей, що розглядається з боку моральності і права. Так, поведінкою що, відхиляється називають поведінку, що суперечить прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ